Справа № 587/2555/24
06 серпня 2024 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І.Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №587/2555/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення та розміру аліментів,
16 липня 2024 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просить суд змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який було встановлено рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року у справі №587/1377/17 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 25 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, на стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня набрання чинності судовим рішенням за цим позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
05 серпня 2024 року представник відповідача адвокат Луніка Т.Я. подав до суду заяву про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що відповідач з 27 липня 2024 року призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_1 .
В судовому засіданні позивачка проти клопотання про зупинення провадження та відкладення розгляду справи заперечувала.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про зупинення провадження, а також заперечував проти розгляду справи без участі відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для обов'язкового зупинення провадження в справі судом.
У п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 №1/1324/г від 27 липня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27 липня 2024 року (а.с.23).
Разом із тим надана представником відповідача довідка не містить інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, відсутнє підтвердження, що він виконує бойові (спеціальні) завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поза межами пункту постійної дислокації військової частини, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, що виключає необхідність зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Схожі висновки зроблені і в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), ухвалі Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21), які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при застосуванні відповідних норм права.
Крім цього, факт перебування відповідача на військовій службі у військовій частині не позбавляє його можливості ефективного використання своїх процесуальних прав.
Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів відповідача в суді здійснює фахівець в галузі права - адвокат Луніка Т.Я., тобто процесуальні права відповідача в рамках розгляду цієї цивільної справи не є порушеними чи обмеженими.
Також, виходячи із заявлених підстав зупинення провадження, суд приходить до висновку, що відповідач не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема шляхом листування.
Суд теж бере до уваги розумність строків розгляду справи, що згідно з приписів ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення провадження у справі повинно сприяти принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Також суд звертає увагу відповідача на те, що частиною першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У цьому сенсі суд наголошує на те, що спір в цивільній справі стосується зміни способу стягнення та розміру аліментів на утримання малолітньої дитини відповідача, тобто стосується прав та інтересів дитини, що зумовлює скорочені строки вирішення такої категорії спорів.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що приведені в заяві про зупинення провадження в справі обставини не є перешкодою для вирішення вказаного спору, а також не покладають на суд обов'язок зупинити провадження у справі, а тому підстави для зупинення провадження в справі відсутні.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251, ст.ст. 258-261, ч.2 ст. 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №587/2555/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення та розміру аліментів відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 09.08.2024 року.
Суддя І.Г. Вортоломей