“08” серпня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 4 ст. 190 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 04 вересня 2024 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт не погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри.
Апелянт вважає, що слідчим суддею не обґрунтовано належним чином наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважає за можливе застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначив, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає у цивільному шлюбі, має матір, тобто міцні соціальні зв'язки, та не має наміру ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023230000000453 від 24.03.2023.
04.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 серпня 2024 року включно із визначенням застави у розмірі 151 400 грн.
24.07.2024 постановою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців, а саме до 04.09.2024 включно.
Слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Посилаючись у клопотанні на обґрунтованість підозри і на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вважав, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. До закінчення дії ухвали слідчого судді неможливо завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні, оскільки необхідно провести значний обсяг слідчих дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: протоколами допиту потерпілих, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допиту свідків.
Слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання слідчого судді, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам доведеним під час розгляду клопотання.
На переконання слідчого судді, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 надіслав клопотання про здійснення апеляційного розгляду без його участі.
Підозрюваний ОСОБА_7 повідомлений про дату та час апеляційного розгляду. Заяву про бажання брати безпосередню участь в апеляційному розгляді не подавав.
Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасника судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, адже клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного обґрунтовано належним чином, а його доводи підтверджуються доданими до нього матеріалами. Висновки слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою підозрюваному є правильними.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Зокрема, у п. 127-128 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18), Суд зазначив, що особа може бути затримана відповідно до п. 1 (с) ст. 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою. Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання.
Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшло своє підтвердження під час обрання йому та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується долученими до клопотання та дослідженими матеріалами.
В матеріалах провадження відсутні дані, які б спростовували обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, то слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, які встановлені слідчим суддею під час вирішення питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Існування ризиків, які встановлено при обранні запобіжного заходу, слідчим суддею належним чином вмотивовано, і наведено переконливі мотиви щодо того, що вони не зменшилися та виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Суд погоджується із висновками слідчого судді та наголошує, що існування ризиків підтверджуються тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання на тривалий строк.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При цьому слідчий суддя достатньо врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років та у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі. Отже, продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на даний час не проведено усі необхідні та можливі слідчі дії з метою отримання доказів.
Підозрюваний обізнаний про місце перебування свідків та перебуваючи на волі, він матиме можливість незаконно впливати на свідків. А отже, продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що підозрюваний не працює, не має постійного заробітку.
Тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За такого, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою слід продовжити.
Саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам, доведеним під час розгляду клопотання.
На переконання колегії суддів, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшились та продовжують існувати.
Хоча підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає у цивільному шлюбі, має матір, тобто міцні соціальні зв'язки, але ці обставини не є підставою для обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, про що просить підозрюваний, не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 3, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10