09 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/817/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" (далі - Товариство)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024, ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні у справі
за позовом Товариства
до фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича
про стягнення 190 973, 53 грн,
Товариство 23.07.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 (про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні) у справі № 904/817/20 залишити без змін.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі №904/817/20, ухвалені за наслідками розгляду заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням того, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.
Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України та Цивільного кодексу України у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, наведена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадає під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження.
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з урахуванням предмета касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 904/817/20 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова