02.08.2024 Справа №607/12113/24 Провадження №2/607/2718/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», засобами поштового зв'язку, звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6139064 від 24 червня 2021 року в розмірі 24 032,96 гривень; а також судові витрати: судовий розмір у розмірі 3 028 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 гривень (а.с. 1-3).
В обґрунтування вказаного позову позивач зазначає, що 24 червня 2021 року між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений кредитний договір №6139064, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9 900 гривень, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.6-1.8 кредитного договору.
27 серпня 2021 року між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором №6139064 від 24 червня 2021 року, що укладений між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, у т.ч. за кредитним договором №6139064 від 24 червня 2021 року, який був укладений між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
Станом на 10 травня 2024 року загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом складає 24 032,96 гривень, з яких: 9 900 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 13 335,30 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 147,27 гривень - нараховані 3% річних, 650,39 гривень - втрати від інфляції. Відповідач продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого права.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив не скористався передбачений ст.178 ЦПК України.
У судове засідання представник позивача ТзОВ «Коллект Центр» не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України, не заперечує щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернуті на адресу суду з відміткою АТ УКРПОШТА «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того судом додатково вживались заходи повідомлення відповідача ОСОБА_1 через офіційний веб-сайт судової влади України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позову суду не подав, а тому відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки щодо заочного розгляду справи позивач не заперечив.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вказано в частині 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач подав заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 , на отримання суми кредиту 9 900 гривень, термін кредиту 30 днів, де вказав, що він ознайомлений та розуміє, що на підставі цієї заявки у майбутньому можуть бути укладені кредитні договори з ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», у тому числі як у письмовій, так і у формі електронного договору з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Електронний договір укладається шляхом направлення товариством пропозиції укласти електронний договір (оферта) шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення (СМС повідомлення) клієнту або направлення відповідного повідомлення засобами мессенджера Telegram та містить істотні умови договору, а також виражає намір товариства надати фінансовий кредит клієнту у разі прийняття такої пропозиції (акцепт) клієнтом (а.с. 6).
24 червня 2021 року між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», як кредитодавцем та ОСОБА_1 , як позичальником укладено кредитний договір №6139064, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В-291797»,за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором. Розмір (сума) кредиту: 9 900 гривень. Кредит надається строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту - 24 липня 2021 року (а.с. 4-5).
Відповідно до пунктів 1.6. та 1.7. даного договору, з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900%. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів згідно п.1.6. та повернення кредиту у визначений в п.1.5. термін. У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів, а зазначена в п.1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.
Положеннями пунктів 2.1. - 2.3. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору. Сторони мають право укласти договір також з допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ІТС). У випадку укладення договору за допомогою ІТС кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит шляхом (трьох) робочих (операційних) днів з моменту підписання сторонами цього договору. Підписання договору, що укладається за допомогою ІТС, відбувається електронним підписанням одноразовим ідентифікатором. Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: НОМЕР_1 .
Пунктом 4.2. кредитного договору, у випадку отримання кредиту у безготівковій формі, позичальник несе відповідальність за правильність вказаних у п.2.3. даних, а також гарантує, що картковий рахунок не є заблокованим, а обслуговування по ньому не призупинено банком-емітентом повністю або частково.
Згідно додатку №1 до кредитного договору №6139064 від 24 червня 2021 року, який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В-291797», загальна вартість кредиту становіть 15 810,30 гривень та складається із суми кредиту в сумі 9 900 гривень та процентів за користування кредитом в сумі 5 910,30 гривень; реальна річна процентна ставка 29 653,85% (а.с. 8).
Вказане відображено і в паспорті споживчого кредиту ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В-291797»(а.с. 7).
Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 30.12.2021, на підставі договору № 37615055-1_21/08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказу на картку) та про інформаційнонологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного із ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», 24.06.2021 успішно проведений платіж номер в системі Fondy 418611186, у розмірі 9 900 гривень на картку MasterCard, номер карти: НОМЕР_2 , призначення платежу: видача кредиту зг. Договору 6139064 від 24.06.2021, номер операції: 63c7c86e-f8c3-44bc-91d2-42ba2115823c_637601562031252933 (а.с. 8 зворотня сторона).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом №6139064 від 24.06.2021, станом на 27.08.2021 заборгованість за кредитним договором 6139064 від 24.06.2021 становить 23 235,30 гривень, з яких: 9900,00 грн - тіло кредиту, 13335,30 грн - заборгованість за відсотками, кількість днів прострочки - 33 (а.с. 9).
27 серпня 2021 року між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 12-13).
Актом приймання-передачі реєстру боржників від 27 серпня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №27/08-1 від 27.08.2021, ТзОВ «Вердикт капітал» прийняв кількість боржників: 2 094, загальна сума заборгованості: 18 209 806,80 гривень (а.с. 14).
Під номером 636 вищевказаного Акта вказано боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 23 235,30 гривень за кредитом виданим 24.06.2021 (а.с. 15-17).
Згідно з Договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр» (а.с. 18-20).
Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року, ТзОВ «Коллект Центр» прийняло боржників кількістю: 29 141 (а.с. 21).
Під номером вищевказаного Акта 8854 вказано боржника ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 24 032,96 гривень за кредитом виданим 24.06.2021 (а.с. 21 зворотня сторона - 24).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №6139064 від 24.06.2021, станом на 10 травня 2024 року становить 24 032,96 гривень, з яких: 9 900 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 13 335,30 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 147,27 гривень - нараховані 3% річних, 650,39 гривень - втрати від інфляції (а.с. 11).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір №6139064 від 24 червня 2021 року між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», як кредитодавцем та ОСОБА_1 , як позичальником укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», та ОСОБА_1 , було укладено електронний кредитний договір.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором №6139064 від 24.06.2021 відповідно до Договору відступлення права вимоги №27/08-1 від 27.08.2021 та Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.03.2023.
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» правонаступником якого є ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» свої зобов'язання за Кредитним договором №6139064 від 24.06.2021 виконав у повному обсязі.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23 235,30 грн, яка складається з: 9 900 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 13 335,30 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, не надав суду доказів на спростування доводів позивача та не спростував наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем.
Окрім цього, згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно розрахунку складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 по інфляційних втратах за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року та 3 % річних за період з 27 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року становить: 650,39 грн - втрати від інфляції та 147,27 грн - 3% річних (а.с. 10).
Судом перевірено зазначений розрахунок та суд вважає такий достовірним, арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, при цьому відповідач доказів на спростування даного розрахунку суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 24 032,96 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9 900 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 13 335,30 грн; нараховані 3% річних - 147,27 грн; втрати від інфляції - 650,39 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Так, договірні відносини між адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджені договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023.
Як вбачається з Договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладеного між адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та Клієнтом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Клієнт доручає, а адвокатським об'єднанням приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно Заявки на надання юридичної допомоги №259 від 26.04.2024 та Витягів від 03.04.2024, 03.05.25024 з Акту №1 про надання юридичної допомоги, сторони за Договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», підписавши цю заявку погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. вартістю 3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області - 2 год. вартістю 6000 грн.
10.05.2024 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» оплатило на рахунок АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 45 000 грн, призначення платежу - надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 року про надання правової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією АБ «Укргазбанк» № 0433350000 від 10.05.2024.
Таким чином, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року; заявкою на надання юридичної допомоги №259 від 26.04.2024; витягами з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 та 03.05.2024; платіжною інструкцією №0433350000 від 10.05.2024;
Відтак, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 9 000 грн.
В постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС, зокрема у справі №523/3904/19 від 09.02.2022, викладено позицію, відповідно до якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Так, відповідач ОСОБА_1 не отримав копію ухвали судді від 05 червня 2024 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками особисто, а тому, не був ознайомлений з позовними вимогами, а також з вимогами позивача про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень, у зв'язку із чим станом на час розгляду судом вищевказаної позовної заяви до суду з боку відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
На переконання суду необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в Заявці та Витязі з Акту про надання правової допомоги, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що з боку адвоката не потребувало значного часу для надання усної консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідача, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою та вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою.
З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором №6139064 від 24.06.2021 у розмірі 24032 (двадцять чотири тисячі тридцять дві) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок, з яких: 9900, 00 гривень тіло кредиту, 13335 гривень 30 копійок заборгованість за відсотками, 147 гривень 27 копійок 3% - річних, 650 гривень 39 копійок - інфляційні втрати.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09.08.2024.
Відомості проучасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3 офіс 306 м.Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 адреса місця реєтрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяН. Р. Кунець