09.08.24
33/812/413/24
Єдиний унікальний номер судової справи 489/4224/24 Головуючий у першій інстанції Губницький Д.Г.
Номер провадження № 33/812/413/24 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.5 ст. 126 КУпАП
09 серпня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Лєбєдєва А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 558566 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 30 травня 2024 року о 14 год 54 хв в м. Миколаїв, Інгульський район, проспект Центральний, 265 здійснював рух на транспортному засобі BMW 530 D, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 29 жовтня 2023 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕАТ 8038503). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п.2.1. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, 30 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова винесена без повного та всебічного розгляду справи, просив її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що з 2022 року є військовослужбовцем, постійно перебуває на службі в м. Херсон. 30 травня 2024 року приїхав до дружини, яка має посвідчення водія та дитини у м. Миколаїв. Після чого вони разом з сім'єю були в Епіцентрі, де дружина будучи вагітною стала погано себе почувати, через що вони повернулись додому. Після чого прийняли рішення їхати в м. Херсон до знайомих лікарів. Виїхавши з дому по 6-й Слобідській, повернувши на право на пр-т Центральний був зупинений працівниками національної поліції за перевищення швидкості. Результати приладу Трукан працівники поліції не повідомили. При цьому працівники поліції ігноруючи поганий стан дружини почали складати адміністративні матеріали.
Звертає увагу суду на те, що під час складання протоколу його не було ознайомлено з його правами, в протоколі невірно зазначено адресу його проживання.
При цьому зауважує, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, а відеозапис на який зафіксовано вказане правопорушення в матеріалах справи відсутній.
Крім того, зазначає, що навіть у випадку якщо припустити, що він був за кермом, а не дружина, то оскільки вимушений був сісти за кермо через погане самопочуття дружини, відповідно до ст. 18 КУпАП діяв у стані крайньої необхідності, а тому не підлягає адміністративній відповідальності.
Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, знаходився у військовій частині, а тому не мав змоги прибути в судове засідання та надати пояснення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши аргументи і доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Лєбєдєва А.С., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2024 року ОСОБА_1 о 14 год 54 хв в м. Миколаїв, Інгульський район, проспект Центральний, 265 здійснював рух на транспортному засобі BMW 530 D, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 29 жовтня 2023 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕАТ 8038503). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п.2.1. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП (а.с.1).
Одним із засобів досягнення високого рівня безпеки дорожнього руху в Україні є функціонування спеціальної системи навчання майбутніх водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов'язаний пройти підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії чи типу. Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам із застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.
Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.
Власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах додатково - схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, - дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху і передати для перевірки зазначені документи.
Статтею 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування.
Для правопорушення, передбаченого ч. 2, характерна вина у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом.
Положеннями ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення зокрема передбаченого ч.2 цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується такими дозами як:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 558566 від 30 травня 2024 року (а.с.1);
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2276234 від 30 травня 2024 року (а.с.2);
- рапорт поліцейського взводу № 1 роти №2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області ДПП Рака Р.П. (а.с.3);
- довідка старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області, відповідно до якої, згідно наявних облікових даних АІС МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно постанови ЕАТ № 8038503 від 29.10.2023 року притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн (а.с.6);
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАТ № 8038503 від 29 жовтня 2023 року;
- довідка старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області, відповідно до якої, згідно наявних облікових даних АІС МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.4).
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Не заслуговують на увагу суду посилання в апеляційній інстанції на те, що ОСОБА_1 30 травня 2024 року транспортним засобом не керував, оскільки матеріали справи свідчать про зворотнє.
Зокрема, ОСОБА_1 підписав складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 558566 від 30 травня 2024 року, без жодних зауважень щодо особи водія, який керував транспортним засобом BMW 530 D, номерний знак НОМЕР_1 . Більш того, ОСОБА_1 мав можливість оскаржити неправомірні дії працівників поліції, щодо неправомірного складання відносно нього проколу про адміністративне правопорушення. Однак доказів оскарження таких дій, матеріали справи не містять.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 558566 долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2276234 від 30 травня 2024 року, з якої вбачається, що 30 травня 2024 року о 14 год 54 хв ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме порушив вимоги п. 12.4 ПДР України (рухався по пр-ту Центральному зі швидкістю 76 км/год).
Відомості про оскарження вказаної постанови матеріали справи не містять, доказів щодо результатів такого оскарження ОСОБА_1 суду не надав.
Більш того, в самій апеляційній скарзі ОСОБА_1 пояснюючи обставини події, яка відбулась 30 травня 2024 року зазначив, що вимушений був сісти за кермо, оскільки дружина, яка має посвідчення водія себе погано почувала. До того ж, доказів на підтвердження наявності у дружини посвідчення водія апеляційному суду не надано.
За такого, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 558566 складений відносно не тієї особи, натомість суд розцінює такі твердження ОСОБА_1 як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Аргументи в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для застосування в даній справі ст. 18 КУАП, оскільки таке правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи. Разом з тим, навіть якщо припустити, що дружина ОСОБА_1 через погане самопочуття не могла сісти за кермо, сам ОСОБА_1 міг запобігти вчиненню вказаного правопорушення, наприклад викликати швидку для дружини та не порушувати ПДР.
Щодо посилання в суді апеляційної інстанції адвоката Лєбєдєва А.С. на те, що оскільки ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, а тому і відсутні підстави позбавляти його права керувати транспортними засобами, суд зазначає наступне.
Так, диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1, який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Диспозиція ч.2 ст.126 КУпАП передбачає склад правопорушення, який полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Водночас, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вказана санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 1ст. 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
За такого суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не може бути застосоване щодо ОСОБА_1 , оскільки вказане стягнення прямо передбачене санкцією ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому застосовується саме до осіб, які не мають права керування транспортним засобом.
Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав, зауважень щодо його змісту не виклав.
В свою чергу, є слушними доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис з нагрудного відео реєстратору № 474659, на якому зафіксовано правопорушення. Однак, клопотання про витребування в УПП в Миколаївській області вказаного відеозапису не заявлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, оскільки він будучи позбавленим права керування транспортним засобом, навмисно порушує закон та керує транспортним засобом, ігноруючи заборони, тому, з метою попередження вчинення ним в майбутньому нових правопорушень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років.
При цьому, статтею 30 КУпАП із змінами та доповненнями внесеними Законом України № 1231-ІХ від 16 лютого 2021 року, визначено, що судом не заборонено накладати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія.
Суд першої інстанції, застосувавши відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, призначив адміністративне стягнення в межах мінімальної межі стягнення, яке передбачене відповідною санкцією.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування постанови суду.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення вказаного правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко