15 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/733/22
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Кондратової І.Д.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" про зобов'язання надати інформацію про діяльність товариства.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 03.03.2023 позовні вимоги задовольнив частково.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 задовольнив частково; рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 змінив в частині п.2 резолютивної частини; в іншій частині рішення залишив без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2024 відмовлено Приватному підприємству "Агротрейд Групп" у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційну скаргу Приватного підприємства "Агротрейд Групп" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 скасовано, а справу № 925/733/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Суддею-доповідачем під час розгляду касаційної скарги та ухвалення вищевказаної постанови від 16.01.2024 була Кондратова І.Д .
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду Приватне підприємство "Агротрейд Групп" у своїх доводах, зокрема, зазначало про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми статті 39 ГПК України. Суд розглянув апеляційну скаргу в умовах обґрунтованих підстав для відводу та обов'язку суду заявити самовідвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України), а також в порушення норм статей 256, 260, 261 ГПК України відкрив апеляційне провадження за відсутності на те підстав (неправильно визначив строки апеляційного оскарження рішення суду та не вирішував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження) (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Крім того підставами касаційного оскарження судових рішень приватне підприємство "Агротрейд Групп" також визначало випадки, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Зі змісту ухваленої постанови Верховного Суду від 16.01.2024 вбачається таке.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, зокрема, з таких підстав:
- суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , не розглянувши клопотання заявника про поновлення строку на оскарження, мотивуючи це тим, що заявник не пропустив строк на апеляційне оскарження. Водночас повне рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 у цій справі було складено 17.03.2023. Відповідно, останнім днем на апеляційне оскарження згідно з частиною першою статті 256 ГПК України було 06.04.2023. Отже, ОСОБА_1 , звернувшись з апеляційною скаргою 03.05.2023, пропустив строк на апеляційне оскарження на двадцять сім днів, а тому висновок суду апеляційної інстанції, що заявник не пропустив строк на апеляційне оскарження є помилковим. ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, суд апеляційної інстанції через помилковий висновок щодо не пропущення строку на апеляційне оскарження, не розглянув його і не навів мотивів щодо поважності або неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в ухвалі про відкриття апеляційного провадження;
- питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу (постанова Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/16213/16). Суд має наводити у судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, з яких суд дійшов тих чи інших висновків (пункт 3 частини першої статті 234, пункт 3 частини першої статті 282 ГПК України). Вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21);
- вмотивованого відхилення вказаного обґрунтованого аргументу Підприємства щодо відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 (яка подана з пропуском строку) і повернення скарги Підприємства суд апеляційної інстанції не зробив ні в ухвалах про визнання необґрунтованим відводу та відмови у його задоволенні, ні в постанові суду апеляційної інстанції;
- отже, доводи Підприємства щодо пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження і відсутності у судових рішення суду апеляційної інстанції вмотивованого обґрунтування щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження за скаргою позивача підтвердились;
- у справі, що переглядається, рішення суду першої інстанції оскаржили обоє учасників справи - позивач і відповідач. Відповідач вчасно звернувся з апеляційною скаргою, однак не дотримався порядку звернення (не надав доказів сплати судового збору), у зв'язку з чим апеляційну скаргу було залишено без руху і встановлено строк для усунення недоліків. Відповідач порушив встановлений судом строк на один день, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, що надалі стало підставою для визнання неповажними причин пропуску строку на повторне звернення з апеляційною скаргою і відмовою у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача. Позивач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, пропустив строк на апеляційне оскарження на двадцять сім днів, а суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що позивачем не було пропущено строк на апеляційне оскарження і відкрив апеляційне провадження за його скаргою, не розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та не надавши мотивованої оцінки доводам заявника щодо поважності причин пропуску строку;
- Верховний Суд зазначає, що за обставин одночасного оскарження рішення суду першої інстанції обома сторонами повернення апеляційної скарги одній стороні, у зв'язку з пропуском одного дня для усунення недоліків, і прийняттям апеляційної скарги іншої сторони, якою пропущена строк на апеляційне оскарження на двадцять сім днів без вмотивованого обґрунтування такої дії ані в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, ані в постанові суду, є недотриманням принципу рівності сторін, оскільки свідчить про різний підхід до учасників судового процесу (різне застосування статтей 119, 260 ГПК України). Наведені недоліки не були усунені судом апеляційної інстанції під час повторного звернення Підприємства з апеляційною скаргою для забезпечення права сторони на апеляційне оскарження рішення суду;
- такі обставини підтверджують обґрунтованість сумнівів Підприємства у безсторонності колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження за обома скаргами (пропуск строку було допущено обома сторонами, однак за однією зі скарг було відкрито апеляційне провадження, а за іншою - ні). Різне ставлення до сторін під час вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження без наведення мотивованого обґрунтування своїх рішень (стороні, яка допустила пропуск строку на один день повернули апеляційну скаргу, а іншій, яка пропустила двадцять сім днів, відкрили апеляційне провадження) породжують сумніви щодо безсторонності суду, що підтверджує доводи Підприємства про упередженість колегії суддів під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що вказує на суб'єктивну складову у безсторонності суду.
На виконання вказівок Верховного Суду Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 залишив без руху на підставі ч.3 ст.260 ГПК та надав заявнику строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом звернення до суду з іншою заявою про поновлення строку. При цьому апеляційний суд вказав, що звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023, ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити цей строк на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України. Водночас, апеляційний суд вказав, що наведені ОСОБА_1 доводи позивача стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, відповідно, залишив апеляційну скаргу без руху.
29.04.2024 представником ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали від 18.04.2024, подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Аргументами позивача стосовно поважності причин пропуску процесуального строку, викладеними у тексті заяви, є те, що:
- повний текст оскаржуваного рішення на дату подання апеляційної скарги, а саме 03.05.2023 р., позивачу вручено не було;
- знеособлення позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як фізичної особи, не дало йому можливості з повною впевненістю сприймати розміщений текст оскаржуваного рішення, як такий, що стосується саме його;
- оприлюднення оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не може прирівнюватися до дня вручення судового рішення.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.05.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- ОСОБА_1 пов'язує пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду з тим, що: 1) повний текст оскаржуваного рішення на дату подання апеляційної скарги, а саме 03.05.2023, позивачу вручено не було; 2) повернення поштового відправлення, яким суд першої інстанції надсилав копію оскаржуваного рішення сталася не із залежних від позивача причин, а було помилкою оператора поштового зв'язку;
- з посиланням на практику Верховного Суду, викладену у справі № 908/1724/19, апеляційний суд зазначив, що оскільки суду не надано підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання ОСОБА_1 оскаржуваного рішення, яке суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яке повернулося до суду у зв'язку з його неотриманням адресатом, залежало від волевиявлення самого адресата, тобто мало суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б);
- оскільки суду не надано підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання ОСОБА_1 оскаржуваного рішення залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мало суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (постанова Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19);
- представник позивача був присутній у судовому засіданні 03.03.2023 у режимі відеоконференції під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, отже був обізнаний з результатом розгляду справи, міг відслідковувати складення повного тексту судового рішення та, в свою чергу, у більш коротший термін подати апеляційну скаргу;
- слід також враховувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.02.2018 у справі № 2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки;
- відтак, суд апеляційної інстанції вважав, що підстави пропуску процесуального строку, вказані у заяві ОСОБА_1 , що надійшла до суду 29.04.2024, не є поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22.05.2024 ОСОБА_1 (далі скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, у якій просить її скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Узагальнено аргументи скаржника можна сформулювати так:
- скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу №925/733/22 на новий розгляд до апеляційного господарського суду, Верховний Суд своєю постановою від 16.01.2024 не скасовував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, якою відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та не передавав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі №925/733/22, а передав таку справу для нового її розгляду;
- за наявності у Верховного Суду сумнівів у правомірності відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою у справі такий суд разом із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції, що була ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги, скасовує й ухвалу, якою відкривалося апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою та передає справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі (постанова від 02.02.2022 у справі №205/7751/16-ц);
- розгляд справи №925/733/22 у судовому засіданні відбувався не зі стадії "вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі", а зі стадії, яка слідує після неї, а саме з розгляду (перегляду) справи №925/733/22;
- вказане свідчить про грубе порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.17, ч.2 ст.256, статей 260, 261, 267, 268, 269 ГПК;
- повернення поштового відправлення, яким Господарський суд Черкаської області міг надсилати копію рішення від 03.03.2023, з причин відсутності адресата ( ОСОБА_1 ) за адресою вказаною у відправленні було помилкою оператора поштового зв'язку, яка сталася з незалежних від ОСОБА_1 причин;
- суд апеляційної інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу від 02.05.2024, в порушення вимог ст.86 ГПК ухилився від дослідження доказів, що, в свою чергу, призвело до хибних висновків про ненадання ОСОБА_1 підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку;
- не зважаючи на надсилання попередніх процесуальних документів на електронну пошту, копія судового рішення від 03.03.2023 Господарським судом Черкаської області з невідомих причин на електронну пошту: kaDulovskyi@mnn- p.com не надсилалася;
- відповідно до ст.7 Закону "Про доступ до судових рішень" у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені, зокрема, відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу; знеособлення вказаних даних про позивача ОСОБА_1 не давала йому можливості з повною впевненістю сприймати розміщений в реєстрі тест рішення Господарського суду Черкаської області, як такий, що стосується особисто його;
- ГПК чітко визначено порядок та засоби вручення (надсилання) копій повного судових рішень стороні у справі, що не передбачає вручення копії судового рішення шляхом його розміщення в Єдиному державному реєстрі судових рішень чи на іншому електронному порталі;
- день оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не прирівняно до дня вручення судового рішення (посилається на постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №910/10249/20, від 25.02.2021 у справі №679/219/20 тощо).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду (далі - Суд) від 15.07.2024
Суд скасував ухвалу апеляційної інстанції, а справу № 925/733/22 направив до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
За висновком Суду:
- постановою від 16.01.2024 у цій справі (№925/733/22) Верховний Суд касаційну скаргу Приватного підприємства "Агротрейд Групп" задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №925/733/22 скасував, а справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду;
- при цьому підставою для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №925/733/22 з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції стало те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (п.2 ч.1 ст.310 ГПК);
- мотивуючи визнання підстав для відводу обґрунтованими, Верховний Суд зазначив, що обставин одночасного оскарження рішення суду першої інстанції обома сторонами, повернення апеляційної скарги одній стороні, у зв'язку з пропуском одного дня для усунення недоліків, і прийняттям апеляційної скарги іншої сторони, якою пропущено строк на апеляційне оскарження на двадцять сім днів без вмотивованого обґрунтування такої дії ані в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, ані в постанові суду, є недотриманням принципу рівності сторін, оскільки свідчить про різний підхід до учасників судового процесу (різне застосування статей 119, 260 ГПК). Наведені недоліки не були усунені судом апеляційної інстанції під час повторного звернення відповідача з апеляційною скаргою для забезпечення права сторони на апеляційне оскарження рішення суду;
- отже, Верховний Суд постановою від 16.01.2024 скасував постанову суду апеляційної інстанції з тих мотивів, що вона була ухвалена колегією суддів, якій було заявлено обґрунтований відвід, а справу направив до суду апеляційної інстанції для її нового розгляду у складі іншої колегії суддів;
-разом з тим, Верховний Суд не скасував ухвалу про відкриття апеляційного провадження та не зазначив у постанові про необхідність повторного вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження;
- за таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції, зроблені за наслідком вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху та, в подальшому, відмову у відкритті апеляційного провадження є помилковими;
- інші доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ознайомлення з оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень Верховний Суд залишає без розгляду, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо необхідності здійснення оцінки поважності причин пропуску такого строку і, відповідно, такі доводи не мають значення для вирішення питання щодо законності оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Я не погодилася з висновками Суду. Тому на підставі частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку, яка полягає в наступному.
Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України (тут і далі у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції першочергове вирішує питання стосовно строків, а потім призначає та здійснює апеляційний розгляд справи.
З наведених вище мотивів, викладених у постанові від 16.01.2024 вбачається, що саме доводи скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права стали підставою для часткового задоволення скарги та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Таким чином Суд встановив, що питання строків (клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги) апеляційним судом не вирішувалося.
При цьому Судом встановлено, що позивач пропустив строк на апеляційне оскарження на двадцять сім днів, а суд апеляційної інстанції помилково вказав, що такий строк позивачем не був пропущений, у зв'язку з чим помилково відкрив апеляційне провадження у цій справі не розглянувши при цьому подане позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а також не надавши вмотивованої оцінки доводам заявника щодо поважності причин пропуску. Зазначене стало наслідком направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В свою чергу допущені апеляційним судом процесуальні порушення не могли бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
З наведених вище обґрунтувань вбачається, що саме на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2024, апеляційний господарський суд, після надходження справи, розглянув клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скаргу та з урахуванням викладених в ньому підстав, визнав їх неповажними, тому відмовив позивачу у відкритті апеляційного провадження за поданої ним апеляційною скаргою.
Таким чином, я вважаю, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказівок Верховного Суду, усунув процесуальні порушення та мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.
Водночас, зазначені вище обставини не враховані під час ухвалення постанови Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі № 925/733/22.
З цих підстав, не погоджуюсь зі скасуванням судового рішення та передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки
На мою думку, суд касаційної інстанції мав залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Суддя І. Кондратова