Справа № 947/18239/24
Провадження № 1-кс/947/10448/24
09.08.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024161000000024 від 16.05.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024161000000024 від 16.05.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими, на теперішній час, особами протиправної діяльності у сфері грального бізнесу - діяльність гральних закладів (клубів), спортивних покерних клубів, азартних ігор казино та інших місць, де надаються послуги азартних ігор за готівку (включаючи онлайн-казино та інші платформи) у м. Одесі без відповідних на це ліцензій, сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання, та онлайн-систем організаторів азартних ігор, в тому числі під прикриттям ліцензованих суб'єктів, в порушення вимог ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» та ЗУ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», внаслідок якої причетні до незаконної діяльності особи, отримуючи та не декларуючи дохід від діяльності таких закладів, ухиляються від сплати податків, що призводить до фактичного ненадходження у бюджет Держави коштів в особливо великих розмірів.
В ході проведення досудового розслідуванням встановлено, що незважаючи на вставлений законодавством порядок діяльності щодо організації та проведення азартних ігор з подальшими відповідними змінами, невстановленою групою осіб у невстановлений в ході розслідування час, виник злочинний умисел на створення та організацію групи осіб з метою зайняття незаконним гральним бізнесом.
В ході досудового розслідування встановлено, що послуги з проведення азартних ігор без відповідних дозвільних документів, з використанням комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, що не підключено до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем проводиться за адресами: АДРЕСА_1 .
Проведеним в ході досудового розслідування оглядом загальнодоступного інтернет-сайту Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у мережі Інтернет встановлено перелік ліцензованих адрес казино на території міста Одеси та області, до яких вищевказана адреса не відносяться, що додатково підтвердила Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей.
Крім цього, факт організації та проведення незаконних азартних ігор за вищевказаною адресою підтверджується протоколом допиту свідка.
В ході досудового розслідування, слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси задоволено клопотання слідчого та винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання зазначеної ухвали 05.08.2024 проведено обшук за вищевказаною адресою.
За результатом проведеного обшуку виявлено та вилучено
-Оригінал договору суборенди приміщення площею 50кв.м за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2024 між ОСОБА_4 та суборендарем ОСОБА_5 на 2 арк. з актом приймання-передачі приміщення до нього на 1 арк., які долучаються до матеріалів кримінального провадження;
-Грошові кошти каси залу ігрових автоматів на суму 1500 гривень, які поміщено в сейф-пакет №500538306, купюрами:
-500 гривень - 1 шт., серія ЗД № 2781703;
-200 гривень - 4 шт., серія ВЄ1827352, ЗА0955216, ГА0118173, ВИ6670429;
-100 гривень - 2 шт., АД5560892, УП4220197,
-Квитанція №377698002 про сплату послуг ТОВ «НВП Тенет», платник 739434 - 1 арк., специфікація 1 на доставку питної очищеної води від 23.07.2024 на 1 арк., 4 (чотири) фальш-карти (три чорного кольору та одна зеленого кольору), одна фішка «Button», які поміщуються в сейф-пакет № 500538307;
-Мобільний телефон марки NOMI з сім карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_1 , який поміщено в сейф-пакет №500538307;
-В наплічній сумці ОСОБА_6 , яка висіла на кріслі адміністратора-касира виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто) гривень, які поміщено в сейф-пакет №500538308;
-18 системних блоків;
-6 моніторів;
-7 клавіатур;
-14 комп'ютерних мишей;
-2 компютерні миші;
-2 камери відеоспотереження;
-7 маршрутизаторів;
-1 роутер;
-11 подовжувачів;
-Шнури та комутатори, які поміщено в поліетиленовий пакет чорного кольору;
-6 камер відео спостереження;
-18 столів комп'ютерних;
-7 стільців високих (барних) в тканині червоного кольору;
-9 крісел офісних чорного кольору;
-13 крісел офісних чорно-червоного кольору;
-1 шкіряне крісло адміністратора;
-3 фішки «Button», 3 фальш-карти синього кольору та 2 пластикові карти жовто-помаранчевого кольору з написом «ALL IN», які поміщено в сейф-пакет №500538307;
-Файл формату «Word», який містить відомості історії пошуку браузера «Chrome» комп'ютера адміністратора-касира.
Вилучене майно на підставі постанови детектива від 06.08.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України зазначені речі є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.
Особа, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_7 повідомлені про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідками про доставку СМС повідомлень.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути останнє у відсутності власника майна та його представника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, є всі підстави вважати, що було знаряддям вчинення злочину, грошові кошти отримані в результаті кримінально-протиправних дій та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.
Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про протиправну діяльність певних осіб, групи осіб у сфері грального бізнесу - діяльність гральних закладів (клубів), спортивних покерних клубів, азартних ігор казино та інших місць, де надаються послуги азартних ігор за готівку (включаючи онлайн-казино та інші платформи) у м.Одесі без відповідних на це ліцензій, сертифікованого та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання, та онлайн-систем організаторів азартних ігор, в тому числі під прикриттям ліцензованих суб'єктів, в порушення вимог ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» та ЗУ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», внаслідок якої причетні до незаконної діяльності особи, отримуючи та не декларуючи дохід від діяльності таких закладів, ухиляються від сплати податків, що призводить до фактичного ненадходження у бюджет Держави коштів в особливо великих розмірів та підлягають детальному огляду та вивченню спеціалістами, проведенню судових експертиз.
Накладення арешту необхідне для проведення огляду мобільного телефону, системних блоків з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Зв'язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024161000000024 від 16.05.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-оригінал договору суборенди приміщення площею 50кв.м за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2024 між ОСОБА_4 та суборендарем ОСОБА_5 на 2 арк. з актом приймання-передачі приміщення до нього на 1 арк.;
-грошові кошти каси залу ігрових автоматів на суму 1 500 гривень, наступними купюрами:
-500 гривень - 1 шт., серія ЗД №2781703;
-200 гривень - 4 шт., серія ВЄ1827352, ЗА0955216, ГА0118173, ВИ6670429;
-100 гривень - 2 шт., АД5560892, УП4220197;
-квитанцію №377698002 про сплату послуг ТОВ «НВП Тенет», платник 739434 - 1 арк., специфікація 1 на доставку питної очищеної води від 23.07.2024 на 1 арк., 4 (чотири) фальш-карти (три чорного кольору та одна зеленого кольору), одну фішку «Button»;
-мобільний телефон марки NOMI з сім карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_1 ;
-грошові кошти у розмірі 1 290 (одна тисяча двісті дев'яносто) гривень;
-18 системних блоків; 6 моніторів; 7 клавіатур; 14 комп'ютерних мишей; 2 комп'ютерні миші; 2 камери відеоспотереження; 7 маршрутизаторів; 1 роутер; 11 подовжувачів; шнури та комутатори; 6 камер відео спостереження; 18 столів комп'ютерних; 7 стільців високих (барних) в тканині червоного кольору; 9 крісел офісних чорного кольору; 13 крісел офісних чорно-червоного кольору; 1 шкіряне крісло;
-3 фішки «Button», 3 фальш-карти синього кольору та 2 пластикові карти жовто-помаранчевого кольору з написом «ALL IN»;
-файл формату «Word», який містить відомості історії пошуку браузера «Chrome» комп'ютера адміністратора-касира.
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1