08 серпня 2024 року місто Київ
Справа № 754/1700/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12964/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року (ухвалене у складі судді Грегуля О. В., інформація про дату складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування
Короткий зміст позовних вимог
Позивачем подано позов про стягнення в порядку регресу з відповідача: 30000 грн - страхового відшкодування виплаченого на відновлення автомобіля пошкодженого внаслідок ДТП, яка як вважає позивач, сталася з вини відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача: 3028 грн - судового збору, 6000 грн - правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.01.2023 біля 15:05 за адресою: м. Київ, перехрестя вул. Гаванської і вул. Набережно-Рибальської, відповідач керуючи автомобілем Suzuki р. н. НОМЕР_1 не врахувала дорожньої обстановки перед поворотом ліворуч та здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes р. н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2023 у справі № 758/856/23 (суддя: Кітов О.В.) відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП автомобіль Mercedes р. н. НОМЕР_2 був застрахований у позивача за договором РVР.S добровільного страхування наземних транспортних засобів від 20.12.2022.
Згідно звіту № 162657 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, дата оцінки 04.01.2023, дата складання 13.07.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 складає: 199994,38 грн.
Згідно страхового акта № 162657 від 08.05.2023 сума страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 становить: 160000 грн.
Позивачем виплачено: 160000 грн - страхового відшкодування за платіжною інструкцією № 2601 від 08.05.2023.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «Експрес-Страхування» поліс серія АР № 006079378 і діючий на 04.01.2023, ліміт шкоду майну: 130000 грн.
ТДВ «Експрес-Страхування» адресованим позивачеві повідомленням від 15.08.2023 повідомило про своє рішення виплатити: 130000 грн і як вказується позивачем у позові ТДВ «Експрес-Страхування» 18.08.2023 сплатило позивачеві: 130000 грн - страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПРОСТО» 30 000 грн - страхового відшкодування, 3 028 грн - судового збору, 6 000 грн - правничої допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 30 травня 2024 року направила засобами поштового зв'язку на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вказує, що про відкриття провадження у справі вона дізналася лише 01 травня 2024 року, коли отримала оскаржуване рішення, внаслідок чого не могла реалізувати своє право на справедливий та неупереджений судовий розгляд, зокрема щодо захисту від висунутих проти неї позовних вимог.
Зазначає, що рекомендоване повідомлення із позовом та ухвалою про відкриття провадження повернулося суду за закінченням терміну зберігання, а тому в справі відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 04.01.2023 біля 15:05 за адресою: м. Київ, перехрестя вул. Гаванської і вул. Набережно-Рибальської, відповідач керуючи автомобілем Suzuki р. н. НОМЕР_1 не врахувала дорожньої обстановки перед поворотом ліворуч та здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes р. н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2023 у справі № 758/856/23 (суддя: Кітов О.В.) відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП автомобіль Mercedes р. н. НОМЕР_2 був застрахований у позивача за договором РVР.S добровільного страхування наземних транспортних засобів від 20.12.2022.
Згідно звіту № 162657 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, дата оцінки 04.01.2023, дата складання 13.07.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 складає: 199994,38 грн.
Згідно страхового акта № 162657 від 08.05.2023 сума страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 становить: 160000 грн.
Позивачем виплачено: 160000 грн - страхового відшкодування за платіжною інструкцією № 2601 від 08.05.2023.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «Експрес-Страхування» поліс серія АР № 006079378 і діючий на 04.01.2023, ліміт шкоду майну: 130000 грн.
ТДВ «Експрес-Страхування» адресованим позивачеві повідомленням від 15.08.2023 повідомило про своє рішення виплатити: 130000 грн і як вказується позивачем у позові ТДВ «Експрес-Страхування» 18.08.2023 сплатило позивачеві: 130000 грн - страхового відшкодування.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Порядок повідомлення учасників справи про судове засідання та вручення судових повісток про виклик регулюється ст. 128 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA»).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 05.02.2024 № 106697183, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, ОСОБА_1 станом на день її видачі зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 73).
Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову відповідача від одержання повістки чи про його незнаходження за зареєстрованою адресою.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді та ухвалив рішення із порушенням норм процесуального права.
За обставинами цієї справи, апеляційним судом встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи, тобто було порушено його конституційне право на доступ до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки судом першої інстанції була розглянута справа за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання суду, а відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою, рішення Деснянського районного суду від 28 березня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Колегія суддів розглянувши позовну заяву в межах заявлених у суді першої інстанції вимог, з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено, що 04.01.2023 біля 15:05 за адресою: м. Київ, перехрестя вул. Гаванської і вул. Набережно-Рибальської, відповідач керуючи автомобілем Suzuki р. н. НОМЕР_1 не врахувала дорожньої обстановки перед поворотом ліворуч та здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes р. н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Винною у вказаному ДТП постановою Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2023 у справі № 758/856/23 визнано відповідача (а. с. 14-15).
Відповідно до звіту № 162657 «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» від 13 липня 2023 року, станом на 04 січня 2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 складає: 199 994,38 грн (а. с. 16-28).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом вказаних норм, за загальним правилом: шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним із таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як вбачається зі страхового акта № 162657 від 08 травня 2023 року сума страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Mercedes р. н. НОМЕР_2 становить: 160 000 грн та була виплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією № 2601 від 08 травня 2023 року (а.с. 52, 53).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «Експрес-Страхування» відповідно до полісу серії АР № 006079378, що діяв станом на 04 січня 2023 року, ліміт за шкоду майну становить: 130 000 грн (а. с. 54).
ТДВ «Експрес-Страхування» адресованим позивачеві повідомленням від 15 серпня 2023 року повідомило про своє рішення щодо сплати страхового відшкодування у розмірові 130 000 грн (а. с. 55).
Таким чином, непокритим залишається виплачене позивачем страхове відшкодування за відповідача у розмірі 30 000 грн.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено страхову виплату на користь третьої особи у розмірі 160 000 грн та отримано зворотне відшкодування від страховика третьої особи у розмірі 130 000 грн. Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача в порядку регресу виплачене ним страхове відшкодування у розмірі 30 000 грн.
Доказів сплати цієї суми на користь позивача відповідачем до суду не надано, доводів про безпідставність позовних вимог чи помилковість встановлених обставин справи відповідачем не наведено, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача та відсутність обґрунтованих заперечень зі сторони відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки судом першої інстанції була розглянута справа за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді, а відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою, рішення Деснянського районного суду від 28 березня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про задоволення позову про стягнення страхового відшкодування.
Апеляційна скарга задовольняється частково, так, як відповідач просила лише про скасування рішення. Проте у апеляційного суду відсутні повноваження скасувати рішення і не розглядати справу по суті заявлених позовних вимог в разі не повідомлення відповідача про розгляд справи. Апеляційний суд зобов'язаний ухвалити рішення по суті поданого позову.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн (а. с. 70).
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн колегія суддів виходить з такого.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді перошої інстанції, позивачем було подано: акт виконаних робіт від 31 січня 2024 року (а. с. 67), платіжну інструкцію № 6012 від 18 січня 2024 року (а. с. 68) та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 31 січня 2024 року (а. с. 69).
Із наданих суду документів вбачається, що позивач користувався професійною правничою допомогою в суді першої інстанції та сплатив за такі послуги 6 000 грн.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ПрАТ «ПРОСТО» задоволено в повному обсязі.
Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не висловлено доводів щодо їх неспівмірності, тому відсутні правові підстави для відмови у стягненні цих витрат на користь ПрАТ «ПРОСТО».
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 6 000 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 81, 128, 137, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО»:
30 000 (тридцять тисяч) гривень витрат з оплати страхового відшкодування;
9 028 (дев'ять тисяч двадцять вісім) гривень судових витрат, з яких: 6 000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу; 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору за подання позовної заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська