08 серпня 2024 року місто Київ
Справа № 760/8942/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13294/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року (ухвалене у складі судді Козленко Г. О., інформація про дату складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до повноліття дітей.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 10 травня 2007 між сторонами було зареєстровано шлюб. Від спільного шлюбу сторони мають двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначає, що діти проживають з позивачем, при цьому відповідач не надавав та не надає дітям належної матеріальної допомоги, а тому для забезпечення потреб дітей позивач звернулась із даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15 липня 2022 року і до повноліття дітей.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2023 року у цивільній справі №760/8942/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким заочним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 12 червня 2024 року подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати частково заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року у справі № 760/8942/22 в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) та змінити рішення встановивши розмір аліментів 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).
Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_2 з червня 2022 року по теперішній час щомісяця перераховував на рахунок позивачки кошти на утримання дітей, а твердження позивачки про ненадання дітям належної матеріальної допомоги не відповідають дійсності.
Зазначає, що судом не враховано тієї обставини, що після смерті батька у відповідача на утриманні перебуває мати, яка є інвалідом другої групи.
Вказує, що доходи відповідача становлять 37 000 грн, що при нарахуванні 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) становитиме 9 250 грн, що на думку апелянта, цілком забезпечуватиме гармонійний розвиток дітей та забезпечення усіх базових потреб з огляду на обов'язок відповідача також утримувати свою матір інваліда другої групи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав встановленим, що 10.05.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Виконкомом Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 03. Після укладення шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_3 ».
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками двох неповнолітніх дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 494;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_3 , актовий запис №426.
У матеріалах справи міститься акт на предмет фактичного місце проживання дітей не за адресою їх реєстрації від 13.07.2022, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з ОСОБА_3 за місцем реєстрації останньої, а саме: АДРЕСА_1 .
Позиція суду апеляційної інстанції
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої виходив із того, що відповідач є працездатним чоловіком, а тому має можливість допомагати дітям. При цьому до доводів відповідача про те, що на його утриманні перебуває мати інвалід другої групи, суд поставився критично, оскільки відповідачем не було надано достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 є працездатним чоловіком, відомостей про незадовільний стан його здоров'я чи скрутне матеріальне становище суду не надано.
Колегією суддів також встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, дохід якого становить 37 000 грн (а.с. 85).
25 грудня 2023 року ОСОБА_2 придбав квартиру загальною площею 42,5 квадратних метрів та вартістю 1 486 000 грн (а.с. 157-158).
Вважаючи стягнення у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) непропорційним та зависоким апелянтом вказується про перебування на його утримані матері другої групи інвалідності.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи як обставини для зменшення частки стягнення з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що матір ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2014 року є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання та може виконувати просту некваліфіковану роботу у спеціально створених умовах (а.с. 91).
ОСОБА_8 має доньку ОСОБА_9 , яка є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, з лотків і на ринках продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.19; 47.11; 47.81; 47.89) (а.с.159-161).
Також ОСОБА_8 має сина ОСОБА_10 , який є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД зокрема: 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.91 Покрівельні роботи (а.с. 163-165), а також уклав дві угоди з Чижівською сільською радою на поточний ремонт укриття та підвального приміщення у ліцеях на 4,7 млн грн (а.с. 166). ОСОБА_10 є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання до 01 липня 2025 року із протипоказаннями у важкій фізичній праці (а.с. 107).
За таких обставин колегія суддів вважає, що мати ОСОБА_8 не перебуває на виключному утриманні ОСОБА_2 , оскільки має також двох інших дітей, які можуть її утримувати матеріально та фактично доглядати за нею.
Відповідачем не подано інших доказів щодо перебування на його утримані матері ОСОБА_8 , внаслідок чого колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вказаної обставини.
Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 552/3611/19, відповідно до якого перебування на утриманні платника аліментів батьків, які є непрацездатними за віком та потребують утримання та лікування, самі по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на дитину без підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів.
Доказів погіршення майнового стану відповідача також не подано, натомість із матеріалів справи вбачається достатній рівень майнового забезпечення відповідачем власного життя, що дозволяє йому також утримувати своїх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо можливості стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову до суду 15.07.2022 (за допомогою поштового зв'язку) до досягнення дітьми повноліття, оскільки переконливих та достовірних доказів неспроможності відповідачем такого обов'язку суду не було надано ні в при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному перегляді.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, а тому не є підставою для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська