08 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/7529/20
Провадження № 22-ц/4820/1555/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2020 року (суддя Демінська А. А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2020 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що від спільного проживання у шлюбі з відповідачем мають дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею і знаходяться на її утриманні. Подружні відносини фактично припинені з 2017 року, офіційно шлюб не розірвано. ОСОБА_1 ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання дітей, періодично працює в Польщі, матеріальної допомоги не надає, хоча має стабільно високий дохід. Її доходу у розмірі 6000-7000 грн на місяць не достатньо для утримання дітей.
Тому позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 100% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.03.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2020 року залишена без задоволення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки перебував за кордоном, про що було відомо суду першої інстанції. Позивачка та діти зареєстровані і проживають разом з ним у належному йому на праві власності будинку. Позиція суду про проживання дітей з матір'ю, що дає їй право на стягнення аліментів, є передчасною та недоведеною. Перебуваючи за кордоном, пересилав дружині кошти на утримання дітей та сплачував житлово-комунальні послуги. Крім того, ОСОБА_2 користувалася його банківськими картками для потреб сім'ї. Тому вважає, що підстави для стягнення аліментів відсутні. У матеріалах справи відсутні докази цільового використання коштів для забезпечення потреб дітей. Вважає, що позов носить виключно штучний характер для отримання позивачкою коштів з метою використання їх не за призначенням, оскільки вона має велику заборгованість перед фінансовими компаніями.
ОСОБА_2 у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вважає викладені в апеляційній скарзі обставини такими, що не відповідають дійсності. Відповідач ігнорує свій обов'язок утримувати дітей, хоча має таку можливість та стабільний дохід. ОСОБА_1 здійснює постійний психологічний тиск на дітей. Стверджує, що відповідачу було відомо про існування оскаржуваного рішення, оскільки ще 02.02.2021 сплатив на користь держави судовий збір. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство та виїхав в Польщу з метою уникнення відповідальності. Доказів належної сплати аліментів на утримання дітей матеріали справи не містять.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
08 травня 2020 року суд першої інстанції провів заочний розгляд справи за відсутності відповідача.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про розгляд справи 08 травня 2020 року, що не відповідає вимогам ЦПК України.
Згідно з частинами 1-5 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України).
Суд першої інстанції надсилав ОСОБА_1 судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 08 травня 2020 року, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте вказаний лист до судового засідання не повернувся до суду.
Трекінг Укрпошти перевірки статусу відправлення, наявний в матеріалах справи, не свідчить про наявність в суду першої інстанції відомостей про належне повідомлення відповідача про судове засідання, оскільки містить лише інформацію про факт невручення відправлення під час доставки без зазначення причини.
Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 з рекомендованим повідомленням про вручення повернулося до Хмельницького міськрайонного суду 12 травня 2020 року, тобто після ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки на час проведення судового засідання відомості про належне повідомлення відповідача були відсутні, підстави для проведення заочного розгляду та ухвалення заочного рішення були відсутні.
На підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги. Розгляд справи за відсутності відповідача порушує його права. Суд не забезпечив реалізацію його процесуальних прав, про що він зазначає в апеляційній скарзі і що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Установлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).
Батьки і діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Під час відсутності відповідача на території України донька та син проживають з матір'ю.
Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_7 № 2/к-тр від 15.03.2024 ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів з 18.03.2024 (а.с. 96).
Заробітна плата ОСОБА_1 за березень-квітень 2024 року складає 11488,70 грн (а.с. 95).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
У частині 1 статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частини 1 і 2 статті 27 Конвенції).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На підставі частини 1 статті 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З огляду на рівність особистого обов'язку як матері, так і батька щодо утримання дітей, матеріальний стан сторін колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).
Такий розмір аліментів забезпечить виконання батьком законодавчо закріпленого обов'язку з утримання доньки та сина і їх право на утримання.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про спільне проживання з дітьми, оскільки відповідач з листопада 2017 року фактично не проживає за місцем реєстрації у зв'язку з постійними виїздами за межі України до Республіки Польща, що підтверджується відомостями, наданими Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби, та відмітками про перетин кордону в закордонному паспорті ОСОБА_1 (а.с. 25, 63-67).
Відповідач не надав доказів матеріального утримання ним дітей.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про визначення мінімального розміру аліментів 100% прожиткового мінімуму на дитину не ґрунтується на законі.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі частини 6 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 17.03.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта