Справа № 127/3622/24
Провадження № 22-ц/801/1707/2024
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.
Доповідач:Голота Л. О.
07 серпня 2024 рокуСправа № 127/3622/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Сопруна В. В., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/3622/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.06.2024, ухвалене у складі судді Васильєвої Т.Ю., в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 28.06.2024, -
2.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою (вх № 9518) про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій, з урахуванням уточненої заяви /а. с. 34-38/, просить встановити факт самостійного виховання нею своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 34 - 38/.
Заявниця перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України з 29.01.2023 по теперішній час. Бажаючи звільнитись із військової служби на підставі п.3ч.12 ст. 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» у неї виникла необхідність підтвердити факт самостійного виховання нею дитини віком до 18 років. Належним документом на підтвердження даного факту має бути рішення суду про встановлення факту самостійного виховання нею доньки ОСОБА_5 2016 р.н., яке вона просить постановити.
Зазначає, що законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту самостійного виховання дитини, ніж звернення до суду в порядку окремого провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 7.02.2024 передано цивільну справу до Вінницького районного суду Вінницької області /а. с. 27/.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.06.2024 в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 6733 від 4.07.2024), в якій посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення заяви.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що метою подання цієї заяви є бажання заявниці звільнитися з військової служби за контрактом на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту самостійного виховання дитини, ніж звернення до суду в порядку окремого провадження.
Судом не взято до уваги докази, які підтверджують, що заявник самостійно займається вихованням дитини, зокрема : акт обстеження умов проживання від 2.02.2024, акт обстеження фактичного місця проживання від 1.02.2024, лист Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 8.03.2024 № 01-04/187.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не заявились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 30.01.2024
/а. с. 13, 47/.
Заявниця зареєстрована разом із дочкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади, та винаймає квартиру за адресою: буд. АДРЕСА_2 у ОСОБА_6 , що підтверджується копією договору оренди квартири у приватної особи від 15.08.2023 /а. с. 12, 14, 16 - 17, 46, 48, 50 - 51/.
Відповідно до копії рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2023 в справі № 127/9909/23, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, дружині залишено прізвище « ОСОБА_7 »
/а. с. 49/.
Відповідно до копії довідки від 8.01.2024 № 157, виданої начальником відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України з 29.01.2023 по теперішній час
/а. с. 20, 53/.
Згідно копії акту обстеження фактичного місця проживання від 1.02.2024 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також за зазначеною адресою разом із нею проживає її донька ОСОБА_4
/а. с. 54/.
Згідно копії акту обстеження умов проживання від 2.02.2024 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно висновку комісії, ОСОБА_1 створено комфортні умови для малолітньої дитини ОСОБА_4
/а. с. 18, 52/.
Відповідно до копії відповіді на запит адвоката Тиховського М. О. від 8.03.2024 № 01-04/187, посадовими особами Служби у справах дітей Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 2.02.2024 здійснено виїзд до помешкання ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 . Під час обстеження встановлено, що ОСОБА_1 винаймає частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Матір'ю ОСОБА_8 створено усі умови для комфортного проживання, розвитку та виховання її малолітньої дитини. Для дитини виділена окрема кімната, яка обладнана усіма необхідними меблями. У дитини наявний сезонний одяг та взуття, дитячі книги та іграшки. Обладнано належним чином робоче місце для виконання уроків. У разі дистанційного навчання в школі - є ноутбук
/а. с. 55/.
Згідно копії виконавчого листа в справі № 127/8316/24 з ОСОБА_2 рішенням суду від 29.04.2024 , яке набрало законної сили 7.06.2024, стягнуто аліменти на користь заявниці на утримання їх дочки ОСОБА_4 , починаючи з 12.03.2024 і до досягнення дитиною повноліття
/а. с. 74/.
Підставами для відмови у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив дві самостійні обставини, а саме: не доведення заявником належними та допустимими доказами факту самостійного виховання і утримання дитини, а також, що обраний заявником спосіб захисту не відповідає інтересам дитини, оскільки за такою заявою, фактично усувається участь органу опіки та піклування, яка була б обов'язковою у разі пред'явлення позову щодо участі одного з батьків у вихованні дитини або про позбавлення батьківських прав.
Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини апеляційний суд вважає обгрунтованим, однак при ухваленні рішення суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з взаємовиключних підстав, а тому рішення суду слід змінити в мотивувальній частині з огляду на наступне.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав(частина перша статті 293 ЦПК України).
Отже, законодавець визначив, що на час розгляду справи у порядку окремого провадження у суді, спірний факт ( обставина) вже існує і його лише необхідно підтвердити та «задокументувати».
Тобто, у послідовності: спочатку виникає обставина, далі ухвалюється рішення суду.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
У заяві про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини необхідно їй для звільнення із військової служби за контрактом на підставі п.п. «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п.п. «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно доп.п.3 ч.12 статті 26 цього Закону військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, в тому числі, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
У відповідності до положень ст. 121 СК України загальними підставами виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини є:
1.походження дитини, тобто наявність кровного споріднення між нею та матір'ю, батьком;
2.реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом.
За змістом пункту 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що серед інших підстав, підставою для звільнення є той випадок коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Тобто, законодавець визначив, що дитина виховується та перебуває на утриманні на підставі рішення суду.
У послідовності: спочатку ухвалюється рішення суду на підставі якого утримується та виховується дитина, далі виникає обставина - самостійне утримання та виховання такої дитини. Це стосується випадків усиновлення дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування; усиновлення дітей іншого з подружжя; дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; визнання батьківства/материнства за рішенням суду, тощо.
Враховуючи, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц, від 23.01.2019 у справі № 536/1039/17 (пункт 17)), заявниці слід було довести, а суду встановити, чи породжуватиме факт, який просить встановити ОСОБА_1 будь-які юридичні наслідки, та чи залежить від його встановлення та наявності позитивного рішення суду виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав.
Та обставина, що підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби є підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини, яка виховується та утримується за рішенням суду, а не підтвердження факту утримання та виховання дитини рішенням суду залишилася поза увагою суду першої інстанції, що відповідно призвело до невірних висновків.
Факт, який просить встановити заявниця не породжує юридичних наслідків, тобто від його встановлення особисті права ОСОБА_1 , як військовослужбовця не зміняться та не припиняться.
Факт, який просить встановити заявниця за своєю суттю зводиться до визнання судом ( документування) тієї обставини, що мати виконує свої материнські обов'язки щодо своєї рідної доньки, тоді як законодавством не передбачено, окремого встановлення такого факту.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання нею своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підстав, що його встановлення не породжує юридичні наслідки та від його встановлення не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці.
Заявницею не було доведено тієї обставини, що вона самостійно виховує дитину, яка виховується та утримується нею за ( на підставі) рішенням суду, а тому документи, які були надані до заяви, на підтвердження понесених нею витрат для забезпечення власної дитини належними умови проживання є неналежними, так не містять інформації щодо основного предмета доказування.
Посилання адвоката заявниці у судовому засіданні на те, що Постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у переліку документів, що подаються для отримання відстрочки визначено рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що даною Постановою затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тоді як заявниця перебуває у статусі військовослужбовця і має намір звільнитися з військової служби.
Колегія суддів вважає помилковим і висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви з підстав обрання заявницею способу захисту, який не відповідає інтересам дитини, оскільки за такою заявою, фактично усувається участь органу опіки та піклування, яка була б обов'язковою у разі пред'явлення позову щодо участі одного з батьків у вихованні дитини або про позбавлення батьківських прав.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цією заявою заявниця фактично намагається юридично закріпити за собою статус одинокої матері, при цьому не позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав та не застосовуючи до нього жодного іншого виду відповідальності за ухилення від своїх обов'язків як батька, при цьому будь-яких наслідків для прав та обов'язків батька дитини рішення в даній справі, в разі задоволення заяви, не матиме. Зазначене не відповідає інтересам дитини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції фактично дійшов висновку про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Тобто, зазначена судом першої інстанції обставина могла бути підставою для відмову у відкритті провадження у справі, або залишення заяви без розгляду (якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи), а не підставою для відмови в задоволенні заяви по суті.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Ураховуючи вищезазначене, оскільки суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви, однак допустився помилки в мотивах такої відмови, оскаржуване рішення суду підлягає зміні шляхомвикладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції по суті погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.06.2024змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Сопрун
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 9.08.2024.