09.08.2024 Справа № 756/10255/23
Ун.№756/10255/23
Пр.№2-др/756/133/24
06 серпня 2024 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
представника позивача Кудрицького Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кудрицького Романа Петровича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням,
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.06.2024 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням і визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 . Виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 17,5 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів. Виділено у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 13,9 і 12,6 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів. Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишено у спільному користуванні обох співвласників.
28.06.2024 представник позивача - адвокат Кудрицький Р.П. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 97 698,65 грн.
31.07.2024 представник позивача звернувся до суду з доповненнями до заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачки витрати за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 12 900 грн.
Від представника відповідача надійшли заперечення щодо поданої заяви, в якій він просить відмовити в ухваленні додаткового рішення, посилаючись на не ознайомлення зі змістом заяви та пропуск строку на її подання. Питання про ухвалення додаткового рішення просив вирішити за його відсутності, ухвалу про що було постановлено судом.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст.270 ЦПК України передбачено випадки для ухвалення додаткового рішення. Так, зокрема, згідно п.4 цієї норми, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.2-4 цієї ж статті, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи в судове засідання не викликались. Суд вважає можливим вирішити питання про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг таін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч.1,3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 4 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
21.06.2023 між ОСОБА_2 і адвокатом Кудрицьким Р.П. укладено договір №21/06 про надання правової допомоги.
Того ж дня, між цими ж сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому передбачено, що адвокат надає клієнту правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою.
Відповідно до п.3.1 Договору, сторони домовилися, що базова ставка гонорару Адвоката або залучених ним спеціалістів та адвокатів, який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, встановлюється за одну годину в сумі 4098,00 грн. без ПДВ, що на день укладення цього договору становить еквівалент 100,00 Євро за офіційним обмінним курсом гривні до долару США, який встановлено Національним банком України.
Конкретна сума гонорару встановлюється Сторонами в додаткових угодах до цього
Договору та визначається кожен раз окремо, в залежності від обсягу та складності робіт у відповідності до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями (додатки 1-4), які були затверджені Радою суддів України згідно Рішення від 09.06.2016 N? 46.
У додатковій угоді №1 сторони домовилися, що гонорар адвоката, який сплачується йому Клієнтом за надання послуг правової допомоги по Справі за одну годину роботи встановлюється в сумі 6106, 02 грн. без ПДВ.
Вказаний гонорар розраховується згідно наступної формули:
Базова ставка х коефіцієнт складності спору (далі - Коефіцієнт), встановлений у відповідності до Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями (додатки 1-4), які були затверджені Радою суддів України згідно Рішення від 09.06.2016 N? 46, що складає:
4098,00 грн. (базова ставка) х 1,49 (Коефіцієнт - інші спори, що виникають із житлових правовідносин, окрім N? 24 25, і 26) = 6 106,02 гривень.
Суд вважає безпідставним узгодження між сторонами коефіцієнту складності спору, визначеного за допомогою Рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями (додатки 1-4), які були затверджені Радою суддів України згідно Рішення від 09.06.2016 N? 46, оскільки показники часу, витраченого на розгляд справ певної категорії можуть бути використані як базові при розрахунку навантаження на суддів. Застосування цих показників з іншою метою суд вважає необґрунтованим.
Тому, за основу суд бере базову ставку за 1 годину роботи адвоката у розмірі 4 098 грн.
У Постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд визнає обґрунтованими витрати, понесені за підготовку позовної заяви у справі, участь у судових засіданнях 12.10.2023, 20.11.2023, 12.12.2023, 05.02.2024, 08.04.2024, 30.05.2024 та 19.06.2024, всього тривалістю 10,5 годин, що загалом складає 43 029 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру, суд присуджує позивачу до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 514,50 грн, що складає половину загальної вартості послуг.
Таким чином, суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу щодо аналізу документів, проведення зустрічей для обговорення правової позиції, підготовку проекту мирової угоди, надіслання її суду та відповідачу визнає ці види допомоги необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, оскільки при ухваленні рішення було вирішено це питання та у зв'язку з відсутністю доказів у їх стягненні з відповідача відмовлено. Подання нових доказів, а саме Договору про надання експертних послуг не дозволяє суду повернутись до вирішення цього питання повторно. Рішення суду щодо цього може бути оскаржено в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Заперечення відповідача щодо пропуску строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення суд відхиляє, оскільки про намір подати таку заяву було заявлено в судовому засіданні 19.06.2024. Вступну та резолютивну частину рішення було оголошено 19.06.2024, його копію учасникам справи вручено не було. Повний текст рішення у справі було виготовлено 04.07.2024, тобто вже після надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Згідно ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача та його представника зі змістом судового рішення, ухваленого 19.06.2024 до моменту подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України заявником пропущений не був.
Заперечення в частині неотримання заяви про ухвалення додаткового рішення суд також відхиляє, оскільки у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 2033/5916/12 зазначено, що ненадання копії заяви про ухвалення додаткового рішення іншій стороні не означає, що остання була позбавлена можливості заперечити проти розміру витрат, про відшкодування яких ставиться питання.
При цьому, у цій справі відповідачка особисто було ознайомлена з її матеріалами 08.07.2024, тобто після подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України , суд ,-
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кудрицького Романа Петровича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 514 (двадцять одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 50 копійок.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Дані учасників справи.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішеня складено 09.08.2024
Суддя А.М. Майбоженко