Справа № 505/3013/24
Провадження № 2-о/505/193/2024
09.08.2024 м. Подільськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільськ цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
про видачу обмежувального припису,
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , 08.08.2024 звернулась до Котовського міськрайонного суду Одеської області зі заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу, головуючим суддею у справі визначено суддю Дзюбинського А.О.
09.08.2024 суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами окремого провадження, та, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України, щодо розгляду справ зазначеної категорії протягом сімдесяти двох годин, судове засідання призначено на 12 год. 50 хв. 09.08.2024.
У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явився, будучи повідомлений телефонограмою, відповідно до ч. 9 ст. 128 ЦПК України.
У заяві ОСОБА_3 просить у обмежувальному приписі встановити наступні тимчасові обмеження його прав строком на 6 (шість) місяців:
1. Заборонити ОСОБА_2 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 ;
3. Заборонити ОСОБА_2 наближатись до будинку буд. АДРЕСА_2 .
Свою заяву обґрунтовує тим, що з 14 лютого 2015 року по 06.08.2024 року, вона та ОСОБА_2 , проживали разом однією сім'єю в зареєстрованому шлюбі у квартирі АДРЕСА_3 . Вказана квартира залишилась їй у спадок після смерті її батьків. Від даного шлюбу у них з чоловіком спільних дітей не має.
Заявниця зазначає, що останнім часом наші з ОСОБА_2 стосунки погіршилися, у наслідок цього останній почав часто чинити домашнє насильство в сім'ї.
Як приклад, ОСОБА_1 зазначає, що 25.07.2024 та 02.08.2024 ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою нашого проживання по АДРЕСА_4 , в алкогольному стані вчинив з нею сварку, в ході якої наніс їй тілесні ушкодження в області голови та тулуба. Враховуючи вищевикладені факти, з метою своєї безпеки була змушена звертатись за захистом до Подільського РУП ГУНП в Одеській області, про що свідчать талони - повідомлення № 6637 від 06.08.2024 року, (копію талона - повідомлення єдиного обліку додала).
Також зазначає, що останнім часом за період їхнього спільного проживання з чоловіком, у них часто виникали сварки, і чоловік по відношенню до неї часто застосовував грубу фізичну силу. Враховуючи вищевикладені факти, маючи певні побоювання, що найближчим часом з боку громадянина ОСОБА_2 , можуть повторитись акти агресії, по відношенню до неї, була змушена звернутись по допомогу до мобільної бригади 31.1 ГО ГР Віра, Надія, Любов», про що свідчить направлення особи, яка постраждала від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №194 від 06.08.2024 року (копію направлення додаю). Тому вважає, що, вона є особою, яка зазнала домашнє насильство в сім'ї.
ОСОБА_1 зазначає, що дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення подальшого насильства щодо неї, необхідно до кривдника - ОСОБА_2 застосувати обмежувальний припис.
У судовому засіданні заявниця підтвердила обставини, зазначені у заяві про видачу обмежувального припису, зазначила також, що їй не відомо про результати розгляду її звернення до Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 06.08.2024 з приводу можливих неправомірних дій її чоловіка стосовно неї.
Зазначає, що з 14.02.2015 (дати укладення шлюбу) по теперішній час її чоловіка до адміністративної відповідальності за неправомірні дії стосовно неї не притягали, вказує на те, що за час спільного проживання лише один раз зверталась до правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки чоловіка, а саме 06.08.2024.
Крім того, заявниця зазначила, що протягом двох місяців висловлює своє бажання ОСОБА_2 розірвати шлюб, а також впродовж двох місяців просить заінтересовану особу покинути квартиру, в якій вони спільно проживають, та яка належить їй на праві приватної власності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 14.02.2015 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 37, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.02.2015.
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 6637 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію: «02.08.2024 о 15:25 надійшла письмова заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ч/ч Подільського РУП, з проханням вжити заходів до її чоловіка, зазначаючи, що за адресою: район АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , який 25.07.2024 приблизно о 13:00 перебуваючи на території домоволодіння заявниці в алкогольному стані вчинив з нею сварку в ході якої наніс їй тілесні ушкодження в область голови та тулуба. До СМЕ звертатися буде, матеріали передані до СД Подільського РУП. вирішується питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.125 КК України.».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
За положеннями пункту 7 частини 1 статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частини 2-4 статті 26 Закону).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Свою заяву про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що останнім часом, за період їх спільного проживання з чоловіком, у них часто виникають сварки, і чоловік по відношенню до неї часто застосовує грубу фізичну силу.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок про те, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21, саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою відносно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису слід встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Проте всупереч зазначеним вимогам закону будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчиняє відносно ОСОБА_1 психологічне, фізичне, економічне насильство остання суду не надала, а саме по собі звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства. При цьому, у судовому засіданні суд наголошував на необхідність надання доказів в підтвердження своєї позиції.
Згідно досліджених доказів, сварки, сутички та конфлікти між учасниками справи не тривають систематично, дії з боку ОСОБА_2 не мають ознаки психологічного (образи, погрози, висловлювання нецензурними словами, залякування, тощо) та фізичного тиску, є такими, що не порушують психологічну недоторканість заявниці.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що з боку ОСОБА_2 відсутні систематичне вчинення психологічного насильства стосовно заявниці ОСОБА_1 , відсутні обґрунтовані ризики вчинення ним насильства щодо заявниці, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, встановлених ч.2 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд вважає, що заявник не подала доказів про вчинення щодо неї домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , внаслідок чого заява задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 350-1, 350-2, 350-5, 350-6, 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про видачу обмежувального припису.
Копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Котовського міськрайонного суду
Одеської області А.О. Дзюбинський