06 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10888/22 пров. № А/857/10981/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В,
при секретарі судового засідання: Березюку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/10888/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції - Качур Р.П., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 04.04.2024), -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача:
щодо вилучення автомобіля «CІTROEN», моделі «СЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 під час складання протоколу про порушення митних правил № 4237/20900/19 від 07.11.2019 та подальшого утримання зазначеного транспортного засобу;
щодо зобов'язання позивача надати до відповідача інформацію про сплату позивачем штрафу за поставною Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/930/21 від 06.02.2020 і щодо зобов'язання позивача сплатити кошти на відшкодування витрат митних органів за зберігання легкового автомобіля «CІTROEN», моделі «СЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 як умови для видачі позивачу транспортного засобу;
щодо невиконання постанови Галицького районного суду м. Львова у справі №461/930/20 від 06.02.2020 в частині повернення позивачу автомобіля «CІTROEN», моделі «СЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу автомобіль «CІTROEN», моделі «СЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 без підтвердження сплати штрафу позивачем та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля.
В обґрунтування позову зазначив, що 07 листопада 2019 року о 13 год 22 хв він прямував у приватну поїздку з України до Республіки Польща в якості водія транспортного засобу марки «CITROEN», моделі «СЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 . Під час проведення митного контролю митним органом встановлено, що позивач вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Вказав, що 07.11.2019 працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил № 4237/20900/19, а також тимчасово вилучено автомобіль марки «CITROEN», моделі «СЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено штраф в розмірі 426335,30 гривень, конфіскації товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил № 4237/20900/19 від 07 листопада 2019 року, а саме: каміння круглої форми, жовто-коричневого кольору, різних розмірів, загальною вагою 2,975 кг - в дохід держави. Окрім того, зазначив, що постановою суду вирішено вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №4237/20900/19 від 07 листопада 2019 року, транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «СЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_1 . Постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2020 залишено без змін постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020.
Позивач стверджував, що звертався до Львівської митниці із заявою про повернення йому вилученого транспортного засобу, однак отримав відмову та повідомлення про те, що транспортний засіб буде повернуто після надання документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, а також після сплати витрат митниці на зберігання транспортного засобу на складі. Позивач зазначив, що автомобіль протиправно утримується на складі митниці, відтак просив позов задовольнити.
Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 380/10888/22 та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив та не обґрунтував в оскаржуваному рішенні, чи перейшов спірний автомобіль у власність держави, у визначених митним законодавством випадках (поміщені у митний режим відмови на користь держави, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання; конфіскація за рішенням суду) до початку процедури відбору та визначення технічного стану транспортного засобу марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір білий, об'єм двигуна 1398 см. куб. тип палива дизель.
Апелянт вказує, що саме встановлення даної обставини необхідно для визначення правомірності дій Галицької (тепер Львівської) митниці щодо надання дозволу на відбір спірного автомобіля, який проведено до початку повномасштабного вторгнення РФ та запровадження воєнного стану на території України, а відтак процедура вилучення спірного транспортного засобу розпочата до початку повномасштабного вторгнення РФ та запровадження воєнного стану на території України. Апелянт зазначає, що право власності на даний автомобіль по теперішній час зареєстровано за фізичною особою згідно первинної реєстрації.
Окрім того, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутнє рішення військового командування, погоджене відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. На думку апелянта, накладна (вимога) № ЛЬВМ22-150420192011201807032018ппв/з36641 від 01.03.2022 не містить передбачених в ст. 7 Закону України № 4765-VI реквізитів, обов'язкових для акту про примусове відчуження або вилучення майна, а тому за своїм змістом не є таким актом в розумінні вказаного Закону.
Львівська митниця подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 380/10888/22 - без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи 30.07.20234 р. представник апеляційну скаргу підтримав з підстав наведеній у ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
30.07.2024 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.08.2024 р. та 06.08.2024 р. представник апелянта в судове засідання не з'явився, клопотання про перенесення розгляду справи на адресу суд не надіслав.
Представник відповідача в судово у засіданні 30.07.2024 р. проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи слідує, що стосовно громадянина України ОСОБА_1 07.11.2019 посадовою особою Львівської митниці ДФС було складено протокол № 4237/20900/19 про порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення № 461/930/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 426335,30 гривень, конфіскації товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил № 4237/20900/19, а саме: каміння круглої форми, жовто-коричневого кольору, різних розмірів, загальною вагою 2,975 кг - в дохід держави. Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 4237/20900/19, транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 - повернуто ОСОБА_1 .
З постанови Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 слідує, що судом не встановлено, що транспортний засіб «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , містив спеціально виготовлені сховища (тайники) для приховування товарів безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, в матеріалах справи відсутній висновок експерта про те, що в транспортний засіб вносились конструктивні зміни, не передбачені заводом-виробником, та такий буде повернутий особі-правопорушнику, витрати, понесені митним органом за зберігання цього транспортного засобу, згідно з Порядком обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 року, стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2020 залишено без змін постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 у справі № 461/930/20.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) зверталися до Львівської митниці із заявою про повернення автомобіля «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , однак в.о. начальника митниці ОСОБА_3 надав відповідь у якій зазначив, що транспортний засіб буде повернуто після надання документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, а також після сплати витрат митниці на зберігання транспортного засобу на складі. Як на правову підставу відмови у поверненні транспортного засобу у відповіді відповідач посилався на пункти 9.1-9.9 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 627 (далі - Порядок № 627).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що у зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022, пов'язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Закону № 4765-VI, Закону № 389-VIII, листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 711/2822-22 проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_2 .
Таке відчуження підтверджується накладною (вимогою) № ЛЬВМ22-150420192011201807032018ппв/з36641 від 01.03.2022, відповідно до якої військова частина НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вилучено транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір білий, об'єм двигуна 1398 см. куб. тип палива дизель.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції частково погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із ч. 1 ст. 511 МК України, товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471 - 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Як передбачено ч. 1 ст. 483 МК України, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених ст. 483 МК України, тимчасове вилучення транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Таким чином, відповідач вилучив відповідно до протоколу про порушення митних правил № 4237/20900/19 від 07.11.2019 транспортний засіб автомобіля «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , оскільки щодо ОСОБА_1 було складено матеріали у справі про порушення митних правил по ч. 1 ст. 483 МК України.
Відповідно до частини 1 статті 201 МК України товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
Згідно із частиною 1 статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За змістом пункту 6 частини 5 статті 238 МК України на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися, зокрема, товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 239 МК України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині 5 статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини 5 статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини 3 статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.
Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (стаття 242 МК України).
Згідно з частиною 3 статті 243 МК України якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи (частина 1 статті 519 МК України).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з частинами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року за № 731 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 року за № 1140/21452, витрати митниці ДФС за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесені в ході провадження та розгляду справи, відшкодовуються в порядку, визначеному статтями 519 та 520 Митного кодексу України. Витрати митниці ДФС за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.
Відповідно до пункту 9.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Згідно з пунктом 9.8 Порядку роботи складу митниці ДФС видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи).
Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення до митниці подаються такі документи (зокрема):
документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці;
документи, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил (у разі, якщо такий штраф накладено на особу, якій відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, підлягає поверненню товар або транспортний засіб комерційного призначення).
Колегія суддів встановила, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення № 461/930/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 426335,30 грн з конфіскацією товару. Окрім того, постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 - повернуто ОСОБА_1 без стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання цього транспортного засобу. Дана постанова набрала законної сили згідно з постанови Львівського апеляційного суду від 25.06.2020.
Щодо аргументів апелянта про те, що Галицький районний суд м. Львова в постанові від 06.02.2020 в цій справі вирішив повернути йому вилучений згідно з протоколу про порушення митних правил транспортний засіб, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Видача товарів зі складу митниці проводиться у відповідності до розділу «Видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці» Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 (далі - Порядок № 627).
Відповідно до п. 9.1 цього Порядку № 627, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Згідно п. 9.2 Порядку № 627, видача зі складу митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім'я Уповноваженої особи відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника.
До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у п. 9.8 та 9.9 Порядку № 627.
Залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад митного органу подаються, зокрема, документи:
- належним чином завірена копія постанови у справі про порушення митних правил про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику;
- документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці (п. 9.9 Порядку № 627).
Згідно п. 9.10 Порядку № 627, особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, відмовляється у видачі зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин недотримання ними пунктів 9.2, 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав, що не дозволяють видачу майна зі складу.
Відповідно до ч. 6 ст. 239 Митного кодексу Україну, витрати митних органів на зберігання товарiв, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником.
Механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів визначений Порядком відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 (далі - Порядок № 731).
Відповідно до п.п. 2 та 3 розділу ІІІ Порядку № 731, витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. Обов'язок щодо покриття митного органу витрат за зберігання товарів, транспортних засобів припиняється у разі, якщо цими товарами буде здійснено розпорядження відповідно до глави 38 Митного кодексу України.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку № 731, витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.
Суд першої інстанції висновував що ураховуючи те, що Галицьким районним судом м. Львова визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, однак постановою суду на нього не покладено витрати за зберігання на складі митниці транспортного засобу марки «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо неповернення позивачу транспортного засобу. Суд вважає, що відповідач повинен був повернути спірний автомобіль позивачу без підтвердження сплати штрафу позивачем та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля.
Апеляційний суд вважає такі висновки невірними з огляду на наступне.
Крім цього, постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення №461/930/20 постановлено вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 4237/20900/19, транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «C3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_1 .
Однак таке повернення транспортного засобу не зумовлює його повернення без здійснення надання документів, що підтверджують відшкодування витрат митниці за зберігання транспортного засобу на складі митниці та сплати штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 483 МК України зобов'язаний був вирішити питання щодо транспортного засобу, зокрема чи такий підлягає конфіскації як транспортний засіб із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Оскільки судом транспортний засіб не конфіскувався, то відповідно судом прийнято рішення про його повернення у зв'язку із вилученням згідно протоколу про порушення митних правил № 4237/20900/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що автомобіль марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , міг бути виданий зі складу Галицької митниці за умови надання документів, що підтверджують відшкодування витрат митниці за зберігання транспортного засобу на складі митниці та сплати штрафу згідно постанови Галицького районного суду м. Львова у справі №461/930/20 від 06.02.2020.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (далі Указ №64/2022), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу №64/2022 установлено військовому командуванню, зокрема Державній прикордонній службі разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а в пункті 6 - обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з частиною 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону 389-VIII.
В подальшому, Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває на час розгляду цієї справи.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленному законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка є заходами правового режиму воєнного стану, які запроваджуються та здійснюються військовим командуванням разом із військовими адміністраціями або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 17 Закону № 389-VIII органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Передача майна на потреби Збройних Сил врегульована розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 р. № 186-р.
Відповідно до п. 1 вказаного розпорядження Кабінет Міністрів України вирішив передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
Як вказано в накладній (вимозі) № ЛЬВМ22-150420192011201807032018ппв/з36641 від 01.03.2022 однією із підстав її винесення є вищенаведене розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 р. № 186-р. (а.с. 201).
Відповідно, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме на підставі цього розпорядження відповідач передав згадуваний транспортний засіб Військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Закон України від 17.05.2012 № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не поширюється на спірні правовідносини, тому відповідно висновки суду першої інстанції про те , що було проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_5 , VINNVF НОМЕР_6 є також невірними.
З доказів у справі слідує, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 711/2822-22 від 01.03.2022 р. було проведено відбір транспортних засобів, а саме: транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_2 для передачі НОМЕР_7 прикордонному загону з подальшим використанням в службовій діяльності.
Така передача транспортного засобу підтверджується накладною (вимогою) № ЛЬВМ22-150420192011201807032018ппв/з36641 від 01.03.2022, відповідно до якої військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) передано транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір білий, об'єм двигуна 1398 см. куб. тип палива дизель.
Тобто, у Львівській митниці транспортний засіб марки «CITROEN», моделі «С3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 відсутній.
Про вказані обставини в межах розгляду цієї справи вперше заявив відповідач в апеляційній скарзі на рішення Галицького районного суд м. Львова від 29 вересня 2022 року у справі № 380/10888/22.
Суд звертає увагу, на те, що про існування таких обставин позивачу було відомо щонайменше 28.12.2022 (дата підписання позивачем відзиву на апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суд м. Львова від 29 вересня 2022 року у справі № 380/10888/22). У вказаному відзиві позивачем процитовано відповідні доводи митного органу про відсутність у його володінні спірного ТЗ.
Згідно з п. 9 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову, зокрема, у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 04 квітня 2021 року у справі № 585/4531/19, від 13 квітня 2022 року у справі № 293/1082/14-ц, від 14 листопада 2022 року у справі № 450/3887/19, від 09 березня 2023 року у справі № 131/484/21.
Позивач не надав доказів звернення до військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із заявою про повернення йому автомобіля, не ініційовано питання про зміну позовних вимог та/або підстав позову, тому суд дійшов висновку, що позов заявленого до неналежного відповідача.
При цьому суд зазначає, що спірний автомобіль не перебував у володінні відповідача станом на момент пред'явлення позову. Таким чином суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Водночас приведені в апеляційні скарзі доводи, не спростовують висновку суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/10888/22 - змінити в частині викладення мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 08.08.2024