Справа № 756/8940/24
Провадження № 2-а/756/120/24
07 серпня 2024 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, поліцейського 2 взводу 3 рота 2 батальйону молодшого лейтенанта поліції Гелеш Ігоря Орестовича про скасування постанови.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, поліцейського 2 взводу 3 рота 2 батальйону молодшого лейтенанта поліції Гелеш Ігоря Орестовича про скасування постанови - залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Належним чином завірена копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.07.2024 була отримана позивачем ОСОБА_1 особисто 23.07.2024, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
02.08.2024 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення процесуального строку.
Так, позивач в обґрунтування підстав пропуску строку звернення із позовом до суду, серед іншого, вказує, що коли 16 травня приїхав до Києва, виявив у «Дії» постанову ЕНА 02061203 від 03.05.2024, яка додається, про порушення ПДР (водій, керуючи ТЗ перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків), при чому стягнення штрафу вже передано до виконавчої служби. При цьому, до теперішнього часу докази порушення він так і не отримав. Перетнути суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків він не міг, оскільки повертав направо, а до протилежного напрямку його розділяло ще три полоси руху. І на перехресті суцільна лінія дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, взагалі відсутні. Позивач зазначає, що оскільки відведені на оскарження постанови 10 днів вже минули, він півтора місяці намагався оскаржувати це вигадане правопорушення у різних інстанціях патрульної та Національної поліції України. Перше звернення позивач відправив до Управління патрульної поліції у м.Києві 19.05.2024, друге до Департамента патрульної поліції України 28.05.2024, останнє до Національної поліції України 28.06.2024. На усі його звернення отримував відмови без розгляду справи по суті.
Дослідивши подану заяву про усунення недоліків, заяву про поновлення процесуального строку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, відповідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об'єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Встановлені обставини даної справи свідчать про те, що позивач звернувся до суду з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду.
Як зазначалося вище, клопотання про поновлення процесуального строку обґрунтоване тим, що позивач намагався оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності в різних інстанціях патрульної та Національної поліції України.
У контексті спірних правовідносин, суд звертає увагу на положення пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП, згідно яких, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Пункт 3 частини 1 статті 288 КУпАП не наділяє позивача правом звернутися із позовом до суду щодо оскарження постави про притягнення його до адміністративної відповідальності саме у разі відмови у задоволенні скарги на цю ж постанову вищестоящим органом (вищестоящою посадовою особою) чи навпаки, а надає позивачу право вибору до якого органу (чи до обох) йому звернутися для захисту його порушеного права у межах встановленого законом строку.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.
Таке звернення носить суб'єктивний характер, оскільки, пов'язане з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.
Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у вищезазначеній постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.
Отже, встановлений законом 10-денний строк на оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, який використано позивачем для звернення до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції України, Національної поліції України, не можна визнати таким, що пропущений з поважної причини, оскільки півтора місяця було змарновано на правовідносини з іншими державними органами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави не пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви, а тому останні є неповажними, а відтак строк звернення до суду з даним позовом за вказаних позивачем підстав поновленню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви у відповідності до ч. 2 ст. 123 КАС України, оскільки наведенні позивачем підстави пропуску строку звернення до суду були визнані неповажними.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її вручення.
Суддя М.М. Ткач