30.07.2024 Справа №607/15085/24 Провадження №3/607/6576/2024
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції направлено в суд матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 885216 від 27.06.2024 вбачається, що 26.06.2024 о 23 год 56 хв на перехресті Князя Острозького - Замонастирська, водій ОСОБА_1 керував т/з «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 , при наявності дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» не надав дорогу службовому автомобілю, який рухався по головній дорозі, змусив водія автомобіля «114601» різко гальмувати, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію, чим порушив вимоги д.з.2.1, п. 8.4(б) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, подавши письмові пояснення про закриття провадження у даній справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та пояснив, що він рухався по вул. Князя Острозького в напрямку перехрестя до вул. Замонастирська. Під'їхавши до самого перехрестя, знизив швидкість та виконуючи вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» подивився вліво і переконався, що там не було жодного транспортного засобу, в тому числі такого, якому б мій автомобіль створював перешкоду. Через кілька секунд після здійснення ним повороту, в дзеркалі заднього виду він побачив світло фар і проблисковий синій маячок і зрозумів, що це автомобіль патрульної поліції. Надалі, працівники поліції ввімкнули червоний проблисковий маячок і він зрозумів, що працівники поліції вимагають зупинити його транспортний засіб, яким він керував.
Таким чином, при виїзді на перехрестя він чітко виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», переконався, що зліва немає жодного транспортного засобу, в тому числі світла фар (оскільки події відбувалися в темну пору доби), як наслідок жодним чином не чинив перешкоди для службового автомобіля патрульної поліції.
Зазначив, що внаслідок вчиненого ним маневру, службовий автомобіль працівників поліції не змінював напрямок руху та не здійснював екстрене гальмування, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що він нібито створив аварійну ситуацію.
Поряд з цим, звернув увагу, що в подальшому при спілкуванні із патрульними поліцейськими, останні агресивно та неввічливо з ним спілкувались. Жодних пояснень належним чином не відібрали та доказів вчинення ним адміністративного правопорушення на його усну вимогу не надали.
Таким чином, вважає, що провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. 8.4(б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), дорожні знаки поділяються на групи: знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» встановлює, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.
За змістом ч. 5 ст. 122 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення характеризується діями, спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
З аналізу вищенаведених норм ПДР України та КУпАП вбачається, що відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП може настати лише для учасника дорожнього руху, який порушив Правила дорожнього руху і внаслідок цього спричинив створення аварійної обстановки.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В ході розгляду справи встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушення водієм ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», сам водій заперечує таке порушення, а поліцейським не надано таких доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та власного рапорту, які не можуть слугувати беззаперечними і беззастережними доказами вищевказаного порушення ПДР.
Доданий до протоколу та досліджений у судому засіданні відеозапис подій не містить фіксації порушення ПДР з боку водія ОСОБА_1 , оскільки службовий автомобіль працівників поліції не змінював напрямок руху та не здійснював екстрене гальмування, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 створив аварійну ситуацію. Жодних доказів різкого (екстреного) гальмування службовим автомобілем працівників поліції, в тому числі фото фіксації слідів тормозного шляху, їх відстані до матеріалів даної справи не додано.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП, слід закрити, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 23, 33, 34, 40-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко