Провадження № 2-а/470/5/24
Справа № 470/667/24
08 серпня 2024 року смт Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
23 липня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який підписаний його представником - адвокатом Трофименком А., до відповідача в обґрунтування якого зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 129 від 06.07.2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Постанова мотивована тим, що він не прибув 28 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку отримав 27 червня 2024 року без поважних причин, чим порушив частину третю, абзац третій ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказану постанову вважав безпідставною і такою, що винесена з порушенням діючого законодавства, та зазначає, що він не зміг з'явитися по повістці з поважних причин, оскільки того дня супроводжував до лікарні ОСОБА_3 , який перебуває під його опікою, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 129 від 06.07.2024 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 24 липня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечував проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у його задоволенні та посилався на те, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, що викладені в оскарженій ним постанові. 27 червня 2024 року ОСОБА_1 під розписку отримав повістку про виклик до 3 відділу на 28 червня 2024 року з метою уточнення персональних даних та проходження військово - лікарської комісії, однак у визначену дату не з'явився без поважних причин. 03 липня 2024 року його було доставлено поліцією до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та складено протокол про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 погодився та просив розглядати справу за його відсутності. Позивача було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка була розглянута 06 серпня 2024 року за його відсутності, після чого йому була вручена копія постанови, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Зазначені ним причини неявки за повісткою, ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів не повідомляв, крім цього вони не є поважними оскільки не перешкоджали прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначений у повістці день і час. Посилаючись на викладене, позивач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. ( а.с.26-28, 47-48).
Вивчивши наявні у справі письмові докази суд доходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 129 від 06 липня 2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач о 16 год. 28 червня 2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку отримав 27 червня 2024 року, поважних причин не повідомив чим порушив вимоги частини третьої, абзацу третього ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 3 ст. 210-1 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту частини 3 статті 210-1 КУпАП убачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Тобто з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В силу ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Закону №3543-XII - громадяни, військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - зобов'язані з'явитися за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, проходження медичного огляду.
Крім цього, відповідно до абз. 2 п. 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМУ № 352 від 21.03.2002 р.(далі - Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За частиною 3 статті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
З огляду на зазначене слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про поважність причин не прибуття за повісткою.
Матеріалами справи підтверджується, що 27 червня 2024 року позивач особисто під розписку отримав направлення на ВЛК та повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 год. 28 червня 2024 року для подання висновку ВЛК (а.с.33-35).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 1 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та виконують інші функції відповідно до законодавства.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначає функціональні(посадові)обов'язки підлеглого йому особового складу (п.п. 12-13 Положення № 154).
03 липня 2024 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 129 відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 не прибув 28 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку отримав 27.06.2024 року, поважних причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз. 3 частини 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП. З протоколу убачається, що позивач ознайомився з його змістом, відповідно до якого йому було роз'яснено права та обов'язки передбаченні статтею 268 КУпАП та те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08 год. 06 липня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав його примірник та зазначив що з протоколом згоден, при цьому бажав щоб справа розглядалась за його відсутності ( а.с.31-32).
06 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 була розглянуто справу та винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Копію вказаної постанови позивач отримав 15 липня 2024 року, та в межах встановленого строку оскаржив до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В обґрунтування свого позову позивач послався, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 28 червня 2024 року з тих причин, що того дня супроводжував до лікарні ОСОБА_3 опікуном якого він є відповідно до рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року ( а.с.11-12, 15), що є поважною причиною. Натомість із запису № 108513963/1 виданого Комунальним некомерційним підприємством «Березнегуватська центральна районна лікарня» Березнегуватської селищної ради 28 червня 2024 року не убачається, що ОСОБА_3 того дня відвідував лікаря в супроводі ОСОБА_1 . Крім цього, з вказаного запису також слідує що лікар прийняв ОСОБА_3 28 червня 2024 року об 11 год. 30 хв., при цьому загальна тривалість відвідування склала 15 хв., що на думку суду свідчить про те, що навіть в разі супроводу ОСОБА_1 підопічного до лікаря, відвідування якого завершилось об 11 год. 45 хв., позивач мав можливість прибути за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 год. 28 червня 2024 року. Крім цього суд звертає увагу, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 03 липня 2024 року, позивач не зазначив будь - яких поважних причин неявки за повісткою, не повідомив їх відповідачу та погодився зі складеним протоколом.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи зміст оскаржуваної позивачем постанови, суд доходить висновку, що постанова відповідача відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КУпАП та складена уповноваженою на те особою. В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
На підставі ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються понесені ним судові витрати через те, що у задоволенні його позову відмовлено у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 - адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача - ОСОБА_5 - адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .
Відповідач:
ІНФОРМАЦІЯ_5 : адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя С. Ф. Орлова
Повний текст рішення суду складено 08 серпня 2024 року.