06 серпня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нова Одеса Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023152410000050.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 червня 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 продовжений строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.08.2024 р. включно.
Постановлено скасувати захід забезпечення кримінального провадження, застосований ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01.03.2024 р. та від 28.05.2024 р. у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник вважає, що прокурором не доведено факту повідомлення ОСОБА_5 про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 42023152410000050, оскільки в рамках вказаного кримінального провадження 29.02.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ст. 336 КК України. Після об'єднання кримінальних проваджень та присвоєння єдиного номеру № 42023152410000050, формулювання підозри в повідомленні про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України відсутнє.
Апелянт вважає, що встановлення слідчим суддею того, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 42024152410000035, не давало підстав для висновку, що таке повідомлення здійснено у кримінальному провадженні № 42023152410000050, за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки об'єднання/виділення матеріалів досудового розслідування у цьому випадку нерозривно пов'язано з «обсягом підозри», який слід розуміти, як весь зміст письмового повідомлення про підозру, що відповідно до ст. 277 КПК України має містити найменування (номер) кримінального провадження у межах якого здійснюється повідомлення.
Крім наведеного, апелянт вказує на те, що в даному випадку наявні у кримінальному провадженні декілька діючих повідомлень про підозру щодо однієї особи, що може дезорієнтувати самого підозрюваного, а також прокурор і суд. Щоб таке не трапилось, нове повідомлення особи про підозру повинно бути вмотивованим, тобто містити пояснення необхідності винесення нового узагальнюючого повідомлення.
Захисник звертає увагу на те, що у клопотанні слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання, проте слідчий суддя вийшов за межі судового розгляду та клопотання слідчого, і, дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим ОВС відділу СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023152410000050, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з вересня 2023 року, ОСОБА_5 створила організовану групу осіб, члени якої, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , добровільно зорганізувались з метою злочинної діяльності, пов'язаної зі сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України порадами та наданням засобів та усунення перешкод, перешкоджання законній діяльності ЗСУ, вчиненому організованою групою з корисливих мотивів. Вказані особи були взаємообізнані про вчинення злочинних дій членами організованої групи для досягнення єдиної мети - отримання прибутку.
З метою виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_5 , діючи у складі організованої групи з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 відповідно до розробленого плану, з метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, забезпечили отримання ОСОБА_12 медичних документів із завідомо неправдивими відомостями про хворобу, на підставі яких його виключено з військового обліку отримання, а ОСОБА_13 другої групи інвалідності, що надавало йому можливість безперешкодно перетнути державний кордон України.
Проте, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останні не перетнули державний кордон України, у зв'язку з тим, що документи в яких внесені недостовірні відомості - вилучені правоохоронними органами, а діяльність організованої групи припинено.
29.02.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
01.03.2024 р. слідчим суддею Жовтневого районного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
25.04.2024 р. слідчим суддею Жовтневого районного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_5 продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 травня 2024 року з можливістю звільнення під заставу, розмір якої зменшено до 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
02.05.2024 р. Миколаївським апеляційним судом ухвалу суду скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під варто з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28.05.2024 р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області, відносно ОСОБА_5 продовжено строк досудового розслідування до 29.08.2024 р.
25.04.2024 р. у кримінальному провадженні №42024152410000035 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.05.2024 р. відносно підозрюваної ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.06.2024 р. без визначення розміру застави.
17.06.2024 р. постановою прокурора об'єднано матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42023152410000050 від 08.09.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332, ст. 336 КК України та №42024152410000035 від 17.02.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
24.08.2024 р. слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні № 42023152410000050 без визначення розміру застави. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, в діях підозрюваного і надалі наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при цьому досудове розслідування неможливо закінчити до дати закінчення терміну дії запобіжного заходу, оскільки для цього необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, направлених на збирання доказів та проведення повного, всебічного та об'єктивного розслідування усіх обставин справи.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені, в тому числі, тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, з огляду на обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не відпали, з урахуванням необхідності проведення органом досудового розслідування ряду слідчих дій, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Крім того, слідчий суддя, встановивши, що з часу об'єднання матеріалів досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 42024152410000035 та № 42023152410000050 та присвоєнням об'єднаним матеріалам номеру раніше розпочатого досудового розслідування - № 42023152410000050, відносно підозрюваної ОСОБА_5 діяло два запобіжні заходи, які застосовані до їх об'єднання у різних кримінальних провадженнях, які здійснювалися різними органами досудового розслідування, тому дійшов висновку про необхідність врегулюванню вказаних обставин, через призму виконання загальних обов'язків слідчого судді щодо захисту прав людини та застосуванню відносно підозрюваної одного запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
За змістом ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовжені строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при продовженні запобіжного заходу.
Продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час досудового розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків, тощо).
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування ОСОБА_5 від слідства та суду, виходячи з обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, та можливого покарання за вчинені злочини, за найтяжчий з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує те, що, в даному кримінальному провадженні, підозрювана ОСОБА_5 обізнана про інших учасників організованої нею групи осіб, які можуть бути причетні до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а відтак перебуваючи на волі, може незаконно впливати на цих осіб, з метою зміни їх показань.
Зважаючи на обставини кримінальних правопорушень в яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , того, що на даний час, на території України продовжує діяти воєнний стан, частина територій Миколаївської та Херсонської областей перебувають під тимчасовою окупацією ВС РФ, ведуться активні бойові дії, тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є дійсним.
З урахуванням тяжкості і обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , вагомості наявних доказів вчинення нею кримінальних правопорушень, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання останньою процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Крім того, апеляційним судом враховуються й імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у визначені законом строки та які виправдовують подальше тримання підозрюваної ОСОБА_5 під вартою, зокрема необхідністю отримання слідчим низки висновків експертів та виконання вимог ст. 290 КПК України.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження підозрюваній ОСОБА_5 строку тримання під вартою, слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваної, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваної та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при продовженні строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023152410000050, після об'єднання його з кримінальним провадженням № 42024152410000035, апеляційним судом не встановлено, при цьому, слідчим суддею урегульовано питання стосовно дії відносно підозрюваної ОСОБА_5 двох запобіжних заходів в різних кримінальних провадженнях про що вмотивовано зазначено, як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення.
Отже, правових підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 не має, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3