07 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/50/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
прокурора - Н.В. Горгуль;
позивача - не з'явився;
першого відповідача - О.Є. Волков;
другого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1502П/1-43) на ухвалу постановлену Господарським судом Полтавської області у складі судді Погрібної С.В. 30.05.2024 (повний текст складено 31.05.2024) у справі №917/50/24
за позовом Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Зіньківської міської ради
до 1. ОСОБА_1
2. Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини"
про скасування державної реєстрації та припинення права оренди та повернення земельних ділянок,
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 закрито провадження у справі у справі №917/50/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Полтавська обласна прокуратура, не погодившись з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24, звернулась засобами поштового зв'язку (згідно відмітки поштового відділення 10.06.2024) до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі;
- ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24 скасувати, справу направити до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду;
- про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити Полтавську та Харківську обласні прокуратури.
На думку апелянта висновок місцевого господарського суду про цивільно-правовий характер спору у даній справі є помилковим. Наполягає на тому, що спір у даній справі є господарсько-правовим та належить до юрисдикції господарських судів. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 справу №917/50/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/50/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1502П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24 до надходження матеріалів справи.
01.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/50/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишено без руху. Ухвалено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Роз'яснено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
09.07.2024 від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2024 (вх.№9120 від 30.04.2024). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №1654 від 24.06.2024 на суму 3028,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24. Встановлено строк позивачу та відповідачам для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "07" серпня 2024 р. о 13:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.
05.08.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що спір у справі № 917/50/24, за вирішенням якого прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. (вх.№10241).
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
В судове засіданні 07.08.2024 з'явився прокурор, який підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Присутній також в судовому засіданні представник відповідача-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Диканська окружна прокуратура звернулась в інтересах Держави в особі Зіньківської міської ради до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (яка прийнята судом), просить:
1) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди ОСОБА_1 на наступні земельні ділянки:
- площею 8,9982 га, кадастровий номер 5321385300:00:019:0300, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816864;
- площею 31,5022 га, кадастровий номер 5321385300:00:029:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816742;
- площею 37,4000 га, кадастровий номер 5321381400:00:047:0101, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816629;
- площею 12,5589 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0012, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816442;
- площею 10,6315 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816278;
2) зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 25.10.2014 Зіньківським РС УДМС в Полтавській області) та Фермерське господарство "Чорноземи Зіньківщини" (вул. Гагаріна, 22, офіс, 159, м. Бровари, Київська області 07400, тел. 0675057671, код ЄДРПОУ: 39187604), шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути у комунальну власність розпорядження Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області земельні ділянки загальною площею 101,0908 га, а саме:
- площею 8,9982 га, кадастровий номер 5321385300:00:019:0300, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ);
- площею 31,5022 га, кадастровий номер 5321385300:00:029:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ);
- площею 37,4000 га, кадастровий номер 5321381400:00:047:0101, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ);
- площею 12,5589 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0012, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ);
- площею 10,6315 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ).
14.05.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі відповідач 1 посилається на те, що предметом позову є земельні ділянки державної власності (на даний час комунальної) загальною площею 101 га, які за результатами розгляду клопотань надані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у 2014 році ОСОБА_1 , як фізичній особі, в строкове користування для ведення фермерського господарства.
Позов прокурора обґрунтований тим, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у 2014 році нібито безпідставно передало, а ОСОБА_1 як громадянином України, незважаючи на створення юридичної особи у вигляді фермерського господарства, отримано у строкове користування на поза конкурентними засадами земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, підставою для розгляду справи в порядку господарського судочинства Господарським судом Полтавської області прокурором у позові визначено те, що «даний спір стосується незаконного використання земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області».
Водночас відповідач-1 посилається на те, що прокурором безпідставно, усупереч вимогам статті 20 ГПК України пред'явлено позов в порядку господарського судочинства, а судом помилково відкрито провадження у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24, зокрема, закрито провадження у справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Закриваючи провадження у справі, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що у даному спорі прокурором заявлено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 саме, як до фізичної особи, а також у спорі оспорюється не рішення органу місцевого самоврядування, а правочини за участю фізичної особи.
Отже, на думку суду першої інстанції, цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб'єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб'єктного складу правовідносин.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами ЗК України. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються нормами Закону України "Про фермерське господарство".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Судами було встановлено, що позовні вимоги стосуються визнання недійсними договорів оренди та державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки, надані в користування саме для ведення фермерського господарства.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Враховуючи, що земельні ділянки надавалися в користування Удовиченку А.В. для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що орендарем за оспорюваним договором оренди та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фізична особа, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності цього спору до юрисдикції цивільного суду та обґрунтованості закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України - з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Такі висновки місцевого суду у цій справі, які ґрунтуються виключно на суб'єктному складі учасників справи, без врахування змісту правовідносин, є помилковими та не відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.
У зазначеній вище справі №922/1830/19 Велика Палата надала наступні висновки: "6.39. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства. 6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. 6.67. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство".
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо користування землями фермерського господарства, а також щодо правомірності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами.
Правовідносини у цій справі за своїм змістом є подібними правовідносинам у справі №922/1830/19, оскільки стосуються правомірності надання та користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства, а отже, судом першої інстанції помилково не було враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції не є законною та обґрунтованою, норми права застосовані судами без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №917/1701/23.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, наявні підстави, передбачені ч. 1 п. 4 ст. 280 ГПК України.
Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.6 ч.1 ст.275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі №917/50/24 скасувати.
Матеріали справи №917/50/24 направити на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.08.2024.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко