справа № 756/5683/23 головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження № 22-ц/824/9974/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
07 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконним його звільнення на підставі наказу директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» від 31 березня 2023 року № 52 К/ЕЗ «Про припинення трудового договору»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління технічного забезпечення обліку СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго»; стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 займає посаду начальника управління технічного забезпечення обліку СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго». Наказом відповідача від 31 березня 2023 року № 52 К/ЕЗ «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою для прийняття оспорюваного наказу стали наказ директора СП «Енергозбут» від 02 листопада 2022 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни», наказ директора СП «Енергозбут» від 04 січня 2023 року за № 1-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни», наказ директора СП «Енергозбут» від 03 лютого 2023 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» та службова записка заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» ОСОБА_2 від 24 березня 2023 року про невиконання у встановлений термін доручення щодо актуалізації та узагальнення інформації про стан вузлів обліку теплової енергії. Оскільки наказ директора СП «Енергозбут» від 04 січня 2023 року за № 1-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» та наказ директора СП «Енергозбут» від 03 лютого 2023 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» є необґрунтованими та оскаржуються в суді, а з висновками, викладеними у службовій записці заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» ОСОБА_2 від 24 березня 2023 року № Д-30/84 він категорично не згоден, оскільки невчасне виконання доручення відбулось не з його вини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано наказ структурного підрозділу «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» від 31 березня 2023 року № 52 К/ЕЗ про припинення трудового договору з начальником управління технічного забезпечення обліку ОСОБА_1 у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України - незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління технічного забезпечення обліку структурного підрозділу «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 385 183 грн. 44 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі КП «Київтеплоенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у своїх поясненнях від 27 жовтня 2022 року він визнав, що його відсутність на робочому місці була погоджена з керівником. Наказ від 02 листопада 2023 року не був оскаржений позивачем, оскільки він визнав допущене ним порушення трудової дисципліни. Судом не було досліджено вказаний проступок позивача. Позивач, не зважаючи на притягнення до відповідальності, не виконав доручення заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «ЕНЕРГОЗБУТ ОСОБА_2 від 10 березня 2023 року. Такі дії позивача, як керівника підрозділу (Управління УТЗО) вкотре засвідчили недбале ставлення позивача до власних посадових обов'язків та систематичне невиконання поставлених керівництвом завдань. Відповідач вказує на особливий статус наданого доручення позивачу. Завдання, яке отримав позивач, перебувало на контролі і мало бути реалізоване на належному рівні та своєчасно. Внаслідок відсутності належної організації виконання завдання з боку позивача - начальника УТЗО ОСОБА_1 , як керівника підрозділу СП «ЕНЕРГОЗБУТ», відповідального за узагальнення та підготовку кінцевого варіанту зведеної інформації щодо стану приладів обліку, порушено виконання доручення заступника директора з технічного забезпечення продажу ОСОБА_2 у визначений контрольний термін. Суд не надав оцінки можливості належного виконання позивачем своїх службових обов'язків. Позивачем не було вжито жодних заходів на своєчасне та успішне вирішення поставленого завдання. Позивач, як керівник, підтвердив, що маючи повноваження, не організував виконання поставленого завдання. Позивач мав повноваження на співпрацю та відповідно, мав повноваження вжити необхідних заходів для виконання доручення директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» у зазначений термін. Однак, цього не забезпечив і жодних доказів на вжиття заходів щодо забезпечення виконання доручення керівника суду не надав. Положення про РВЗ КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» додатково підтверджує про існуючу взаємодію між УТЗО та РВЗ при виконанні завдань і наявністю у позивача повноважень, не реалізація яких призвела до порушення виконання доручення керівника. Суду необхідно додатково оцінити Положення про РВЗ, оскільки зазначений документ додатково підкріплює обґрунтування відповідача стосовно наявних у позивача повноважень та функціоналу для забезпечення виконання завдань на реалізацію якого жодних ефективних заходів не було здійснено позивачем. Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки про наявні у позивача механізми реалізації поставлених завдань у взаємодії з іншими підрозділами, визначеними Положенням про УТЗО ПП № 8-1818-22 та Положенням про РВЗ КП «Київтеплоенерго». Суд не взяв до уваги той факт, що попередньо застосовані заходи дисциплінарного стягнення не дали позитивних результатів, і позивач знову вчинив дисциплінарний проступок. Суд першої інстанції не надав оцінки допущеним позивачем порушенням трудової дисципліни, зафіксованих наказами № 2-Д/ЕЗ від 02.11.2023, № 1- Д/ЕЗ від 04.01.2023, № 2-Д/ЕЗ від 03.02.2023 та Службовою запискою заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» ОСОБА_2 від 24 березня 2023 року № Д- 30/84 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, які, у сукупності, склали в систему при його звільненні. Суд не дослідив усі докази, зокрема, не надав оцінки порушенню трудової дисципліни, зафіксованому наказом від 02.11.2022, який не оскаржувався позивачем. Не досліджено належним чином всі випадки порушення трудової дисципліни, які лягли в систему повторюваних порушень трудових обов'язків. Не надано належну оцінку відсутності доказів про належну організацію виконання позивачем завдання заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «ЕНЕРГОЗБУТ» ОСОБА_2 від 10.03.2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що доводи апеляційної скарги співпадають з доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, які були враховані судом при ухваленні рішення. Враховуючи, що накази директора СП «Енергозбут» відносно ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року за № 1-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» та від 03 лютого 2023 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» були визнанні судовими рішеннями, які набрали законної сили незаконними та скасовані у судовому порядку, суд першої інстанції детально дослідив всі докази надані сторонами з приводу обставин нібито невиконання ОСОБА_1 доручення директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» і прийшов до правильного висновку, що невиконання зазначеного доручення у встановлений термін відбулося не з вини ОСОБА_1 , а внаслідок не надання інформації начальником РВЗ, який ОСОБА_1 безпосередньо не підпорядкований й відповідно ОСОБА_1 не може нести відповідальності за його бездіяльність. У відповідача були відсутні будь-які законні підстави для звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України. Наказ від 31.03.2023 за № 52 К/ЕЗ «Про припинення трудового договору» є незаконним, оскільки не відповідає вимогам трудового законодавства. Особливий статус наданого 10 березня 2023 року доручення і перебування його на контролі, про що зазначає представник відповідача у апеляційній скарзі, не може слугувати підставою для визнання ОСОБА_1 відповідальним за порушення за ненадання інформації начальником РВЗ, який ОСОБА_1 безпосередньо не підпорядкований й відповідно ОСОБА_1 не може нести відповідальності за його бездіяльність, враховуючи, що всі обов'язки ОСОБА_1 чітко зазначені в його посадовій інструкції, як начальника управління технічного забезпечення і обліку, як була досліджена судом.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 03 січня 2019 року наказом СП «Енергозбут» № 13-К від 02 січня 2019 року ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду керівника департаменту з технічного забезпечення обліку СП «Енергозбут» в порядку переведення, а 02 вересня 2019 року наказом СП «Енергозбут» № 396-К ЕЗ від 02 вересня 2019 року переведено на посаду начальника управління технічного забезпечення обліку СП «Енергозбут» (а.с. 35).
01 серпня 2022 року ОСОБА_1 ознайомлено з посадовою інструкцією начальника управління технічного забезпечення обліку ПІ № 8-1818-1820-22 та з положенням про управління технічного забезпечення обліку ПП № 8-1818-22 (а.с. 36-53).
Наказом КП «Київтеплоенерго» № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» від 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни у зв'язку із самовільним залишенням свого робочого місця без відома безпосереднього керівника. ОСОБА_1 вказане порушення визнається та не оспорюється, що підтверджується його поясненнями від 27 жовтня 2022 року (а.с. 158-161).
Доповідною запискою № Д-30/84 від 24.03.2023 року, адресованою директору СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 просить вжити заходів адміністративного впливу до начальника УТЗО ОСОБА_3 зважаючи на те, що 02 березня 2023 року надано завдання начальникам РВЗ, начальнику УТЗО ОСОБА_1 , та провідному інженеру СЗО УТЗО ОСОБА_4 (для узагальнення інформації) щодо підготовки відповідних даних. 09 березня 2023 року Київською міською радою листом № 08/284-107 надано витяг з протоколу № 3/48 від 01.03.2023 року засідання ПК з питань ЖКГ та ПЕК з наданням контрольних доручень, зокрема, необхідністю підготовки інформації про стан оснащення та відновлення (ремонту) вузлів обліку теплової енергії у житлових будинках м. Києва, терміном виконання до 21 березня 2023 року. Вказане доручення розписане для виконання начальнику УТЗО ОСОБА_1 та начальникам РВЗ, проте внаслідок відсутності належного контролю з боку начальника УТЗО ОСОБА_1 пропущений термін виконання доручення (а.с. 16).
Як вбачається з журналу опрацювання листа № 19АУ/2632 від 09 березня 2023 року Київської міської ради (опис: витяг з протоколу № 3/48 від 01 березня 2023 року засідання ПК з питань ЖКГ та ПЕК) 21 березня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про неможливість виконання доручення у зв'язку із ненаданням переліку від РВЗ-3. 24 березня 2023 року ОСОБА_4 надіслано на електронну пошту ОСОБА_2 та ОСОБА_5 узагальнену інформацію (а.с. 134-141).
Наказом СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» № 53-К/ЕЗ про припинення трудового договору від 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнено 31 березня 2023 року у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою є наказ директора СП «Енергозбут» від 02 листопада 2022 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни», наказ директора СП «Енергозбут» від 04 січня 2023 року за № 1-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни», наказ директора СП «Енергозбут» від 03 лютого 2023 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» та службова записка заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» ОСОБА_2 від 24 березня 2023 року № Д-30/84 про невиконання доручення у встановлений термін, що призвело до порушення термінів виконання п. 2 Витягу з протоколу № 3/48 від 01 березня 2023 року засідання ПК з питань ЖКГ та ПЕК щодо надання інформації з адресним переліком житлових будинків, в яких відсутні лічильники (непрацюючі, викрадені), кількість лічильників, запланованих для встановлення в житлових будинках у 2023 році, чим порушено пп. 2.1; 2.3.3; 2.3.12 Посадової інструкції начальника управління технічного забезпечення обліку, а також пп. 3.8; 3.15 Положення про управління технічного забезпечення обліку (а.с. 15).
Відповідно до пп. 2.1; 2.3.3; 2.3.12; 4.8 Посадової інструкції начальника управління технічного забезпечення обліку начальник УТЗО:
- Здійснює організацію роботи управління та загальний контроль за діяльністю підлеглих.
- Забезпечує організацію діяльності підлеглих підрозділів та контролює виконання ними технологічного супроводження облікових систем з урахуванням наказу КП «Київтеплоенерго» від 02 серпня 2021 року № 623 та розпорядження КП «Київтеплоенерго» від 30 вересня 2021 року № Б-170, зокрема адміністрування автоматизованих систем обліку енергії, які використовуються для опитування та відображення знятих даних з вузлів обліку теплової енергії обладнанням дистанційної передачі даних, що перебуває на балансі СП «Енергозбут», аналіз та моніторинг працездатності обладнання дистанційної передачі даних в автоматизованих системах обліку енергії, обслуговування апаратної частини автоматизованої системи обліку тепла (АСОТ), впровадження автоматизованих систем комерційного обліку теплової енергії, систем дистанційного зняття показань з приладів обліку теплової енергії, експлуатацію комерційних приладів обліку теплової енергії, де КП «Київтеплоенерго» є оператором зовнішніх теплових мереж, робіт з демонтажу/монтажу, повірки та ремонту комерційних тепло лічильників, техобслуговування, у тому числі: планування річних обсягів витрат, платежів та графіків повірки, підготовка відповідних протоколів та договорів на надання послуг/виконання робіт, формування коригування щомісячних поточних планів витрат, платежів на надання зазначених послуг, контроль виконання договорів, організація перевірки обсягів фактично виконаних робіт/наданих послуг, актів виконаних робіт/наданих послуг, робіт із заміни комерційних приладів обліку теплової енергії, де КП «Київтеплоенерго» є оператором зовнішніх теплових мереж, ведення електронної бази даних інформаційної системи «Прилади обліку теплової енергії», що є складовою частиною білінгової системи ПАК «БіТеК».
- Виконує розпорядження та завдання заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» та директора СП «Енергозбут».
- Начальник УТЗО несе відповідальність за порушення особисто або підлеглими працівниками Правил внутрішнього трудового розпорядку, кодексу етики та ділової поведінки КП «Київтеплоенерго», положень про УЗО, про відділи та служби, що входять до УТЗО, та посадових інструкцій.
Згідно пп. 3.8; 3.15; 6.3 Положення про управління технічного забезпечення обліку основними функція УТЗО є, зокрема ведення електронної бази даних інформаційної системи «Прилади обліку теплової енергії», що є складовою частиною білінгової системи ПАК «БіТеК», виконання розпоряджень за завдань заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» та директора СП «Енергозбут». УТЗО взаємодіє, зокрема, з районними відділеннями збуту (РВЗ).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що накази директора СП «Енергозбут» від 04 січня 2023 року за № 1-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» та від 03 лютого 2023 року за № 2-Д/ЕЗ «Про порушення трудової дисципліни» визнанні судом незаконними та скасовані, а невиконання доручення директора з технічного забезпечення продажу СП "Енергозбут" у встановлений термін відбулося не з вини ОСОБА_3 , а внаслідок не надання інформації начальником РВЗ, який ОСОБА_3 безпосередньо не підпорядкований й відповідно ОСОБА_3 не може нести відповідальності за його бездіяльність. За таких обставин наказ від 31 березня 2023 року № 52 К/ЕЗ є незаконним та підлягає скасуванню з поновленням ОСОБА_3 на посаді з огляду на відсутність систематичності порушення ним трудової дисципліни, а відтак і відсутність підстав для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Апеляційний суд не погоджується повністю з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Трудовим законодавством України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання за власною ініціативою трудового договору з робітником.
Так, згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч. 1 ст. 147-1 КЗпП УКраїни).
Згідно з ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За змістом ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу) (ст. 150 КЗпП України).
За змістом п. 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі №761/7661/20, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/18, від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18, від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
Отже, враховуючи вищевказане, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, яке повинно бути протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог п. 3 ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 з вказаних підстав, є: - чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; - чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Велика Палата Верховного Суду у справі №9901/743/18 наголошує, що при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків його не знято і не погашено.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, Наказом № 2-Д/ЕЗ від 02 листопада 2023 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки останній порушив пп. 3.2.4. 5.3. Правил внутрішнього трудової розпорядку.
Зазначений наказ не було оскаржено позивачем, оскільки останній визнав допущене ним порушення трудової дисципліни.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачу, серед інших працівників було доручено, як керівнику підрозділу (УТЗО) надати узагальнену інформацію про стан оснащення/відновлення ВОТЕ в будинках комунальної власності м. Києва із зазначенням запланованих термінів відновлення/відновлення ВОТЕ.
Зазначені обставини визнаються позивачем, який в судовому засіданні пояснив, що завдання він отримав 02 березня 2023 року і розпочав його виконання.
В подальшому, виконання вказаного доручення позивачем було здійснено шляхом перенаправлення його своєму підлеглому ОСОБА_4 та начальникам РВЗ.
Доказів вчинення позивачем будь-яких інших дій направлених на вчасне виконання поставленого завдання матеріали справи не містять.
Як вбачається з письмових пояснень позивача, 02 березня 2023 року на його електронну пошту від заступника директора з технічного забезпечення продажу надійшло завдання, яким передбачалось, начальникам РВЗ актуалізувати інформацію про стан ВОТЕ, а ОСОБА_4 узагальнити її.
10 березня 2023 року позивач також отримав завдання від начальника УТЗО щодо виконання попереднього завдання заступника директора з технічного забезпечення продажу, а саме щодо узагальнення інформації отриманої від РВЗ. Відповідно до отриманого завдання, отриману інформацію необхідно було узагальнити до 21 березня 2023 року.
Проте поставленого завдання позивач в установлені строки не виконав, що ним не заперечується.
Посилаючись на поважність причин не виконання завдання та неможливість його виконання у встановлені строки, позивач вказує на не вчасне виконання доручення начальниками РВЗ щодо надання інформації та надання останніми йому інформації в різних форматах, що потягло за собою збільшення часу, необхідного для узагальнення інформації та приведення її до єдиного формату.
Апеляційний суд не може прийняти вказані доводи позивача в якості об'єктивних обставин, які не залежали від позивача, та фактично позбавляли його виконати поставлене йому завдання у встановлені строки.
Так, посилаючись на не вчасне виконання завдань начальниками РВЗ, позивач не надав суду доказів організації ним поставленого завдання у спосіб, який міг забезпечити його вчасне виконання.
Направляючи поставлене завдання начальникам РВЗ та своєму підлеглому ОСОБА_4 , позивач не зазначив їм граничного строку до якого їм слід надати інформації, з урахуванням необхідності послідуючого виконання ним свого обов'язку з її узагальнення до 21 березня 2023 року.
З метою вчасного виконання поставленого завдання, позивач, як керівник УТЗО, з метою забезпечення можливості швидкого узагальнення наданої начальниками РВЗ інформації та виконання доручення керівництва відповідача у встановлені терміни, не вказав керівникам РВЗ єдиного формату в якому необхідно подати інформацію для узагальнення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Фактично вся робота позивача з виконання доручення керівництва КТЕ була зведена до перенаправлення наданого завдання начальникам РВЗ та своєму підлеглому ОСОБА_4 .
Зазначене свідчить про неналежну організацію позивачем, як керівником УТЗО виконання поставленого завдання, що виразилось у не вжитті ним будь-яких заходів, направлених на забезпечення виконання наданого доручення у встановлений строк.
В своїх пояснення позивач зазначав, що ним неодноразово по телефону інформувались начальники РВЗ про необхідність пришвидшення надання інформації для можливості ОСОБА_4 підготувати узагальнену інформацію.
В той же час жодного доказу звернення позивача до начальників РВЗ з вказаним питанням, встановлення їм термінів виконання, способу та формату надання інформації матеріали справи не містять.
Отже доводи позивача в частині, що ним вживались заходи направленні на вчасне виконання доручення, не підтверджуються жодними наявними у справі доказами, в той час як не виконання у встановлений термін доручення, наданого позивачу сторонами не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
В даному випадку, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, вказував, що позивач, допустив порушення трудових обов'язків, що виразилось у не виконанні у встановлений строк поставленого йому завдання.
Заперечуючи проти доводів відповідача в цій частині та посилаючись на об'єктивні, незалежні від нього обставини, які перешкоджали йому виконати поставлене завдання у встановлений строк, позивач в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов'язаний був надати суду докази наявності таких обставин.
Таких доказів позивач не надав і не зазначив про їх існування, відтак є обґрунтованими посилання сторони відповідача про неналежне виконання позивачем поставленого завдання, що призвело до порушення встановлених термінів його виконання.
Апеляційним судом встановлено, що позивач систематично без поважних причин не виконував свої службові обов'язки та до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка є чинною (02.11.2022 року), а відтак відповідач, при застосуванні крайнього заходу, обґрунтовано застосував стягнення у виді звільнення (п. 2 ч. 1 ст. 147 КЗпП) та звільнив ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, вказавши на систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин службових обов'язків.
При звільненні працівника з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та у який час.
Наказ директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» від 31 березня 2023 року № 52 К/ЕЗ «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 виданий відповідно до Кодексу законів про працю України, відповідно до діючого законодавства України, містить в собі посилання на факти невиконання обов'язків, які дають підстави вважати допущені порушення систематичними, в даному випадку невиконання працівником своїх трудових обов'язків після накладення на нього 02 листопада 2022 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При подачі апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» сплатило судовий збір у розмірі 5452.2 грн.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, а позивач звільнений від сплати судового збору, то сплачений відповідачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у розмірі 5452.2 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Компенсувати Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 5452.2 грн. судового збору за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення виготовлене 09 серпня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.