08 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30203/23 пров. № А/857/7060/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З. М.,
суддів: Гудима Л.Я., Гінди О. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - скаржник, відповідач) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі 380/30203/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Брильовський Р.М., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 11.03.2024), -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не створення довідки індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час його проходження військової служби з 25.04.2017 по 11.09.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та не направлення довідки до кінологічного навчального центру (військово частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 створити довідку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 11.09.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, яку направити до кінологічного навчального центру (військово частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач за час проходження військової служби позивачем з 25.04.2017 по 11.09.2017 не нараховував та не виплатив грошове забезпечення за час проходження ним військової служби із застосуванням базового місяця січень 2008 року, не надав відповідної Довідки Третій особі, а тому до теперішнього часу Позивач недоотримав відповідну грошову індексацію його грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нестворення довідки індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 11.09.2017.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 08.11.2023 про створення довідки про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 25.04.2017 по 11.09.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Реалізація права позивача на отримання індексацію грошового забезпечення з поданням позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованою, бо вимога має бути спрямована до Кінологічного навчального центру. Водночас у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався з заявою, а Кінологічним навчальним центром було відмовлено з підстав відсутності довідки про індексацію. На думку скаржника дії ІНФОРМАЦІЯ_1 не впливають на спірні відносини, які виникли між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо виплат при звільненні зі служби. Зазначені обставини не враховано судом першої інстанції. З урахуванням наведеного, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як видно зі змісту оскаржуваного судового рішення, доводи, які наведено в апеляційній скарзі представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було перевірено судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема, як установлено судом першої інстанції наказом Відповідача від 25.04.2017 за №199-ОС підполковника ОСОБА_1 (С-438590) зараховано до списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення та призначено на посаду старшого офіцера (ВОС 2504002) відділу тилового забезпечення Західного регіонального управління (І категорії), з 25 квітня 2017 року.
Наказом відповідача від 11.09.2017 за №469-ос старшого офіцера (ВОС 2504002) відділу тилового забезпечення Західного регіонального управління (І категорії), який вибуває для подальшого проходження військової служби до Кінологічного навчального центру підполковника ОСОБА_1 з 11.09.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
24.10.2023 представник позивача звернулось із заявою до відповідача про виготовлення довідки індексації грошового забезпечення позивача з 25.04.2017 по 11.09.2017, використовуючи базовий місяць індексації січень 2008 року.
Станом на час подання позову відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 не надійшла, довідка індексації грошового забезпечення позивачу з 25.04.2017 по 11.09.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року не створена.
Вважаючи дії відповідача щодо не створення довідки індексації грошового забезпечення позивача з 25.04.2017 по 11.09.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та не направлення цієї довідки до Кінологічного навчального центру (військово частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.
Вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції застосовано такі правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII ( в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Як видно з мотивувальної частини судового рішення першої інстанції, суд установив, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою в якій просив виготувати довідки індексації грошового забезпечення позивача з 25.04.2017 по 11.09.2017, із застосуванням базового місяця 2008 року та направлення її кінологічного навчального центру (військово частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, однак станом на час розгляду справи відповідачем не було надано відповідь на зазначене звернення.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем було вчинено протиправну бездіяльність щодо не створення довідки індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 11.09.2017, оскільки відповідачем не створено довідку індексації грошового забезпечення позивача з 25.04.2017 по 11.09.2017, та не було вчинено дій щодо відмови, або виготовлення довідки з іншим базовим місяцем.
Мотивуючи такий висновок, суд зазначив, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Юридичні дії це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
Водночас, фактичні обставини даної справи свідчать про те, що відповідачем за результатом розгляду заяви позивача не було вчинено протиправних дій, тому, в задоволенні позовних вимог у цій частині судом відмовлено.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції зобов'язав відповідача розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 8.11.2023 про створення довідки про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 11.09.2017.
Що стосується вимоги про направлення довідки до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в такій було відмовлено, оскільки ні Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 №1282-XII, ні Порядком проведення індексації грошових доходів населення №1078 не передбачено обов'язку відповідача направляти таку довідку.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 допустило протиправну бездіяльність щодо не створення довідки індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 11.09.2017 ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, як це передбачено правилами ст. 90 КАС України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
З огляду на те, що судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, правильним є рішення про зобов'язання відповідача розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 08.11.2023 про створення довідки про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 25.04.2017 по 11.09.2017.
Доводи апеляційної скарги не підтверджено в ході апеляційного розгляду справи.
Будь-яких інших підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачено вимогами статей 315 - 319 КАС України в апеляційній скарзі представником відповідача не наведено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі 380/30203/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Л. Я. Гудим
О. М. Гінда