07.08.2024 Справа №607/16060/24 Провадження №1-кп/607/1776/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні №12024211040001438, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 клопотань та заперечень не заявили.
Судом встановлено, що дане кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, відсутні.
Із врахуванням думки учасників кримінального провадження та вимог КПК України, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.4 ст.185 КК України, тобто незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1,5 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 у зв'язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання (позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років) може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше вчиняв умисні корисливі злочини, за які вироком Зборівського районного суду Тернопільської області його засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст..75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. При цьому, кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується у даному кримінальному провадженні, він вчинив під час іспитового строку. Також прокурор просить врахувати не стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого, відсутність у нього постійного місця роботи, майновий стан, його репутацію, вік та стан здоров'я.
В суді прокурор ОСОБА_3 пояснив, що подане клопотання підтримує в повному обсязі, посилаючись на вказані у ньому мотиви.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність та необгрнтованість ризиків, зазначених прокурором у клопотанні. Просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 має значні проблеми зі здоров'ям. обвинувачується у вчиненні замаху на крадіжку, матеріальна шкода завдана не була, тому вартість збитків є не пропорційною до обмеження волі. У зв'язку з наведеним, просить обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доводи учасників, дослідивши клопотання сторін та наявні матеріали судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувальних актів. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, прокурором доведено та обґрунтовано ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що обвинувачений усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше суджений вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. При цьому, кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується у даному кримінальному провадженні, він вчинив під час іспитового строку, що свідчить про його стійку протиправну поведінку та схильність до вчинення злочинів.
Також суд враховує те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків та у нього немає постійного місця роботи.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні.
Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою та обрання стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано.
Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов'язків.
Посилання захисника ОСОБА_5 на незадовільний стан здоров'я суд оцінює критично, оскільки доказів негативного стану здоров'я обвинуваченого, яке б перешкоджало йому перебувати в умовах місця попереднього ув'язнення, стороною захисту не надано.
Проаналізувавши наведене у сукупності суд приходить до переконання, що заперечення сторони захисту спростовуються матеріалами справи та доводами прокурора про продовження існування заявлених ризиків.
З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його стану здоров'я, майнового стану, тяжкості інкримінованого правопорушення, соціальних зв'язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде здатен запобігти існуючим ризикам.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 316, 331, 376 КПК України, суд,-
постановив:
На підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України призначити судовий розгляд кримінального провадження Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в 10 год. 00 хв. 16 серпня 2024 року у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників.
Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 06 жовтня 2024 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Строк дії ухвали щодо запобіжного заходу закінчується 06 жовтня 2024 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1