Справа №522/10896/24
Провадження №1-кс/522/4305/24
06 серпня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеські області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, українця за національністю, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження №12024163510000494, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси звернувся старший слідчий СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеські області капітан поліції ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження №12024163510000494, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163510000494 від 03.07.2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Приморською окружною прокуратурою м. Одеси.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.07.2024, приблизно о 22 год. 00 хв. більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та знайомими ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебували на ОСОБА_15 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де відпочивали та вживали алкогольні напої.
В цей же день, 02.07.2024 приблизно о 22 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своїми знайомими ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та невідомою особою чоловічої статі, також перебували на ОСОБА_15 розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де відпочивали та вживали алкогольні напої.
В цей же день, та час, а саме 02.07.2024 приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи неподалік жіночого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на ОСОБА_15 між ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з однієї сторони тараніше незнайомими їм ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та невідомою особою чоловічої статіз іншої сторони, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс в штовханину та бійку, в ході якої вони почали штовхати один одного та наносити один одному удари кулаками рук та ногами по різним частинам тіла та тулубу.
В ході бійки у ОСОБА_5 , який будучи обуреним поведінкою ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , які штовхали останніх та наносили їм удари кулаками рук та ногами, бажаючи їм помститися, раптово виник злочинний намір направлений на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Приступивши до безпосередньої реалізації свого злочинного наміру, направленого на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , 02.07.2024, приблизно о 22 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись біля жіночого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_10 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ,діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, наблизився до потерпілого ОСОБА_10 , та умисно наніс один удар кулаком правої руки в область голови останньому від якого ОСОБА_10 впав на тротуарну плитку вдарившись головою об гранітний бордюр газону, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, перелам кісток обличчя та черепу, субарахноїдальний крововилив, пневмоцефалія.
Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції на місці скоєння кримінального правопорушення, а потерпілий ОСОБА_10 з вказаними тілесними ушкодженнями каретою швидкої допомоги був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №11», де йому була надана невідкладна медична допомога.
03.07.2024 року о 01 год. 55 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
03.07.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- довідкою з КНП «МКЛ №11», про те, що у гр. ОСОБА_18 , наявні тілесні ушкодження у вигляді: «важкої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, перелам кісток обличчя та черепу, субарахноїдальний крововилив, пневмоцефалія»;
- оглядом відеозаписів, під час огляду якого встановлено, що ОСОБА_19 , в ході бійки спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_18 ;
- показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;
- та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки скоєння тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без альтернативи внесення застави строком до 09.08.2024 року.
Водночас, завершити досудове розслідування до спливу строку тримання під вартою ОСОБА_5 неможливо, строк досудового розслідування спливає 03.09.2024 року.
На підставі викладеного слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшилися.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники заперечували проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на його необґрунтованість, захисник ОСОБА_8 просив змінити обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м'який у виді домашнього арешту у нічний час доби. При цьому, захисник наголошував на тому, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково визнає свою вину, а органом досудового розслідування при обранні запобіжного заходу не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_5 може переховуватись, оскільки він був затриманий на місці вчинення злочину, у розшуку не перебував, не надано доказів на підтвердження ризику впливу на свідків та вчинення ще одного злочину або продовження здійснення інкримінованого злочину. Також підозрюваний веде переговори з потерпілим про відшкодування завданої шкоди та не має наміру переховуватися від суду.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
03.07.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- довідкою з КНП «МКЛ №11», про те, що у гр. ОСОБА_18 , наявні тілесні ушкодження у вигляді: «важкої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, перелам кісток обличчя та черепу, субарахноїдальний крововилив, пневмоцефалія»;
- оглядом відеозаписів, під час огляду якого встановлено, що ОСОБА_19 , в ході бійки спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_18 ;
- показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;
- та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вiд 23 лютого 2006 року №3477, суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Так, з рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 24 липня 2003 року вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення ЄСПЛ від 26 січня 1993 року у справі «Ш. проти Швейцарії»). Саме на національні судові органи покладається обов'язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь і проти існування суспільного інтересу, який, при належному забезпеченні принципу презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.
Згідно рішень ЄСПЛ у справі Панченко проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а саме Постанову ЄСПЛ у справі «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року (скарга № 46193/13), Постанову ЄСПЛ від 12.03.2009 у Справі «Олександр Макаров проти Російської Федерації» (скарга № 15217/07), Постанову ЄСПЛ у справі «Мамедова проти Росії» від 01.06.2006 року (скарга № 7064/05), Постанову ЄСПЛ у справі «Сізарєв проти України» від 17.01.2013 (скарга № 17116/04), «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини», «Фокс Кембл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії», «Бойченко проти Молдови», згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Також, ризики щодо продовження злочинної діяльності, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим шляхом, незаконного впливу на свідків, потерпілого, не можуть ґрунтуватися на припущеннях та не доведених фактах.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 не буде розумно виправданим, навіть з оглядкою на суспільний інтерес. В даному випадку і на теперішній час відносно підозрюваного повинен дотримуватися принцип свободи, оскільки подальше його утримання під вартою аж до розгляду справи в суді по суті пред'явленого йому обвинувачення, буде фактичним відбуванням обвинуваченим покарання за злочин, у вчиненні якого його ще не визнано винним (ст. 62 Конституції України).
Мотиву однієї лише тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 недостатньо для вирішення питання на користь подальшого його тримання під вартою, оскільки таке буде суперечити рішенню Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається обов'язковою підставою для застосування взяття під варту.
Тому суд застосовує наведені рішення ЄСПЛ, а також рішення ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», згідно якого було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку та/або право на звільнення обвинуваченого під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання щодо особи, яка була засуджена за вчинення ряду особливо тяжких злочинів, для обґрунтування рішення про пом'якшення запобіжного заходу та його режиму.
У судовому засіданні прокурором не викладено жодних обставин, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не вказано наявність доказів того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не розглянуто можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, якекарається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, підозрюваний є внутрішньо переміщеною особою, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, добровільно надає потерпілому ОСОБА_10 , який перебуває на лікуванні, матеріальну допомогу, на підтвердження чого стороною захисту надані квитанції про переказ коштів на ім'я дружини потерпілого.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження№12024163510000494 від 03.07.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, триває і більша частина необхідних слідчих дій органом досудового розслідування вже проведена, а саме: потерпілий та свідки допитані, необхідні органу досудового слідства речові докази вилучені, що свідчить про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час підозрюваного є запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризику, передбаченого ст.177 КПК України.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що клопотання сторони захисту про зміну відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на це вважаю за необхідне змінити раніше обраний підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на новий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного, тобто за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, відповідно до ст. 194 КПК України, суд вважає необхідним покласти на підозрюваного наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою:АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 .
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 201, 205, 369-372 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеські області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження №12024163510000494, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, залишити без задоволення.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.
Змінити обраний відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошеної повітряної тривоги з метою перебування в укритті, строком на 29 (двадцять дев'ять) днів, але в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 03.09.2024 року включно.
Відповідно до ст. 202 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає негайному звільненню з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 03.09.2024 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою:АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вище викладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.09.2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 09.08.2024 року о 12 год. 45 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1