08 серпня 2024 року Справа № 915/1489/20(915/195/24)
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу 915/1489/20(915/195/24)
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 25878206; вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029)
до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920; вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)
про стягнення в порядку регресу грошових коштів у сумі 387573,1 грн.
у межах справи 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920)
розпорядник майна: арбітражний керуючий Юринець Арсен Володимирович (ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП " Миколаївський облавтодор ").
В межах справи про банкрутство Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (далі ? Служба) пред?явлено позовну заяву про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в порядку регресу грошових коштів у загальній сумі 387573,10 грн - суми сплаченого відшкодування, з посиланням на те, що Службою відшкодовано зазначену суму потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.11.2019 на Херсонському шосе на відстані 500 м. від з'їзду з а/д М14 в бік м. Миколаєва через неналежне утримання автомобільних доріг.
Служба також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/195/24 та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якої перебуває справа 915/1489/20 про банкрутство відповідача - Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920).
За приписами ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою від 04.03.2024 судом прийнято справу 915/195/24 до свого провадження для розгляду в межах справи 915/1489/20 про банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор", справі присвоєно номер 915/1489/20(915/195/24), ухвалено відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Також суд встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи.
Указана ухвала отримана відповідачем 09.03.2023, проте відзиву ані у встановлений судом строк, ані станом на час розгляду справи суду не надійшло.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, беручи до уваги, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Згідно із ч 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області діє на підставі Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 Н-128.
Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 Н-128 Службу автомобільних доріг у Миколаївській області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.
Служба є державною неприбутковою організацією, метою діяльності якої є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання в інтересах держави та користувачів автомобільних доріг.
Основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг, іншого державного майна за рахунок коштів державного бюджету України, місцевого бюджету всіх рівнів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг належить передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам.
Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є власником автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Миколаївській області.
Вказаний факт не оспорюється та встановлений у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2023 у справі 487/3012/20.
Так, на виконання статті 9 Закону України «Про дорожній рух», 04.03.2019 між Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі за текстом - ДП «Миколаївський облавтодор», Підрядник, відповідач) та Службою автомобільних доріг в Миколаївській області (надалі Служба, Замовник, позивач) укладено договір 1-Б (надалі за текстом - Договір), предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у межах Миколаївської області.
Відповідно до умов Договору вказаній дорожньо-експлуатаційні організації передано в експлуатаційне утримання, у тому числі, ділянку автомобільної дороги загального користування державного значення Миколаъвської області М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог).
Відтак, між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням другої сторони (Замовника), Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до умов Договору ДП «Миколаївський облавтодор» зобов'язалося на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, у т.ч. М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог), відповідно, але не виключно до ДСТУ 2735-94 «Огородження дорожні і напрямні пристрої. Правила використання. Вимоги безпеки дорожнього руху», ДСТУ Б В.2.3-12:2004 «Огородження дорожнє металеве бар'єрного типу. Загальні технічні умови», СОУ 42.1-37641918-105:2013 «Класифікація робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування» тощо (п.1.1. та п.1.2).
Відповідно до п.1.3 Договору ДП «Миколаївський облавтодор» прийняло від Служби право експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, технічних засобів організації дорожного руху, інженерних споруд та придорожних насаджень на них у відповідності до ст. 9 Закону України "Про дорожний рух" та Додатку 2 до Договору.
Так, за указаним пунктом та Додатком 2 ДП «Миколаївський облавтодор» прийняло від Служби право експлуатаційного утримання у тому числі металевого бар'єрного огородження, розташованого на транспортній розв'язці в місці примикання автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0151125 Під'їзд до м. Миколаєва до автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 Одеса-Мелітополь Новоазовськ (на Таганрог), км 162+651.
У п.1.4 договору сторонами визначено, що на період дії Договору та протягом гарантійного строку експлуатації, підрядник (ДП «Миколаївський облавтодор») відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини Підрядника, а також забезпечує повне майнове відшкодування Службі у разі заподіяння збитків користувачами доріг, якщо такі збитки завдані з вини Підрядника.
Згідно п. 1.6 Договору у разі виявлення підрядником надзвичайних або аварійних ситуацій на дорогах загального користування державного значення Миколаївської області, він зобов'язаний негайно поставити до відома замовника і при його згоді приступити до виконання робіт з попередження або усунення наслідків зазначених ситуацій. У всіх випадках, у разі виявлення на вищевказаних автомобільних дорогах будь-яких відхилень від стандартів, норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожньго руху, Підрядник негайно встановлює необхідні технічні засоби організації дорожнього руху, відповідно до діючих нормативів та за письмовим рішенням Замовника вводить необхідні зміни у русі.
Зважаючи на викладене, погодженням вищезазначених пунктів Договору 1-Б - ДП «Миколаївський облавтодор» взяло на себе зобов'язання по забезпеченню безпеки руху на прийнятих ним в експлуатаційне утримання автомобільних дорогах (в тому числі шляхом термінового усунення пошкоджень на автомобільних дорогах; своєчасного виявлення перешкод дорожньому руху та їх усуненню, а у разі неможливості - невідкладному позначенню дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами) та повну майнову відповідальність за компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
При цьому, Договором обумовлено випадки, коли підрядник зобов'язаний діяти негайно без завдання замовника:
- у разі виявлення надзвичайних або аварійних ситуацій, будь-яких відхилень від вимог стандартів, норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - негайно встановити необхідні технічні засоби організації дорожнього руху відповідно до діючих нормативів (п.1.6. Договору 1-Б);
- вживати невідкладно заходи для відновлення безпечних умов для пересування руху трансортних засобів та пішоходів відповідно до вимог нормативних актів у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці їх руху (абз.д п.п.5.1.3 Договору 1-Б).
За матеріалами справи, 29.11.2019 на Херсонському шосе на відстані 500 м. від з'їзду з а/д М14 в бік м.Миколаєва сталася ДТП за участю автомобіля MAZDA CX7 державний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль належить ОСОБА_2 .
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.01.2020 (Справа 766/24884/19 Пров. 3/766/580/20) провадження по адміністративним матеріалам відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
02.06.2020 до Заводського районного суду м. Миколаєва позивачем ОСОБА_2 подана позовна заява до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (після зміни назви - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області).
21.05.2021 представником Позивача до Заводського районного суду м. Миколаєва подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем ДП «Миколаївський облавтодор». Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2021 клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачем ДП «Миколаївський облавтодор» задоволено.
14.08.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення по справі 487/3012/20, яким позов ОСОБА_2 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (Служби автомобільних доріг у Миколаївській області), ДП «Миколаївський облавтодор», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 330220,80 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3302,30 грн, витрати на складання звіту 3000 грн.
Додатковим рішенням по даній справі від 07.09.2023 вирішено питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2023 по цивільній справі 22-ц/812/1143/23 рішення змінено шляхом доповнення його зобов'язанням позивача після отримання ним відшкодування передати Службі пошкоджений автомобіль.
Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2023 по справі 487/3012/20 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відмовлено.
На виконання указаних судових рішень Служба відшкодувала потерпілому завдану шкоду та звернулася до Господарського суду Миколаївської області у межах справи про банкрутство ДП «Миколаївський облавтодор» з позовом про стягнення з підрядника - ДП «Миколаївський облавтодор» зворотної вимоги (регресу) у сумі 387573,10 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 Розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» (з наступними змінами та доповненнями) власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.
За умовами ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» забезпечення безпеки дорожнього руху полягає, зокрема, у здійсненні заходів для своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, а також відновлення безпечних умов для руху; позначенні місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; виявленні аварійно-небезпечних ділянок та місця концентрації дорожньо-транспортних подій та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
З системного аналізу досліджених судами обставин, проведеного на підставі наявних доказів, вбачається, що причиною вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29.11.2019 на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог), км 162+651 за участю транспортного засобу MAZDA CX7 державний номер НОМЕР_1 , було неналежне утримання автомобільної дороги, а саме наявність на смузі руху деформованого відбійника, відсутність освітлення, відсутність дорожніх знаків.
Заводський районний суд м. Миколаєва дійшов висновку, що причиною зазначеної ДТП було неналежне дорожнє покриття на місці цієї пригоди. У результаті цієї ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав пошкодження. Указані висновки погоджені й апеляційною інстанцією.
При цьому, судами вказано, що невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.
Оскільки ДТП за участю транспортного засобу MAZDA CX7 державний номер НОМЕР_1 сталася внаслідок вини відповідача, а матеріальна шкода відшкодована потерпілому Позивачем (як балансоутримувачем автодороги), відтак в останнього виникла право зворотної вимоги (регресу) до Відповідача.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається з даної норми закону, право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди, може бути застосовано у випадках, коли особа завдавача шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.
Рішеннями судів при розгляді позову гр. ОСОБА_2 причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано саме неналежне дорожнє покриття на даній ділянці дороги, а саме наявність деформованого відбійника, а відповідно умовам Договору у даному випадку підрядник мав негайно встановити необхідні технічні засоби організації дорожнього руху відповідно до діючих нормативів задля попередження учасників дорожнього руху. За такого мало місце неналежне утримання автомобільних доріг Службою автомобільних доріг у Миколаївській області.
Факти, встановлені Заводським судом, є преюдиційними в силу положень ст. 75 ГПК України під час вирішення даного спору.
Таким чином, через невиконання Відповідачем умов Договору підряду належним чином, а саме: здійснення поточного огляду доріг та у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог стандартів, норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху негайне встановлення необхідних технічних засобів організації дорожнього руху Підрядник несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при ДТП.
На виконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 22.11.2024 Службою перераховано 20.12.2023 ОСОБА_2 387573,10 грн за платіжними інструкціями 1, 2 від 20.12.2023.
Вказана сума складається з суми на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 330 220,80 грн, судових витрат - 15 852,30 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 41 500,00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, Служба правомірно звернулася з вимогою про стягнення з підрядника коштів у сумі 387573,10 грн у порядку регресу.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги наявність рішення суду, яким встановлено причину ДТП, за наявності рішення про стягнення шкоди та фактичне відшкодування потерпілій особі такої шкоди, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 387573,10 грн шкоди в порядку регресу, дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, 303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920; вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 25878206; вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029) 387573,10 грн в порядку регресу та 5813,60 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Т.М. Давченко