08 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3305/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.02.2024 № 032950009370 про відмову в призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дня звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожив в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних три роки у зв'язку з проходженням військової служби.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що відповідно до довідки Любешівської селищної ради № 140 від 20.02.2024 він проживає у с. Діброва Камінь-Каширського району з 22.08.1989 по даний час. На час проходження військової служби місце його проживання не змінювалось.
Водночас, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. Позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється.
З врахуванням наведеного вважає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії набув право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з невиконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення. А саме, з наданих позивачем документів для призначення пенсії було встановлено, що позивач проживає у с. Діброва Камінь-Каширського району з 22.08.1989 по даний час.
До періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховані періоди з 22.08.1989 по 21.08.1991, оскільки в цей час ОСОБА_1 проходив військову службу. Таким чином, станом на 01.01.1993 останній прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 04 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Керуючись викладеним, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити з аналогічних підстав, наведених відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
20.02.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
29.02.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 032950009370 (а.с. 15). Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зазначено, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання чи роботи в зоні радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 04 місяці 10 днів. До періоду проживання (роботи) не зараховано період з 22.08.1989 по 21.08.1991 у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки у цей період заявник проходив військову службу. Страховий стаж заявника становить 26 років 10 місяців 10 днів. Отже право на пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Як слідує з матеріалів справи, пенсійний орган відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з тих підстав, що станом на 01 січня 1993 року він не проживав (відпрацював) в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних 3 роки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Крупа Луцького району Волинської області та позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 11.12.2005 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як «громадянину, який потерпів від Чорнобильської катастрофи» (а.с.12).
Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Так, з довідки, виданої Залаззівським старостинським округом Любешівської селищної ради № 140 від 20.02.2024, вбачається, що ОСОБА_1 з 22.08.1989 по теперішній час проживає та зареєстрований в с. Діброва Камінь-Каширського району (а. с. 13).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи територію с. Діброва Камінь-Каширського району Волинської області було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Проте, згідно з відомостями з військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 15.05.1988 по 21.08.1991 проходив військову службу в лавах радянської армії. При цьому, матеріали справи не містять відомостей, де саме позивач проходив військову службу у цей період.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області № 032950009370 від 29.02.2024 враховано період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 22.08.1991 по 01.01.1993 згідно довідки про місце проживання, що станом на 01 січня 1993 року в сукупності становить лише 01 рік 04 місяці 10 днів, оскільки позивач в період з 22.08.1989 по21.08.1991 проходив військову службу.
Отже з вищенаведеного слідує, що надана позивачем довідка про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана відповідним органом місцевого самоврядування, не підтверджує факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років (період такого проживання становить лише 01 рік 04 місяці 10 днів) у зв'язку з проходженням позивачем військової служби у період з 22.08.1989 по 21.08.1991.
Доказами, наданими позивачем до відповідачів та до суду, не підтверджено його постійне проживання (праця, навчання, служба) у зоні гарантованого добровільного відселення станом протягом необхідного часу для зниження пенсійного віку на 6 років.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах подібної категорії, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 та від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, тому позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 29.02.2024 №032950009370 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.
Крім того, враховуючи, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області є правомірним, тому у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинської області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ також належить відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк