09.08.2024
Справа № 497/1873/24
Провадження № 3/497/807/24
09.08.2024 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області, у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
особи відносно, якої складено протокол - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17.02.1999 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 та ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №102743, складеного 19.07.2024 о 13:07:19 годині поліцейським відділення поліції №2 (м. Татарбунари) Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Гнезділовим Петром Івановичем відносно ОСОБА_1 вбачається, що «19.07.2024 11:20:00 м. Татарбунари, вулиця Степова 2 громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес Спрінтер н.з. НОМЕР_3 під час руху заднім ходом здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_2 , чим порушив п.10.9 ПДР - порушення правил руху ТЗ заднім ходом» за що відповідальність передбачена ст.124КУпАП (надалі - протокол за ст.124 КУпАП).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №102744, складеного 19.07.2024 о 13:13:29 годині поліцейським відділення поліції №2 (м. Татарбунари) Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Гнезділовим Петром Івановичем відносно ОСОБА_1 вбачається, що «19.07.2024 11:20:00 м. Татарбунари, вулиця Степова 2 громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес Спрінтер н.з. НОМЕР_3 під час руху заднім ходом здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_2 , після чого залишив місце вчинення ДТП чим порушив п.2.10.а ПДР - залишення водіями ТЗ, ін. учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил» за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП (надалі - протокол за ст.122-4 КУпАП).
В судовому засіданні особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненому повністю заперечував. Зазначив, що за зазначених обставин жодних дорожньо-транспортних пригод він не вчиняв, відтак і місця ДТП не покидав.
ОСОБА_1 пояснив, що 19.07.2024 об 11:20 годині віз своїх знайомих на їх прохання до міста Одеси. В цей час зупинився на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, щоб купити води та зайти до вбиральні. Під час здійснення виїзду з платформи, до нього підійшли співробітники “Укртрансбезпеки” (це вже після цього він дізнався хто ці особи) та стали вимагати документи, на що він заперечив, та не надав їм жодних документів, оскільки він не рухався за маршрутом, а їхав на своєму авто зі своїми знайомими та друзями до м.Одеса. Після короткої бесіди, яка тривала приблизно 4 хвилини він, ОСОБА_1 поїхав далі в напрямку міста Одеси, де в с.Михайлівка його було зупинено співробітниками поліції, які повідомили, що нібито ним було скоєно ДТП та залишено місце ДТП, після чого складено відносно ОСОБА_1 зазначені протоколи. Він, ОСОБА_1 не визнає своєї провини, вважає протоколи незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним не було вчинено жодних ДТП, відтак і не було залишено місця ДТП. На підтвердження своїх пояснень просив долучити до матеріалів судової справи диск з відеозаписом з камери відеоспостереження на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, на якому зафіксовано зазначені події.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін по справі та переглянувши відеозапис з камери відеоспостереження на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точні відповідності з законом.
Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що оцінка доказів здійснюється органом /посадовою особою/ за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, зі змісту ч. 1 ст. 9 КУпАП, невід'ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема, наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об'єктивну сторону правопорушення.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Положенням ст.124 КУпАП встановлено, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті учасники дорожнього руху, які порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Згідно з п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015року N1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за N1408/27853 слідує, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;
2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;
3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;
4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
З письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.07.2024 вбачається, що 19.07.2024 об 11:20 годині ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес Спрінтер н.з. НОМЕР_3 під час руху заднім ходом здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_2 , після чого залишив місце вчинення ДТП.
З письмових пояснень ОСОБА_4 від 19.07.2024 вбачається, що вона була присутня під час вказаних подій в якості пасажирки біля водія ОСОБА_1 , 19.07.2024 об 11:20 ОСОБА_1 не було вчинено ДТП за зазначених обставин.
При перегляді відеозапису з камери відеоспостереження на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, судом встановлено, що на відеозаписі зафіксовано як водій ОСОБА_1 19.07.2024 в період часу з 13:32 години по 13:36 годину (час встановлений на камері відеоспостереження) перебуваючи на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, керуючи автомобілем «Мерседес Спрінтер» номерний знак НОМЕР_3 , здавав назад при виїзді з платформи, далі з передньої сторони автомобіля підійшли двоє осіб, які загородили рух спереду автомобіля, в цей час жодних осіб позаду автомобіля не перебувало. В подальшому водій ОСОБА_1 продовжив рух на виїзд з автостанції.
За наслідками перегляду наданим ОСОБА_1 відеозапису, суд встановив, що ОСОБА_1 не було вчинено дорожньо-транспортної пригоди за зазначених в протоколах за ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП обставинах.
У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (п.2.10а Правил дорожнього руху).
Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб (п.10.9 Правил дорожнього руху).
Суд розцінює критично письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.07.2024, які спростовуються наданим ОСОБА_1 відеозаписом з камери відеоспостереження, встановленої на автостанції в місті Татарбунари Одеської області.
Жодних інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 (відеозапису з боді камери співробітників "Укртансбезпеки", інших сторонніх незацікавлених свідків, спричинення хоч якоїсь шкоди особі, яка телефонувала на лінію "102") - до матеріалів справ надано не було, не здобуто таких і під час розгляду справи.
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП у справі відсутні.
Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частина 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 , не перевірив усіх обставин даної події, не з'ясував очевидців ДТП, та не відібрав у них пояснень, не перевірив наявність зовнішніх камер спостережень на автостанції в місті Татарбунари Одеської області, та як наслідок не вилучив відео і не дослідив його. Тобто передчасно дійшов висновку про наявність порушень ПДР в діях водія ОСОБА_1 , та як наслідок: склав протоколи про адміністративне правопорушення безпідставно.
А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтями 124 та 122-4 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст.8, 9, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 122-4, 124, 245, 247, 251, 252, 256, 278, 283-285, 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної за ст.124 та ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Повний текст судового рішення виготовлено 09.08.2024 року.
Суддя: С.В.Кодінцева