08 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18757/23 пров. № А/857/22097/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Носа С. П.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (прийняте у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівному суддею Нор У. М.) в справі № 460/18757/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) № 172850021442 від 04.07.2023 про відмову йому в проведенні перерахунку згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ в Рівненській області) зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Республіці Казахстан: в ТОВ "Актаl-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008 та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому пенсію зі віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.05.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи в ТОВ "Актаl-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008. Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітної плати в ТОВ "Актаl-LTD", Конкурському виробництві ТОВ “КазАзот”. Проте, відповіддю відповідач повідомив, що немає підстав зараховувати вказаний стаж. Вважає таку бездіяльність протиправною та безпідставною, оскільки ним надано всі необхідні документи для зарахування періоду роботи у Республіці Казахстан.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Рівненській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги загалом обґрунтовує тим, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність. Відтак, 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а надалі незалежних державах, та врахування нарахованої на території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогоднішній день двосторонньої угод з країною Казахстан не укладено. На підставі наведеного позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує на те, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною, а припинення участі Україною в цій Угоді з 19.06.2023, діє тільки на майбутнє і не має зворотної дії у часі, тому це не є підставою для того, щоб не зараховувати час трудової діяльності на території Республіки Казахстан до загального страхового стажу та позбавлення позивача конституційних гарантій на соціальний захист та на пенсійне забезпечення за віком.
Вказує, що відповідачі не врахували пункт другий статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, відповідно до якого пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Крім того, відповідачі, не врахували наявність міждержавних угод укладених безпосередньо між Україною та Республікою Казахстаном. Зокрема, з 21.09.1995 набула чинності і на сьогоднішній день, є діючою Угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення, підписана 21.09.1995.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області йому призначена пенсія за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування періодів його роботи в Казахстані до страхового стажу і здійснити перерахунок пенсії.
Рішенням № 172850021442 від 04.07.2023 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у перерахунку пенсії, оскільки обчислення страхового стажу набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а надалі незалежних держав та врахування нарахованої на її території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні двосторонньої угоди з країною Казахстан не укладено.
Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що позбавляє позивача права на соціальне забезпечення, останній звернувся до суду з метою його скасування та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції покликався на те, що скаржуване рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у період роботи позивача Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в Республіці Казахстан, які підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 56 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як видно з трудової книжки позивача, він працював у ТОВ "Акта-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008 на території Казахстану.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку(доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно, покликання пенсійного органу на нечинність Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є необґрунтованими і безпідставними, оскільки ця Угода була чинна як для України, так і для Республіки Казахстан в спірні періоди роботи позивача.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.
Статтею 9 Угоди від 15 квітня 1994 року визначено, що питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
21 червня 1995 року набула чинності угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення, яка поширюється на всі види державного пенсійного забезпечення громадян, що встановлені або будуть встановлені законодавством кожної з держав.
Згідно з статтею 4 Угоди від 21 вересня 1995 року пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Казахстан та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6, 7 Угоди від 21 вересня 1995 року призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації. При здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо. Питання, не вирішені компетентними органами, розглядаються договірними Сторонами шляхом переговорів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач має право на зарахування трудового стажу набутого ним у ТОВ "Акта-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008 на території Казахстану для обчислення розміру пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно відмовив у перерахунку пенсії за віком у зв'язку з незарахування до страхового стажу періоду роботи в ТОВ "Актаl-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008 на території Казахстану. У зв'язку з чим, належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.07.2023 № 172850021442 та зобов'язання ГУПФУ в Рівненській області здійснити з 18.05.2023 перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за віком, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи в ТОВ "Актаl-LTD" з 12.08.2003 по 20.05.2005, в Конкурському виробництві з 21.05.2005 по 15.12.2005, в ТОВ "КазАзот" з 16.01.2006 по 14.06.2007, в ТОВ "КазАзот" з 11.04.2008 по 11.11.2008 на території Казахстану.
Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 460/18757/23 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
С. П. Нос