Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 серпня 2024 року № 520/10009/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення висновку та документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити висновлк та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.03.2022 перебуваючи в приміщенні Головного управління Національної поліції в Харківській області по вул. Жон Мироносиць, б. 5 в м.Харкові, яке було атаковано крилатими ракетами «Калібр», отримав закриту травму грудної клітини, перелом Х-ХІ ребер, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, гостру реакцію на стрес. Внаслідок чого було встановлено ІІ групу інвалідності. 18.08.2023 бажаючи скористатись своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, звернувся з письмовим зверненням до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 був направлений пакет документів. Однак, отримав відповідь , що оскільки не проходив військову службу в період отримання травми та відсутність документів, що свідчить про причини та обставини травми, підстав для оформлення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю відповідно до Порядку немає. Вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому повідомив, що висновок був направлений до Департаменту соціального забезпечення Мыныстерства оборони України 24.04.2024 та листом від 19.04.2024 ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
Позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 17.01.2023 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням військової служби.
З наявної в матеріалах справи довідки МСЕК серія 12ААВ за № 692936 встановлено, що ОСОБА_1 призначена 2 група інвалідності з 04.07.2023, у якій зазначено, що причина інвалідності «так пов'язана з проходженням військової служби, інвалідність встановлена строком до 01.08.2024.
З наявного в матеріалах справи листа від 21.07.2022 Головного управління Національної поліції в Харківській області встановлено, що ОСОБА_1 , з початку оголошення військового стану 24.02.2022 добровільно долучмвся до лав РПСПОП «Схід» ГУНП в Харківській області. 02.03.2022 виконував службові завдання в адмінбудівлі ГКНП в Харківській області під час її обстрілу тактичними ракетами та отримав поранення.
З наявної в матеріалах справи свідоцтва про хворобу № 3214 від 14.03.2023 № 1611 зазначено, що травма отримана ОСОБА_1 02.03.2022 є травмою тяжкого ступеню, яка «Так пов'язана з проходженням військової служби». Позивач вважаючи свої права порушеними, оскільки немає можливості отримати одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.03.2024 за №116/14/Вих.38Г/2/159 позивача повідомлено, що відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.10.2023 № 4725/вс/119-12/01-2023 згідно облікових даних серед діючих та звільнених співробітників Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_1 не значиться. Він був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України з 01.04.2022, тобто після отримання травми (02.03.2022). Ураховуючи, що ОСОБА_1 не проходив військову службу в період отримання травми та відсутність документів, що свідчать про причини отримання травми, підстав для оформлення та виплати одноразової грошової допомоги немає.
Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 01.03.2024 за № 220/13/1772 позивача повідомлено, що станом на 29.02.2024 документи на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не надходили.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2024 за № 3291/с , щодо призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку із визнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи, в наслідок травми пов'язаної з проходженням військової служби повідомлено, що при витримуванні особової справи, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_4 18.10.2023 встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України 01.04.2022, тобто після отримання травми 02.03.2022. Крім того, у відповіді на запит до Головного управління національної поліції в Харківській області від 25.10.2023 № 4725/вс/119-12/01-2023 зазначено, що згідно облікових даних управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 не значится серед діючих та звільнених співробітників ШУНП в Харківській області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено у яких випадках та якій категорії військовослужбовців призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Відповідно до частини другої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 16-3 №2011-ХІІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, правовий статус ветеранів війни та учасників бойових дій визначено Законом від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, до яких серед інших, віднесено поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 11 частини другої статті 7 вказаного Закону).
Алгоритм призначення і отримання одноразової грошової допомоги особам, які брали участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, визначений Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336. (далі - Порядок №336)
Абзацом 3 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах, зокрема, 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи., 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з абзацом 5 пунктом 6 Порядку № 336, розмір одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.
Відповідно до абзацу 6 пункту 6 Порядку 336, якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах другому - п'ятому пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 10.06.2019 у справі № 285/4389/17.
Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 04.07.2023, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону 2011-XII (в редакції, чинній на час в становлення позивачу II групи інвалідності вперше) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі 278/307/17, суд враховуючи умови порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, чинних на час встановлення позивачу II групи інвалідності, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги, у звязку з чим, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату грошової допомоги від 17.01.2023.
Пунктом 12 Порядку 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовослужбовцями, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 4 Порядку 975 одноразова грошова допомога призначається у разі:
- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних із проходженням військової служби;
- загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Матеріали справи містять свідоцтва про хворобу № 3214 від 14.03.2023 № 1611 у якому зазначено, що травма отримана ОСОБА_1 02.03.2022 є травмою тяжкого ступеню, яка «Так пов'язана з проходженням військової служби» та довідку МСЕК серія 12ААВ за №692936 з якої встановлено, що ОСОБА_1 призначена 2 група інвалідності з 04.07.2023, у який зазначено, що причина інвалідності «так пов'язана з проходженням військової служби», інвалідність встановлена строком до 01.08.2024.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2018 у справі 278/307/17, умови Порядку 975 та неотримання позивачем до цього страхових виплат та допомог, у позивача наявне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності з 04.07.2023.
Пунктом 2 Порядку 975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Як зазначено вище, II група інвалідності позивачу встановлена 04.07.2023, а відтак, виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно- правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
Частина 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI від 04.07.2012.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.10.2018 у справах 583/3021/15-а, від 15.07.2019 у справі 357/9243/15-а.
Отже, розрахунок одноразової грошової допомоги позивача має здійснюватись з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент настання інвалідності, тому є протиправна відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлена листом від 11.03.2024. за № 3291/с, яким позивачу було повідомлено, щодо призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку із визнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи, в наслідок травми пов'язаної з проходженням військової служби з витрибуванної особової справи, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_4 18.10.2023 встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України 01.04.2022, тобто після отримання травми 02.03.2022. Крім того, у відповіді на запит до Головного управління національної поліції в Харківській області від 25.10.2023 № 4725/вс/119-12/01-2023 зазначено, що згідно облікових даних управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 не значится серед діючих та звільнених співробітників ГУНП в Харківській області.
Відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами ч.ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм права випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питанння, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі адміністративного судочинства.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач діяв протиправно не направив висновок та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст..16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, суд робить висновок, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 направити висновок та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 336/2660/17 (2-а/336/285/2017).
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не направлення висновку та документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити висновок та документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України, з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.