08.08.2024м. СумиСправа № 920/763/24
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши клопотання № б/н від 29.07.2024 розпорядника майна Косякевича Сергія Олексійовича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/763/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар” (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758),
за участю представників учасників:
кредитора: не з'явився;
боржника: не з'явився;
розпорядник майна: не з'явився
Ухвалою від 16.07.2024 суд постановив відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар”, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном; призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар” арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича та призначити попереднє засідання суду на 27.08.2024.
01.08.2024 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якому просить суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/763/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар” а саме: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар” та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Аграрна фірма “Хлібодар” та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора, нотаріуса (інших органів реєстрації) із заявами про державну ресторацію припинення права оренди ТОВ “Аграрна фірма “Хлібодар” на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.
Ухвалою від 02.08.2024 суд призначиd розгляд клопотання розпорядника майна про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів в судове засідання на 06.08.2024.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 920/763/23 не відбулось, про що складено акт суду від 06.08.2024.
Ухвалою від 07.08.2024 розгляд клопотання розпорядника майна Косякевича Сергія Олексійовича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів призначено в судове засідання на 08.08.2024.
В обґрунтування заяви розпорядник майна посилається на положення ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) і зазначає, що в процедурі розпорядження майном було встановлено про дострокове розірвання боржником договорів оренди земельних ділянок. Станом на 17.06.2024 у боржника в оренді перебувало 49 земельних ділянок, станом на 29.07.2024 у боржника в оренді залишилось 29 земельних ділянок, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.06.2024.
Таким чином, за підтвердженими відомостями в проміжок з 17.06.2024 по 29.07.2024 у боржника кількість орендованих земельних ділянок зменшилась майже вдвічі.
Розпорядник майна звертає увагу на специфіку господарської діяльності боржника від складу та кількості земельних ділянок прямо залежать виробничі можливості боржника, які визначають обсяг вирощуваної ним продукції на земельних ділянках, що орендуються останнім, від обсягу продукції залежать обсяги надходжень коштів від реалізації та фінансові результати діяльності боржника як основного активу за рахунок якого можуть погашатись вимоги кредиторів. Дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок може призвести до повної втрати основного виробничого активу боржника, що унеможливить здійснення ним вирощування, збору врожаю та його реалізації як основного отримання прибутку боржника.
Заявник вважає, що застосування заходу забезпечення, який унеможливить дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, які є основним ресурсом для ведення ним господарської діяльності та отримання доходу для погашення вимог кредиторів, сприятиме збереженню земельних ділянок за боржником.
Частиною 1 ст. 40 КУзПБ передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 40 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст. 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173).
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі №10/13208/19, від 22.06.2022 у справі №910/15043/21).
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.
Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.
Зважаючи на те, що заходи забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства боржника застосовується як гарантія задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів, що відповідає загальній спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, такі заходи мають бути ефективними і спрямованими на охорону і збереження майна боржника і, відповідно, захист майнових інтересів кредиторів.
Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відтак дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок призведе до зменшення площі оброблюваних боржником земель, що в свою чергу, з огляду на відсутність у останнього власних земель, призведе до зменшення (або фактичної відсутності) врожаю, і відповідно прибутку, за рахунок якого можуть погашатися вимоги кредиторів.
Крім того слід зазначити, що заходи забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок орендованих ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» та заборони боржнику здійснювати будь-які дії, спрямовані на дострокове припинення права користування земельними ділянками, які належать йому на підставі договорів оренди жодним чином не порушить конституційні права фізичних осіб - власників орендованих боржником земельних ділянок, на володіння, користування та розпорядження своїми земельними ділянками, оскільки шляхом укладення договорів оренди вони вже фактично скористались своїм правом на розпорядження земельними ділянками та отримують за це орендну плату.
Отже, заходи забезпечення вимог кредиторів, про вжиття яких просить заявник, у вигляді заборони боржнику здійснювати будь-які дії, спрямовані на дострокове припинення права оренди земельними ділянками, на думку господарського суду, відповідають загальній спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства, є ефективними, адекватними і спрямованими на охорону і збереження активів боржника і, відповідно, захист майнових інтересів його кредиторів.
Ці заходи носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до введення процедури санації або ліквідації боржника, або до закриття провадження у справі.
Ураховуючи викладене, оцінивши у сукупності описані вище фактичні обставини справи, приймаючи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає обґрунтованим подане клопотання та вважає, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у визначений спосіб жодним чином не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета застосування заходів забезпечення - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на збереження майна боржника, а також перешкоджання завдання шкоди кредиторам.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, клопотання розпорядника майна про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича щодо забезпечення вимог кредиторів задовольнити.
2. Вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/763/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758), а саме:
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758) та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками;
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758) та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.
3. Ухвала є виконавчим документом у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувачем за цією ухвалою є арбітражний керуючий Косякевич Сергій Олексійович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013, ідентифікаційний код 3074916833)
Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758) .
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 09.08.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 08.08.2027 та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя В.В. Яковенко