Справа № 539/5669/23 Номер провадження 22-ц/814/2427/24Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
07 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 березня 2024 року, ухвалене суддею Алтуховою О.С., повний текст рішення складено - 21 березня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
30 листопада 2023 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 10 217,89 грн, з яких 9 728,48 грн - сума основного боргу, 108,10 грн - 3% річних, 381,31 грн - інфляційні втрати, вирішити питання розподілу судових витрат у розмірі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу, з якою укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, зокрема, надання підписаної заяви приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. З 01.01.2020 розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар та оплату за послугу з його розподілу. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Станом на 21.11.2023 сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за послугу з розподілу газу становить 9 728,48 грн. АТ «ОГС «Лубнигаз» виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а відповідач ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу, тому позивач вважає, що його права порушені і є такими, що підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.03.2024 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» 10 217,89 грн, з яких: сума основного боргу 9 728, 48 грн, три відсотки річних 108,10 грн., інфляційні - 381,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача ОСОБА_1 . Відповідач скористалася наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов'язкам, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконувала, а саме не сплачувала вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем в сумі 9 728,48 грн. Вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а також не надано жодного доказу на підтвердження власного розрахунку. Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов'язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач відмовився від надання послуги з розподілу газу споживачу в односторонньому порядку протягом 345 днів. Так, 08.11.2022 АТ «ОГС «Лубнигаз» було припинено газопостачання до будинку споживача за адресою: АДРЕСА_1 , з порушенням процедури відключення, без будь-яких попереджувальних заходів. Подальше відновлення розподілу газу не свідчить про належне виконання стороною Оператора ГРМ свого обов'язку, а є лише наслідком звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання дій «Лубнигаз» протиправними. Не зважаючи на той факт, що з 08.11.2022 будинок ОСОБА_1 був відключений від газозабезпечення, споживачу продовжувала нараховуватися плата, за нібито, спожитий газ, направлялися рахунки щодо сплати фіктивної заборгованості. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №638/11589/15-ц, зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово - комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Вважає, що позивач не довів правильність нарахування заборгованості за розподіл природного газу, не обґрунтував заборгованість у розмірі 10 217,89 грн, не спростував розрахунок заборгованості відповідача, в якому розмір заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних складає 2 791,55 грн, не спростував показники довідки про фінансовий стан споживача від 14.11.2022, видану представником Оператора ГРМ ОСОБА_2 , де станом за 10 місяців 2022 розмір заборгованості за розподіл газу складає 2 795,90 грн, отже вказаний документ є належним доказом. Звертає увагу, що довідка про фінансовий стан споживача від 21.11.2023, видана представником Оператора ГРМ ОСОБА_3 , має розбіжності у розмірі заборгованості з довідкою від 14.11.2022 станом на ту саму дату за тими самими показниками лічильника, тому не може вважатися належним доказом. Розмір загальної заборгованості складає: 2 722,20 (сума боргу) + 54,03 (інфляційні збільшення)+15,32 (3% річних) = 2 791,55 грн, а не заявлені 10 217,89 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОГС «Лубнигаз» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , з особовим рахунком № НОМЕР_1 .
З розрахунку річної замовленої потужності та здійснених оплати за розподіл природного газу по особовому рахунку відповідача судом першої інстанції встановлено, що жовтня 2019 року остання користувалася послугою розподілу природного газу (а.с. 6).
Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу.
Як вбачається з розрахунку нарахування та заборгованості за послугу розподілу природного газу абонента ОСОБА_1 , заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 21.02.2020 по 23.02.2023 складає 9 728,48 грн (а.с. 6).
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 30.01.2020 №126 для АТ «Лубнигаз» з лютого 2021 встановлено тариф 2,148 грн за 1 м3 на місяць (з урахуванням ПДВ).
За газовий рік (2019-2020 р.р.) споживачем ОСОБА_1 спожито природний газ в обсязі 1538 куб.м.
1538 куб. м. : 12 міс. х 2,148 грн за 1 куб. м. = 275,31 грн за місяць з 01.02. 2021р.
Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2725 від 22.12.2021 для АТ «Лубнигаз» з 01.01.2022 встановлено тариф 2,388 грн за 1 м3 на місяць (з урахуванням ПДВ).
За газовий рік (2020-2021 р.р.) споживачем ОСОБА_1 спожито природний газ в обсязі 1405 куб.м.
1405 куб. м. : 12 міс. х 2,388 грн за 1 куб. м. = 279,59 грн за 1 місяць з 01.01.2022 р.
За газовий рік (2021-2022 р.р.) споживачем ОСОБА_1 спожито природний газ в обсязі 1534 куб.м.
1534 куб. м : 12 міс. х 2,388 грн за 1 куб. м. = 305,27 грн за 1 місяць з 01.01.2022 р.,
які споживач має сплачувати відповідно до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
За нормами статей 526, 629ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач скористалася наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов'язкам, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконувала, а саме не сплачувала вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем в сумі 9 728,48 грн. Вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а також не надано жодного доказу на підтвердження власного розрахунку.
Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов'язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 9 728,48 грн, інфляційних втрат 381,31 грн, 3% річних за порушення зобов'язання 108,10 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спір у справі виник у правовідносинах з розподілу природного газу на основі типового договору, передбаченого додатком Кодексу ГРС.
При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено та не заперечується учасниками справи, що між сторонами укладено договір розподілу природного газу, у порядку приєднання ОСОБА_1 до типового договору встановленого у додатку до Кодексу ГРС.
Відповідно до пункту 2.3 розділу II Типового договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Згідно із п.п.1, 2 Глави 1 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п.п.1, 3-5, 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів.
Згідно умов укладеним сторонами Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1.) Пунктом 5.2. передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Глави 6 Розділу VІ кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (пункт 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС).
3 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу (абзац 4 пункту 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС).
Постановою НКРЕКП від 06 березня 2020 р. № 580 встановлено мінімальні обсяги річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік для споживачів природного газу, які мають фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців, а також для споживачів, які не споживали природний газ протягом усього попереднього газового року.
Замовлена потужність споживача на розрахунковий календарний рік визначається виходячи з фактичного обсягу споживання за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, але не може бути меншою за: 39 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Крім того колегія суддів враховує, що пунктом 3 Глави 3 Розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Пунктом 2 Глави 5 Розділу VI Кодексу ГРС визначено, що фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Колегія суддів зазначає, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об'єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.
Щодо комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 Глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС Верховним Судом у постанові № 914/3254/21 від 27.09.2022 року сформульовано такий правовий висновок: «Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об'єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов'язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача»
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що обставина не споживання з листопада 2022 ОСОБА_1 природного газу жодним чином не впливає на наявність у об'єкта відповідача за адресою: АДРЕСА_2 цілодобового доступу до ГРС, оскільки даний об'єкт зберігає фізичне з'єднання з газорозподільною системою. Вказані ОСОБА_1 обставини неспоживання газу не звільняє її від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу та не є підставою для нездійснення відповідачем оплати послуги розподілу природного газу.
При цьому, колегія суддів вважає, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» дотримано порядок, передбачений Кодексом ГРС, розрахунків за послугу розподілу природного газу, враховуючи наявність укладеного між сторонами Типового договору розподілу природного газу, який не припинено, а також на те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась.
З рахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що, оскільки остаточного припинення користування природним газом (фізичного від'єднання об'єкта споживача від мережі позивача та вилучення такого об'єкта) і розірвання спірного договору не відбулося, тобто договір на час виникнення спірних правовідносин був чинним, відтак зобов'язання ОСОБА_1 за таким договором не припинилися. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленої вимоги за про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що довідка про фінансовий стан споживача від 21.11.2023, видана представником Оператора ГРМ ОСОБА_3 , має розбіжності у розмірі заборгованості з довідкою від 14.11.2022 станом на ту саму дату за тими самими показниками лічильника, тому не може вважатися належним доказом, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки розрахунок розміру заборгованості за послуги з розподілу газу, що надано Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснено виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача ОСОБА_1 . Вказаний обсяг відповідає обсягу, що визначено в акті звіряння обсягів спожитого газу станом на 01.10.2023 за період з лютого 2021 по вересень 2023, з яким погодилася ОСОБА_1 особисто.
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог АТ «ОГС «Лубнигаз» обґрунтовано задоволено вимоги останнього.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов