06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/430/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача 1 - ОСОБА_1 - Медвідь В.О. (адвокат),
позивача 2 - ОСОБА_3 - Медвідь В.О. (адвокат),
відповідача 2 - ОСОБА_2 - Лукашова О.Є. (адвокат),
відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія «АВС-Реєстр» - Гонта М.С. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія «АВС-Реєстр»
на рішення Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Гирила І.М.)
від 11.12.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.)
від 20.03.2024
за позовом: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_3
до: 1) ОСОБА_4 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково - кліринго-консалтингова Компанія «АВС-Реєстр»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство «Цумань»
про визнання недійсним правочину та зобов'язання до вчинення дій.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (далі - позивач 2, ОСОБА_3 ) звернулися з позовом до Господарського суду Тернопільської області до ОСОБА_4 (далі - відповідач 1, ОСОБА_4 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2, ОСОБА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-Реєстр» (далі - відповідач 3, Товариство) про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнання недійсним договір дарування акцій Приватного акціонерного товариства «Цумань» (далі - ПрАТ «Цумань») від 06.03.2023, який укладено між ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої Приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Львівської області Легедою М. М. від 22.07.2022, яка зареєстрована в реєстрі за № 594, 595, з однієї сторони, та ОСОБА_4 з другої сторони;
- застосування наслідків недійсності правочину, шляхом повернення на депозитарний рахунок ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань» у депозитарній установі Товариства;
- визнання незаконним внесення змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав із них від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 на 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань»;
- зобов'язання Товариство списати із депозитарного рахунку ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань» та зарахувати на депозитарний рахунок ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань».
2. Позов обґрунтовано незаконним переходом прав власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 (основний бенефіціанти власник ПрАТ «Цумань»), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_4 , яка є рідною дочкою ОСОБА_2 від першого шлюбу та є другою дружиною ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, незаконно позбавивши позивачів, які є рідними доньками померлого, реалізувати належне їм право на спадкування майна після смерті їх батька ( ОСОБА_5 ). Посилаючись на приписи статті 248 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачі стверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 довіреність, видана 22.07.2022 ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 , припинила свою дію, тому на підставі неї будь-які правочини щодо переходу права власності на цінні папери (акції) ОСОБА_5 (після дати його смерті) не могли бути вчинені. ОСОБА_2 уклавши правочин щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 вчинила правочин в інтересах членів своєї сім'ї, які не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , та у своїх особистих інтересах, а також за відсутності в неї повноважень на вчинення такого правочину.
3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ПрАТ «Цумань».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. З наявного в матеріалах справи Статуту ПрАТ «Цумань» в редакції, затвердженій протоколом №1 від 07.04.2017 (п. 1.1, пп. 1.5.1 п. 1.5, пп. 5.1.1 п. 5.1, пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 4.1.1.1-4.1.1.3 п. 4.1.1, п. 4.1.2, п. 4.2.4), останнє є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Державного підприємства «Цуманський деревообробний комбінат». Товариство є юридичною особою, яке створено відповідно до чинного законодавства України без обмеження строку діяльності, має самостійний баланс, круглу печатку та кутовий штамп із своїм найменуванням, фірмовий знак, фірмові бланки, може мати знаки для товарів і послуг, промислові зразки та інші засоби візуальної ідентифікації Товариства, має право відкривати поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах.
5. Для забезпечення діяльності Товариства створено статутний капітал у розмірі 797100,00 грн, який поділено на 3188400 простих іменних акцій номінальною вартістю - 0, 25 грн за 1 акцію. Акціонерами Товариства визнаються фізичні і юридичні особи, які є власниками акцій Товариства.
Кожною простою акцією Товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управління Товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації Товариства частини його майна або вартості частини майна Товариства; отримання інформації про господарську діяльність Товариства. Одна проста акція Товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонер Товариства має право відчужувати належні йому акції Товариства на користь іншого (інших) акціонера (акціонерів), третіх осіб або самого Товариства в порядку, визначеному чинним законодавством та цим Статутом.
6. Станом на 31.12.2022, ОСОБА_5 володів 2181716 цінними паперами - 68,4267% ПрАТ «Цумань», відповідно, мав вирішальний вплив на діяльність зазначеної юридичної особи.
7. 06.03.2023 ОСОБА_5 (дарувальник), в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М. 22.07.2022, зареєстрованою в реєстрі за № № 594, 595, та ОСОБА_4 (обдаровуваний) у письмовій формі уклади договір дарування акцій Приватного акціонерного товариства «Цумань» (далі - договір).
8. Відповідно до пунктів 1.1-1.2 статті 1 договору дарувальник дарує, а обдаровуваний приймає безоплатно у власність акції Приватного акціонерного товариства «Цумань», а саме: прості іменні акції, бездокументарної форми існування, емітент - ПрАТ «Цумань» (ЄДРПОУ 05496276), код цінних паперів UA4000108278, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, кількість 2181716 шт.
9. Згідно з пунктом 1.3 договору дарувальник гарантує, що предмет дарування належить йому на праві приватної власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжений іншим способом, передбаченим чинним в Україні законодавством.
10. Право власності в обдаровуваного на предмет дарування виникає в момент перереєстрації права власності на акції. Відповідальним за перереєстрацію прав власності на акції є обдаровуваний (пункт 1.5 статті 1 договору).
11. Сторони погодили, що дарувальник зобов'язаний: укласти і підписати даний договір; надати обдаровуваному відомості та документи, необхідні для виконання переходу права власності на акції; провести всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством України про депозитарну систему по переказу акцій з рахунку дарувальника на рахунок в цінних паперах обдаровуваного, відкритий у власній депозитарній установі шляхом надання необхідного розпорядження. Обдаровуваний зобов'язаний: укласти і підписати даний договір; провести всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством України, по зарахуванню на власний рахунок в цінних паперах акцій шляхом необхідного розпорядження (стаття 2 договору).
12.Згідно з пунктом 9.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
13. Депозитарною установою, яка обслуговує операції щодо цінних паперів у ПрАТ «Цумань» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія «АВС - Реєстр».
14. 09.03.2023 відповідачем 3, на підставі поданих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 документів (договору дарування, нотаріально посвідченої довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядження на переказ цінних паперів з рахунку ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_4 ), внесено зміни до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав із них від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 .
15. Звертаючись до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про уточнення) позивачі вважали незаконним такий перехід прав власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 (основний бенефіціарний власник ПрАТ «Цумань»), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_4 , яка є рідною дочкою ОСОБА_2 від першого шлюбу та є другою дружиною ОСОБА_5 , оскільки останні незаконно позбавили позивачів, які є рідними доньками померлого, реалізувати належне їм право на спадкування майна після смерті їх батька ( ОСОБА_5 ).Позивачі стверджували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 довіреність, видана 22.07.2022 ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 , припинила свою дію, у зв'язку з чим будь-які правочини щодо переходу права власності на цінні папери (акції) ОСОБА_5 на підставі неї (після дати його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00:15 год) не могли бути вчинені. Крім того довіреністю від 22.07.2022 ОСОБА_5 не уповноважував ОСОБА_2 представляти його інтереси як засновника/учасника, зокрема, ПрАТ «Цумань» у відносинах із фізичними особами, проте оспорюваний правочин укладено саме із фізичною особою; зазначена довіреність не містить імені обдарованого ( ОСОБА_4 ), тому договір дарування акцій ПрАТ «Цумань» від 06.03.2023 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. З огляду на вищевикладені обставини, позивачі вважали, що ОСОБА_2 уклавши правочин щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , вчинила правочин в інтересах членів своєї сім'ї, які не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , та у своїх особистих інтересах, а також за відсутності в неї повноважень на вчинення такого правочину. Вказані обставини, на думку позивачок, є підставою для визнання недійсним договору дарування акцій ПрАТ «Цумань» від 06.03.2023.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено частково, визнано недійсним договір дарування акцій ПрАТ «Цумань» від 06.03.2023 та зобов'язано Товариство списати із депозитарного рахунку ОСОБА_4 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань» та зарахувати на їх депозитарний рахунок ОСОБА_5 . У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 5 368,00 грн в повернення сплаченого судового збору.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин (договір дарування акцій), не містить визначених повноважень повіреного на укладення договору дарування, відтак, укладаючи оспорюваний договір дарування, представник ( ОСОБА_2 ) з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним у силу положень статей 203, 215 ЦК України. Також на момент укладення договору дарування ОСОБА_2 не мала повноважень на його укладення, відтак, положення статті 241 ЦК України, щодо наступного схвалення правочину не може бути застосоване. Відповідно до встановлених судом обставин, обраний позивачками спосіб захисту порушених прав, шляхом визнання оскаржуваного правочину недійсним саме у поєднанні з вимогою позивачів про зобов'язання депозитарної установи списати із депозитарного рахунку ОСОБА_4 цінних паперів у ПрАТ «Цумань» та зарахувати їх на депозитарний рахунок ОСОБА_5 є тим, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України ефективним для захисту порушених прав/інтересів позивачів у спірних правовідносинах способом, який не суперечать закону, відновить становище, яке існувало до порушення (до укладення договору дарування), за якого позивачі зможуть реалізувати свої права як спадкоємці. Щодо решти позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, суд дійшов висновку, що такі вимоги є неефективними способами захисту, так як вже задоволені вимоги позивачок є такими, що відновлюють їх порушене право.
В частині визнання незаконними внесення змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав із них від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , суд зазначив, що з доказів, які подані сторонами вбачається, що нотаріально посвідчена довіреність від 22.07.2022 за №594, 595 та надані у зв'язку з нею повноваження ОСОБА_2 стосуються саме представництва інтересів ОСОБА_5 , як засновника/учасника ПрАТ «Цумань», тому на підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 мала повноваження бути розпорядником рахунку в цінних паперах від імені ОСОБА_5 . Крім того, доказів повідомлення позивачами відповідача 3 або наявності у останнього, станом на день прийняття документів та проведення операцій, відомостей про смерть ОСОБА_5 відсутні, відтак, наведене позбавляє суд можливості погодитись/спростувати доводи позивача про незаконне внесення відповідачем 3 змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав на них (на 2181716 акцій у розмірі 68,4267% у ПрАТ «Цумань» ) від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , відповідно, позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення. Окрім того, суд вважав, що в даному випадку обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним та таким, що відновить їх порушене право.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та викладені у відзивах на касаційні скарги
18. 12.04.2024 ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій просить рішення судів першої (в частині задоволення позовних вимог) та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
19. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 визначила пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
20. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог та неправильно застосували норми права, без урахування висновків Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме :
- висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, щодо того, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника, тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, суди мали дослідити питання добросовісності представника;
- висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, щодо презумпції дійсності договору (зокрема з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності);
- висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, щодо обов'язковості договору (статті 629 ЦК України ).
21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, стосовно тотожності понять доручення та довіреності та їх єдиного правового регулювання, єдиних вимог до їх форми та змісту.
22. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копій договорів про надання послуг доглядальниці від 01.08.2022, укладених з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заяв свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
23. Ухвалою Верховного суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 призначено на 11.06.2024.
24. Крім того, 18.04.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
25. Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство визначило пункт 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.
26. Обґрунтовуючи наявність цієї підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми статті 20 та пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір у цій справі має характер цивільно-правового і мав розглядатися в рамках цивільного судочинства. Скаржник зазначає, що при визначенні юрисдикції спору суди першої та апеляційної інстанцій у рішеннях помилково посилалися на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2019 у справі № 910/7726/18, і не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21.
27. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, розгляд касаційної скарги призначено на 11.06.2024 та вирішено здійснювати її розгляд спільно з касаційною скаргою ОСОБА_2 .
28. 04.06.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційні скарги, в якому остання просить Суд залишити касаційні скарги ОСОБА_2 та Товариства без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
29. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- на момент укладення договору дарування від 06.03.2023 ОСОБА_2 не мала повноважень на його укладення; ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00:15 год ОСОБА_5 помер, відповідно, довіреність від 22.07.22 з врахуванням приписів пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України припинила свою дію;
- суди встановивши, що довіреність, на підставі якої вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного на укладання договору дарування, прийшли обґрунтованих висновків про те, що укладаючи договір дарування, представник ( ОСОБА_2 ) з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним в силу приписів статей 203, 215 ЦК України;
- наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції в силу статті 261 ЦК України, відповідно, суди дійшли правомірного висновку, що обраний позивачами спосіб захисту в частині зобов'язання депозитарної установи списати з депозитарного рахунку ОСОБА_4 відповідну кількість цінних паперів (68,4267%) у ПрАТ «Цумань» та зарахувати їх на депозитарний рахунок ОСОБА_5 є тим ефективним способом для захисту порушених прав позивачів, який відновить становище, що існувало до порушення (до укладення договору дарування), за якого позивачі зможуть реалізувати свої права як спадкоємці;
- враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 910/7726/18, яка є подібною зі справою, що переглядається, даний спір відноситься саме до юрисдикції господарського суду, відповідно, відсутні порушення приписів статей 20 та 231 ГПК України.
30. 10.06.2024 від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких остання просить Суд задовольнити касаційні скарги ОСОБА_2 та Товариства, оскільки вважає їх обґрунтованими.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні з огляду на таке.
Щодо визначення юрисдикції
31. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
32. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
33. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 4, 5, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
35. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
36. При цьому фізична особа може звернутися з позовом до господарського суду у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено ГПК України чи відповідним законом.
37. З наведеного вбачається, що правильне визначення юрисдикційності спору в цій справі за участю фізичних осіб, які не набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності, в межах доводів та вимог касаційної скарги залежить від установлення наявності чи відсутності господарських (у тому числі, корпоративних) відносин між сторонами в цій справі та (або) від установлення наявності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, чи відсутності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої, зокрема, цивільної юрисдикції.
38. Як вірно встановлено судами попередніх судових інстанцій, предметом спору в цій справі є визнання недійсним правочину (договору дарування) щодо переходу права власності на цінні папери (акції), а також застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення на депозитарний рахунок ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань» у депозитарній установі Товариства, тобто, зобов'язання депозитарної установи (відповідача 3) вчинити дії щодо списання із депозитарного рахунку відповідача 1 цінних паперів (акцій ПрАТ «Цумань») та зарахувати їх на відповідний депозитарний рахунок ОСОБА_5 .
39. Таким чином, оскільки спір у даній справі виник з правочину щодо акцій в юридичній особі (ПрАТ «Цумань»), а визнання такого правочину недійсним (договору дарування) буде впливати на реалізацію та обсяг спадкових прав позивачів після смерті їх батька, відповідно, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 910/7726/18).
40. При цьому слід взяти до уваги те, що оспорюваним правочином не регулюються сімейні чи спадкові правовідносини, оскільки предметом договору дарування є саме частка у статутному капіталі товариства у вигляді цінних паперів (акцій), тому аргументи відповідача 3 стосовно того, що даний спір має характер цивільно-правого і мав розглядатися в рамках цивільного судочинства не приймаються Судом до уваги, оскільки спростовується вищевикладеним.
41. Таким чином доводи відповідача 3, викладенні у касаційній скарзі щодо порушення судами попередніх судових інстанцій правил юрисдикції господарських судів не знайшли своє підтвердження, даний спір відноситься до категорії корпоративних, оскільки предметом договору дарування є частка у статутному капіталі товариства (акцій), відповідно, даний спір підвідомчий господарській юрисдикції.
42. Доводи відповідача 3 щодо неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21 визнаються необґрунтованими, оскільки висновки в зазначених справах не суперечать висновкам здійсненим судами у справі, що розглядається, тому вказана підстава касаційного оскарження не підтвердилась.
Щодо представництва на підставі довіреності
43. Сутність та правова природа представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
44. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
45. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).
46. Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
47. Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
48. Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
49. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).
50. Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.
51. Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
52. Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
53. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007 ЦК України).
54. Довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов'язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.
55. Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.
Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.
56. На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №766/16332/20.
57. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
58. У справі, що розглядається, суди встановили, що оскаржуваний позивачами договір дарування від 06.03.2023 укладено і підписано від імені ОСОБА_5 (основний бенефіціарний власник ПрАТ «Цумань», який помер ІНФОРМАЦІЯ_1) на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22.07.2022, яка зареєстрована в реєстрі за №№ 594,595.
59. Позивачі зазначали, як підставу для визнання договору дарування недійсним, зокрема те, що довіреністю від 22.07.2022 ОСОБА_5 не уповноважував ОСОБА_2 представляти його інтереси як засновника/учасника, зокрема, ПрАТ «Цумань»; ОСОБА_2 уклавши договір дарування вчинила правочин в інтересах членів своєї сім'ї, які не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 та у своїх особистих інтересах, а також за відсутності в неї повноважень на вчинення такого правочину.
60. Так, суди попередніх судових інстанцій розглядаючи дану справу, встановили, що наявна в матеріалах даної справи довіреність від 22.07.2022 та надані у зв'язку з нею повноваження ОСОБА_2 стосуються саме представництва інтересів ОСОБА_5 як засновника/учасника, зокрема, ПрАТ «Цумань». При цьому суди дійшли висновку, що зазначені по тексту довіреності повноваження представника на укладання та підписання на умовах, відомих представникові правочинів, в тому числі оренди/найму майна, договори страхування, а також щодо відчуження частки ОСОБА_5 у статутному фонді Товариств чи придбання частки іншого учасника Товариств, та виконання передбачених для ОСОБА_5 , як учасника Товариств, комплексу дій, що з цим пов'язані, тобто, такі повноваження конкретизовані саме з метою реалізації зазначеного повноваження та випливають з нього.
Суди також вказали, що у зазначеній довіреності йдеться про представництво інтересів ОСОБА_5 в усіх державних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевої влади, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах нотаріату, податкових органах, банківських установах України, будь-яких фінансових установах України, в житлово-експлуатаційних організаціях, органах державної реєстрації прав, центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), органах БТІ, органах реєстрації актів громадянського стану, митних органах, землевпорядних органах, Національної поліції України, органах прокуратури, Державній прикордонній службі України, Державній міграційній службі України, органах примусового виконання рішень, органах юстиції при вирішенні будь-яких питань, що пов'язані з діяльністю вказаних Товариств.
Водночас в зазначеній довіреності не вказано про повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_5 , як фізичної особи, зокрема, укладати договір дарування належних йому акцій у ПрАТ «Цумань».
61. З огляду на встановлені вище обставини, суди встановили, що змістом довіреності від 22.07.2023 не обумовлено право повіреного на укладення спірного договору дарування. Разом з тим, уповноважуючи ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_5 , останній обмежив її повноваження, окресливши їх коло, щодо своїх прав, як засновника/учасника ТОВ «КТВ»/ПрАТ «Цумань» та суб'єктного складу осіб, у правовідносинах, з якими представник має право представляти інтереси довірителя.
62. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про те, що вона уклала договір дарування від 06.03.2023 в межах наданих їй довіреністю від 22.07.2022 повноважень, оскільки у довіреності відсутні чітко визначені повноваження ОСОБА_2 на вчинення договору дарування акцій саме на користь ОСОБА_4 , тобто, довіреність не містила імені обдарованої ОСОБА_4 .
63. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що мета довіреності від 22.07.2023, виданої ОСОБА_5 , була саме передати представнику - його дружині ОСОБА_2 , усі повноваження щодо корпоративних прав у двох Товариствах (ТОВ «КТВ»/ПрАТ «Цумань»), відповідно дії ОСОБА_2 відповідали наданим їй повноваженням, передбачених у самій довіреності, не приймаються до уваги, оскільки спростовується змістом самої довіреності, яка не передбачала повноважень на укладання договору дарування та встановленими судами попередніх судових інстанцій обставинами даної справи.
64. Враховуючи, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного на укладення договору дарування, суди дійшли заснованого на законі висновку, що укладаючи оспорюваний договір дарування від 06.03.2023, представник ( ОСОБА_2 ) з власної ініціативи розширила межі наданих їй повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі приписів статей 203, 215 ЦК України.
65. Висновки судів попередніх судових інстанцій у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, на які вказує ОСОБА_2 у доводах касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно, доводи касаційної скарги в цій частині не підтвердилися, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору з цих підстав.
Щодо інших доводів ОСОБА_2 .
66. Так, ОСОБА_2 посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копій договорів про надання послуг доглядальниці від 01.08.2022, укладених з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заяв свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, є підставою для скасування судових рішень.
67. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
68. Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою від 30.10.2023 місцевий господарський суд, беручи до уваги предмет та підстави позову, вказав про те, що зазначені докази не мають жодного відношення до спірних правовідносин та не входять в предмет доказування у цій справі, відповідно, відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про долучення доказів. Отже, суд першої інстанції дослідив вказані докази проте вважав, що вони не входять до предмета доказування у цій справі, а доводи ОСОБА_2 у цій частині фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі. Тобто, наведені у касаційній скарзі доводи в цій частині, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
69. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
70. Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_2 на те, що відмова місцевого суду про долучення зазначених ОСОБА_2 доказів жодним чином не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень тому наведені останньою підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
71. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що наявність заявлених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження в межах здійснення касаційного провадження не підтвердилась. Неправильного застосовування чи порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права скаржники Верховному Суду не довели. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
73. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
75. З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія «АВС-Реєстр» залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2023 у справі № 921/430/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець