Справа № 308/11117/22
Іменем України
02 серпня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2023 року у складі судді Лемак О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 28.01.2011.
Зазначало, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Вказувало, що заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Стверджувало, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору і станом на 02 серпня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 41853,70 грн., яка складається з наступного: 34753,76 грн. - заборгованість за тілом кредита; в тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту; 34753,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7099,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.01.2011 в розмірі 41853,70 грн., а також сплачений судовий збір.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2023 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг №б/н від 28.01.2011, яка складається із заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 34753,76 (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят три гривні 76 копійок) грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджували би обумовлення нарахування та сплати відсотків, комісій та інших платежів за спірним кредитним договором. Вказує, що з наданого Банком розрахунку заборгованості не можливо достовірно визначити, яка саме сума заборгованості підлягає стягненню, та взагалі чи існує будь яка заборгованість. Вважає, що вказаний розрахунок не може вважатися обгрунтованим, оскільки він не містить обчислення, порядок нарахування суми тіла кредиту, адже позивачем у тіло кредиту включалися відсотки погашені за рахунок кредиту. Стверджує, що загалом Банком було самостійно нараховано, та списано за рахунок тіла кредиту, тобто включено до його тіла, 42421,92 грн, на які також позивачем було повторно нараховано відсотки, та включено до загальної суми заборгованості, за тілом кредиту. Вказує, що таким чином Банком у своєму розрахунку було безпідставно збільшено тіло кредиту, на який знову ж таки були нараховані відсотки, пеня та інші платежі.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 28.01.2011 та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
При цьому, у анкеті-заяві ОСОБА_1 не визначено відсоткову ставку, як і відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Також апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.01.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 було видано шість кредитних карток: 31.03.2011, термін дії 12/13; 21.03.2014, термін дії 02/18; 29.12.2014, термін дії 12/18; 19.05.2015, термін дії 12/18; 16.01.2019, термін дії 12/22; 31.08.2021, термін дії 01/25 (а.с.32).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір без назви) розмір кредитного ліміту був встановлений у розмірі 2000,00 грн. та в подальшому збільшувався та зменшувався, і остання зміна мала місце 10.09.2021 в сторону зменшення до 0,00 грн (а.с.31).
Однак, дату укладення кредитного договору між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 у зазначених довідках не вказано.
Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 02.08.2022 у розмірі - 41853,70 грн., з яких: 34753,76 грн. - заборгованість за тілом кредита; в тому числі 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту, 34753,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7099,94 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Умови та Правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів позовної заяви, щодо використання кредитних карт ПАТ КБ «Приватбанку», Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, а також Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанку», які встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку.
До позовної заяви на підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, позивач також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD».
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, а саме й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 будь-яких умов щодо розміру відсотків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 7099,94 грн., що є заборгованістю за простроченими відсотками.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, Банк має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 фактично отримані суми кредитних коштів, а саме, заборгованість за поточним тілом кредиту, яка згідно з розрахунком заборгованості за даним договором відсутня.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 34753,76 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до виписки про рух коштів та наданих Банком розрахунків вбачається, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.
З указаних доказів слідує, що позивачем до тіла кредиту безпідставно включено відсотки за користування кредитним лімітом, при цьому Банк самостійно в односторонньому порядку здійснював списання коштів з рахунку ОСОБА_1 на погашення відсотків в непогодженому сторонами розмірі та необумовлених платежів, та таким чином збільшував заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Враховуючи, що в підписаних ОСОБА_1 документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», не передбачені застосовані Банком процентні ставки у розрахунках заборгованості, розмір та порядок нарахування пені, апеляційний суд вважає, що Банком не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів, натомість прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а тому нарахована Банком заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
Зважаючи на викладене, відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк 34753,76 грн., що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, та судового збору в розмірі 2 481,00 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк відмовити. В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 481,00 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк заборгованості за Договором про надання банківських послуг № б/н від 28.01.2011 у розмірі 34753,76 грн., що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту та судового збору в розмірі 2 481,00 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк відмовити.
В решті рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року.
Головуючий:
Судді: