Справа № 750/8124/24
Провадження № 2/750/1705/24
08 серпня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, в якому просить:
- визнати незаконними дій щодо нарахування в лютому 2024 року заборгованості за послуги з водопостачання в сумі 1409 грн. 90 коп. та абонентське обслуговування з водопостачання в сумі 32 грн. 98 коп. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати відсутньою заборгованості за послуги з водопостачання та за абонентське обслуговування з водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.03.2024;
- зобов'язати Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради списати незаконно нараховану заборгованість за послуги з водопостачання в сумі 1409 грн. 90 коп. та абонентське обслуговування з водопостачання в сумі 32 грн. 98 коп. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради надає послуги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . У рахунку з водопостачання за січень 2024 року станом на 01.02.2024 жодної заборгованості, крім поточної в сумі 47 грн. 62 коп., не значиться. У подальшому в рахунку за лютий 2024 року з'явилась заборгованість за водопостачання в сумі 1409 грн. 90 коп. та за абонентське обслуговування з водопостачання в сумі 32 грн. 98 коп. Позивач не згоден з нарахованою позивачем сумою заборгованості, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.
28 червня 2024 року Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» направило до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. Відповідач вказує на те, що позивач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює оплату за надані послуги, як наслідок, за весь період користування послугами, станом на 01.03.2024 наявна заборгованість за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання в сумі 1169 грн. 53 коп. Жоден закон України не передбачає обов'язку підприємства списати прострочену заборгованість, а тому вона підлягає оплаті в повному обсязі. Крім того, оскільки позивач мав заборгованості, а тому за виконавчим провадженням № 71823650 про стягнення судового збору на користь КП «Чернігівводоканал» в сумі 1392 грн. 58 коп. було здійснено примусове утримання на особовий рахунок № НОМЕР_1 : 25.05.2023 - 735 грн. 69 коп., 17.07.2023 - 161 грн. 26 коп., 13.02.2024 - 495 грн. 63 коп. і в подальшому вказана сума була знята з рахунку № НОМЕР_1 . Вказане відбулося у зв'язку із помилковим зарахуванням коштів на оплату послуг з водопостачання, оскільки ці кошти були утримані з боржника за виконавчим провадженням на відшкодування судового збору, а тому відповідач виявивши помилку, зняв кошти з особового рахунку по оплаті за водопостачання і зарахував як кошти по виконавчому провадженню з примусового стягнення коштів з боржника на погашення витрат по сплаті судового збору.
Крім того, з відзиву вбачається, що заборгованість по особовому рахунку споживача почала утворюватися з травня 2003 року і за даними рахунку станом на 01.03.2024 заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання 1169 грн. 53 коп. Оскільки позивач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснює оплату за надані послуги, як наслідок заборгованість споживача в розмірі 1169 грн. 53 коп., яка утворилася станом на 01.03.2024, виникла за весь період користування послугами.
Також у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та механізму його списання на законодавчому рівні не визначено. Діючі нормативні акти України не передбачають обов?язку підприємства списати прострочену заборгованість.
09 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що йому не зрозуміло на яких підставах в лютому 2024 року на особовому рахунку з'явилась заборгованість за водопостачання в сумі 1169 грн. 53 коп. Також, відповідач порушив права позивача на соціальний захист по отриманню субсидії по оплаті за комунальні послуги, оскільки надав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області неправдиву інформацію щодо наявності заборгованості, що призвело до відмови в наданні субсидії. Крім того, позивач вказує, що жодних судових справи та відкритих виконавчих проваджень про стягнення з нього на користь КП «Чернігівводоканал» ЧМР заборгованостей не має.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Як вбачається з рахунку за водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за лютий 2024 року за вказаною адресою рахувалася заборгованість в сумі 1442 грн. 88 коп., з яких: 1409 грн. 90 коп. за централізоване водопостачання та 32 грн. 98 коп. за абонентське обслуговування (а.с. 14).
За інформацією відповідача, після оплати споживачем 273 грн. 35 коп., станом на 01.03.2024 заборгованість споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 за весь період користування послугами становить 1169 грн. 53 коп.
Позивач не погоджується з наявністю в нього заборгованості перед КП «Чернігівводоканал» ЧМР, а тому просить визнати неправомірними дії щодо її нарахування та списати її у повному обсязі, шляхом проведення коригування по особовому рахунку.
На підтвердження своїх доводів щодо відсутності заборгованості, позивачем до позову додано копії квитанції про оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 13, 14) та лист КП «Чернігівводоканал» ЧМР № 04-104/1040 від 28.03.2024 (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 здійснювалося примусове стягнення боргу за послуги з водопостачання і відповідачем помилково були зараховані кошти на погашення боргу, що виник з початку надання послуг і обліковується по особовому рахунку споживача, хоча ці кошти були стягнуті по виконавчому провадженню на погашення витрат по сплаті судового збору.
Вказане підтверджується розрахунками, наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву та позивачем не спростовано.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило спосіб захисту порушеного права визначено законом.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17), оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Зобов'язання відповідача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.
Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.
Вказана позиція узгоджується із позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у рішенні від 11 червня 2014 року у справі № 6-3986св14.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Так, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки у надавача послуг відсутній обов'язок списати заборгованість, яка виникла поза межами строку позовної давності, а належних доказів на спростування нарахованого боргу, позивачем не надано, а тому вимоги позивача, у зазначений ним спосіб, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволені позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (місцезнаходження юридичної особи: вул. Жабинського, 15, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 03358222) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя