65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2375/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; код ЄДРПОУ 30748070)
до відповідача: Адвоката Русевої Ольги Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про виселення;
представники сторін:
від позивача - Турлай С.В.,
від відповідача - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до адвоката Русевої Ольги Миколаївни, в якому просить виселити відповідача з нежитлового приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення орендованого приміщення у зв'язку з припиненням дії договору оренди № 01022022-БЦ-18 від 01.02.2022. Зазначає, що договір оренди припинив свою чинність 31.03.2022, проте, всупереч умовам договору, відповідач не з'явилась у встановлений договором строк для повернення приміщення та підписання акту про повернення об'єкта оренди.
Ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2375/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2024, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Цією ж ухвалою запропоновано позивачу надати обґрунтовані пояснення з приводу того, на якій підставі слід залучити до участі у справі Раду адвокатів Одеської області, яка у позовній заяві вказана у якості третьої особи, та яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Ради.
Протокольною ухвалою від 03.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2024.
У судовому засіданні 31.07.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також надав докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, які також просив стягнути з відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, явку повноважного представника не забезпечила, правом на подання відзиву не скористалась, про розгляд справи повідомлялась належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Зважаючи на вказані обставини, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
31.07.2024 за результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» є власником нежитлової будівлі бізнес-центру, що складається з 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12 101,4 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44423151101.
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» як орендодавцем та адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004035 від 18.12.2019) як орендарем укладено Договір оренди № 01022022-БЦ-18 (далі - Договір; а.с. 22-27), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт, оплачувати орендну плату і понад орендну плату оплачувати орендодавцю за обслуговування та утримання об'єкта.
Пунктом 8.2. Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта.
Строк оренди за даним Договором обчислюється з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта і спливає 31.03.2022.
Спливання строку оренди не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за даним Договором.
У відповідності з п. 1.2. Договору об'єкт оренди передається орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди для використання його під офіс.
Відповідно до п. 2.1. Договору право користування об'єктом виникає у орендаря з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємним додатком до цього Договору.
Згідно з п. 2.6. Договору повернення об'єкта здійснюється орендарем протягом 10 календарних днів від дати припинення строку оренди і оформлюється Актом повернення об'єкта.
При цьому орендар на дату припинення строку оренди зобов'язується припинити фактичну експлуатацію об'єкта (тобто ведення на об'єкті будь-якої господарської діяльності).
Не пізніше спливання зазначеного в даному пункті строку (строку повернення об'єкта), орендар зобов'язаний як звільнити приміщення об'єкта, так і забезпечити відсутність на об'єкті майна, товарів та інших матеріальних цінностей, що належать орендарю та третім особам, пов'язаним з орендарем договірними відносинами, а також забезпечити приведення (відновлення) об'єкта в первинний технічний стан.
Оформлення повернення об'єкта здійснюється комісією, складеною з представників сторін. Сторони призначають своїх представників у вказану комісію не пізніше, ніж за три дні до дати припинення строку оренди.
Пунктами 2.9., 2.10. Договору передбачено, що обов'язок зі складання Акта приймання-передачі об'єкта і Акта повернення об'єкта покладається на орендодавця. Об'єкт вважається фактично зданим орендарем і прийнятим орендодавцем з моменту підписання сторонами Акту повернення об'єкта.
Підпунктом 3.1.2. п. 3.1. Договору визначено обов'язок орендодавця надати орендарю строк при припиненні цього Договору для звільнення об'єкта (не більше 10 днів) і прийняти його за Актом повернення об'єкта, за умови виконання орендарем вимог відносно повернення об'єкта (п. 2.6.) і технічного стану об'єкта, що повертається (п. 2.7.).
У свою чергу, орендар у відповідності з підпунктом 3.2.10. п. 3.2. Договору зобов'язаний повернути орендодавцю за Актом об'єкт в 10-ти денний строк по закінченню строку оренди (після закінчення строку дії Договору).
Згідно з п. 8.3. дія Договору може бути пролонгована виключно за погодженням сторін, про що сторони складають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Про бажання продовжити дію цього Договору орендар зобов'язаний повідомити орендодавця не пізніше, ніж за календарний місяць до закінчення строку оренди.
01.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» передало, а адвокат Русева Ольга Миколаївна прийняла об'єкт оренди, про що сторони підписали Акт приймання-передачі № б/н від 01.02.2022 (а.с. 28).
Як зазначає позивач, жодних заяв щодо пролонгації Договору оренди від відповідача не надходило, Договір припинив свою чинність 31.03.2022, проте, орендар не з'явився у встановлений Договором строк для повернення приміщення та підписання акту про повернення об'єкта оренди, як це передбачено Договором оренди. Вказує, що станом на дату подачі позову ОСОБА_1 не повернула орендоване приміщення позивачу в порядку, встановленому Договором, нежитлове приміщення не звільнено від майна відповідача, Акт повернення об'єкту оренди не підписано.
11.11.2022 позивач надіслав відповідачу претензію (вих. № 4 від 07.11.2022), в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за Договором у розмірі 51 519,50 грн (а.с. 31-33).
14.02.2024 позивач надіслав відповідачу повторну претензію (вих. № 1 від 14.02.2024), в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за Договором у розмірі 60 877,63 грн, а також повернути об'єкт оренди (а.с. 34-38).
Відповіді на зазначені претензії матеріали справи не містять.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим па такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено судом, між сторонами у даній справі на підставі Договору № 01022022-БЦ-18 від 01.02.2022 виникли правовідносини оренди.
Об'єкт оренди, яким є нежитлове приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, було передано відповідачу за Актом приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022.
Строк оренди у відповідності з п. 8.2. сплинув 31.03.2022.
При цьому відповідач не скористалась своїм правом пролонгації Договору, як то передбачено п. 8.3. Договору, не повідомила позивача про бажання продовжити дію Договору не пізніше, ніж за календарний місяць до закінчення строку оренди. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Отже, з припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про належне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому розділом 2 Договору.
В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022 викладено правовий висновок, що зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання негаторного позову, що є позовом власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
При цьому суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права особи, яка має речове право на майно та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди.
Так, з огляду на закінчення строку дії Договору оренди та обов'язок Орендаря повернути майно Орендодавцю після закінчення дії Договору, у випадку невиконання відповідного обов'язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлені судом обставини припинення Договору оренди та неповернення відповідачем переданого їй в оренду нежитлового приміщення в розпорядження власника, з урахуванням приписів статті 785 Цивільного кодексу України, суд вважає, що в даному випадку порушені права позивача, як орендодавця, на вільне розпорядження об'єктом оренди. Адже, з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування відповідачем орендованим майном, у даному випадку у зв'язку із закінченням строку договору, на який його було укладено, особа, якій воно було передано на підставі договору оренди, володіє ним незаконно.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Щодо залучення до участі у справі Ради адвокатів Одеської області, яку позивач у позовній заяві вказав серед учасників справи у якості третьої особи.
Мотивуючи у позовній заяві необхідність залучення Ради до участі у справі, позивач зазначив, що відповідач тривалий час добровільно не звільняє офісне приміщення, орендоване за договором оренди № 01022022-БЦ-38 від 01.02.2022, тому, у випадку задоволення цього позову, рішення може виконуватись державним виконавцем без участі відповідача, що прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку з тим, що в приміщенні можуть знаходитись не тільки особисті речі відповідача, а й інформація, що відноситься законодавством до адвокатської таємниці, з метою недопущення порушення прав відповідача як адвоката, а також інших положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач вважає за необхідне залучити до справи Раду адвокатів Одеської області в якості третьої особи.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до положень ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Проаналізувавши надані позивачем доводи щодо залучення третьої особи, суд зазначає, що третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї, зокрема, права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Втім, у даному випадку суд не вбачає ймовірності впливу рішення у даній справі на права та обов'язки Ради адвокатів Одеської області, у зв'язку з чим були відсутні підстави для залучення Ради до участі у даній справі у якості третьої особи.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») покладаються на відповідача.
Решту суми переплаченого судового збору позивач не позбавлений права повернути за відповідним клопотанням в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
В процесі дослідження наданих позивачем доказів понесення витрат на правову допомогу судом встановлено, що 19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» та адвокатом Турлай С.В. укладено Договір про надання правової допомоги № 1912/22-АДВ, предметом якого є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства тощо.
Пунктом 4.2. Договору про надання правової допомоги передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами, та відображається у Акті наданих послуг.
Факт наданих послуг підтверджується Актом наданих послуг. Підставою для оплати гонорару є рахунок-фактура. Клієнт сплачує гонорар у дань отримання рахунку фактури (п. п. 4.6., 4.7., 4.8. Договору про надання правової допомоги).
Як встановлено судом з аналізу наданих до матеріалів справи доказів, адвокат надав позивачу послуги правової допомоги на загальну суму 9 000,00 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі послуг від 06.03.2024, від 01.07.2024 та від 31.07.2024.
Згідно вказаних Актів позивачу було надано наступні послуги: складання позовної заяви про виселення адвоката Русевої О.М. з нежитлового приміщення (вартість послуги 5 000,00 грн); участь у судовому засіданні 03.07.2024 (вартість послуги 2 000,00 грн); участь у судовому засіданні 31.07.2024 (вартість послуги 2 000,00 грн).
Вартість послуг з правової допомоги було сплачено позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 83862 від 07.03.2024, № 89930 від 02.07.2024 та № 91457 від 30.07.2024.
На підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача в Господарському суді Одеської області до матеріалів справи також надано Ордер серії ВН № 1359119 від 26.04.2024.
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано належні докази понесення у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 9 000,00 грн.
Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання про стягнення судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, з огляду на критерії розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 9 000,00 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; код ЄДРПОУ 30748070) до Адвоката Русевої Ольги Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про виселення - задовольнити.
2. Виселити Адвоката Русеву Ольгу Миколаївну ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Стягнути з Адвоката Русевої Ольги Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; код ЄДРПОУ 30748070) 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору, 9 000,00 грн витрат на правову допомогу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 31 липня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2024 р.
Суддя Р.В. Волков