Справа № 947/23757/24
Провадження № 1-кс/947/10388/24
05.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62023150020000508 від 07.07.2023 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого ріелтором в Агентстві Нерухомості «Атланта», на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді слюсара господарчого відділення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,-
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України ОСОБА_7 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався.
В останній раз, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №14 від 08.03.2022 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду слюсаря господарчого відділення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, військовослужбовець військової служби за призовом під час загальної мобілізації, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 08.03.2022 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов'язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, вирішив ухилитись від несення обов'язків військової служби шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді на слюсаря господарчого відділення військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, у період з 08.03.2022 по 15.02.2024, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, діючи умисно, шляхом обману, який полягав у свідомому замовчуванні перед командиром військової частини про час та причини своєї відсутності на військовій службі, невиконанні своїх службових обов'язків, у власних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, використовуючи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухиленні від військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.
За вищевикладених обставин, 02.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України за кваліфікуючими ознаками: ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні:
-прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити;
-захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на необґрунтованість підозри та міцність соціальних зв'язків його підзахисного: ОСОБА_4 одружений, його дружина наразі перебуває у стані вагітності, крім того, адвокат ОСОБА_5 зауважив, що його підзахисний на законних підставах має на утриманні бабусю, 1949 року народження, яка є інвалідом першої групи, ОСОБА_4 визнаний її опікуном. Також захисник просив звернути увагу на те, що ОСОБА_4 має місце реєстрації та постійне місце проживання, де характеризується виключно позитивно, а також є офіційно працевлаштованим - працює ріелтором у АН «Атланта», де зарекомендував себе як зразковий працівник. Більше того, адвокат ОСОБА_5 повідомив, що з лютого 2024 року ОСОБА_4 був демобілізований та наразі військовослужбовцем не являється. З огляду на вищевикладене у сукупності, захисник просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В судовому засіданні захисник долучив характеризуючи ОСОБА_4 документи, які просив врахувати.
-підозрюваний з підозрою не згоден, підтвердив, що у лютому 2024 року був звільнений з військової служби, у зв'язку із утриманням бабусі похилого віку - інваліда першої групи, в цьому ж розрізі зазначив, що він є єдиними опікуном бабусі. Щодо запобіжного заходу - підтримав захисника, просив врахувати, що на його утримані бабуся і дружина яка є вагітною.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 02.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушеня, слідчим суддею встановлено наступне.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, стороною обвинувачення посилається на: рапорти Другого ОВ ТУ ДБР у м. Миколаєві від 06.07.2023,18.07.2023, 30.03.2024, 25.06.2024, 09.07.2024, протоколи негласних (слідчих) розшукових дій від 08.01.2024, , від 29.03.2024, матеріали та аналіз трафіків терміналів зв'язку УОТЗ ГУНП в Одеській області; протокол огляду відомостей з банківських установ та АТМ-банкоматів від 31.05.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, з огляду на доводи клопотання і досліджені ним матеріали в їх сукупності та взаємозв'язку, які були надані стороною обвинувачення на його обґрунтування, дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначалося про наявність ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити зазначені у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до обґрунтованого переконання, що усвідомлюючи ймовірні негативні наслідки у вигляді покарання у випадку подальшого доведення вини підозрюваного в передбаченому законом порядку, останній може вжити заходів щодо переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у володіє правом вільного перетину державного кодону в умовах воєнного стану на території України, у зв'язку із перебуванням на його утриманні бабусі-інваліда першої групи. Водночас, слідчий суддя зауважує, що останній будучи, належним чином повідомленим про підозру та не затриманим органом досудового розслідування, а також достеменно обізнаним про скерування стороною обвинувачення клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - з'явився у визначений час до слідчого судді на розгляд даного клопотання. На думку слідчого судді, означене хоча й не виключає у повному обсязі наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте свідчить про його невисокий рівень.
Слідчий суддя також дійшов висновку і про наявність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
В той же час, стороною обвинувачення не конкретизовано, який саме вплив може чинити ОСОБА_4 на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення ризик лише у частині незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
В цьому розрізі слідчий суддя зауважує, що згідно доулчених до клопотання протоколів допиту свідками у данному кримінальному провадженні є військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 . При тому, зі слів сторони захисту, проти яких прокурор не заперечував, ОСОБА_4 звільнений з військової служби.
Із цього слідує й наступний висновок слідчого судді, про недоведеність стороною обвинувачення ризику, передабченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення, сховання або спотворення підозрюваним будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 вже біля півроку не являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Так, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри стороною обвинувачення було надано слідчому судді означені вище матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, що свідчить про наявність у органу досудового розслідування достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. В той же час, стороною обвинувачення не зазначено про наміри проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання доказів, які теоретично можуть перебувати у володінні підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчому судді відомо про те, що за місцем проживання підозрюваного було проведено обшук, в ході якого органом досудового розслідування було виявлено та вилучено речі, які на їх думку, можуть мати значення для розслідуваного кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя також вважає, що стороною обвинувачення у клопотанні формально зазначено наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковане стороною обвинувачення як закінчений злочин, а доводів, які б свідчили про можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором не надано.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків можливості вчинення підозрюваним ОСОБА_4 спроб, визначених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні наполягають на наявності підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у розмірі 20 002 968 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів і у відповідності до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, оцінює та враховує також наступні обставини: вагомість наявних доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим; соціальні зв'язки підозрюваного і наявність у нього утриманців (одружений, дружина наразі вагітна та є єдними утриманцем бабусі-інваліда першої групи); наявність у нього постійного місця роботи і його репутацію; його майновий стан та відсутність судимостей; відсутність відомостей на підтвердження ризику продовження чи повторення ним протиправної поведінки.
Слідчий суддя враховує і те, що ОСОБА_4 підозрюється в ухиленні від несення обов'язків військової служби військовослужбовцем шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, при цьому, з лютого 2024 останній не є військослужовцем, оскільки був демобілізований, що, на думку слідчого судді, свідчить про менший ступінь суспільної небезпеки у діянні підозрюваного серед інших фігурантів даного кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на наведені обставини, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків протиправної поведінки підозрюваного, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло, строком на 2 (два) місяці, і покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у сукупності з покладеними на підозрюваного обов'язками, буде цілком здатний забезпечити як виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, так запобігти можливості вчинення ним спроб, перелічених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені у клопотанні обставини, які мають значення для вирішення питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, у достатній мірі підтверджуються та обґрунтовуються доданими до нього та дослідженими слідчим суддею матеріалами в їх сукупності і взаємозв'язку, були доведені прокурором у судовому засіданні, і не спростовуються запереченнями, які були надані стороною захисту.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62023150020000508 від 07.07.2023 відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 01.10.2024, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 01.10.2024, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ;
5. здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1