Справа № 752/9664/24
Провадження № 2-а/752/185/24
Іменем України
09 серпня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У травні 2024 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2057569 від 03 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 03 травня 2024 року інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №3 полку №1 УПП в м. Києві ДПП рядовим поліції Кучеровою З.О. винесено оскаржувану постанову, відповідно до змісту якої позивач, керуючи ТЗ, здійснила зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п.17.1 ПДР.
Позивач зазначає, що ПДР не порушувала, оскаржувана постанова винесена без достатнього обґрунтування, доказово не підтверджена та підлягає скасуванню. Так, позивач рухаючись із другорядної дороги в бік головної, яка складається із трьох смуг, серед них одна для громадських ТЗ, знаходилась спочатку в полосі для руху ТЗ, а потім перестроїлась і виїхала у другу полосу, після чого позивач відразу була зупинена працівниками поліції.
Позивач пояснила працівнику поліції, що ПДР України не порушувала. На пропозиції позивача надати докази ймовірного вчинення адміністративного правопорушення, поліцейський повідомив, що доказом є власне спостереження, оскільки «бачив своїми очами правопорушення». Крім того, працівник поліції, перед тим, як подати знак позивачу зупинити ТЗ, знаходився за автобусом, який зробив зупинку, а позивач в цей час рухалась по другорядній дорозі і виїжджаючи на головну, як раз знаходилась за цим автобусом, тобто працівник поліції взагалі не міг бачити позивача та її ТЗ. Крім того, сам ТЗ інспекторів патрульної поліції стояв на смузі для громадського транспорту, чим ускладнював рух інших ТЗ, у тому числі для здійснення повороту праворуч, і для здійснення перестроювання під час виїзду з другорядної дороги. Позивач на місці категорично заперечувала будь-які звинувачення у порушенні ПДР, інспектор за наявності реальної можливості не скористався навіть правом відібрати пояснення у присутніх поруч свідків, що навпаки свідчить про те, що порушення з боку позивача ПДР відсутні.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
18 червня 2024 року від представника відповідача Габра Р.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи, що обставини, наведені в адміністративному позові, не відповідають дійсності. Доказами на підтвердження вини позивача є відеозапис, здійснений з нагрудної камери інспектора 477745, на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення. Крім того, поліцейські, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, безпосередньо стали очевидцями (свідками) вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Сама незгода позивача щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності та скасування постанови. Вказується, що постанови винесена з дотриманням правил чинного законодавства, відсутні підстави для скасування постанови, оскільки позивачем не надано доказів, які б спростували факт наявності правопорушення, не вказано обставин, що виключають адміністративну відповідальність. До відзиву надано диск з відеозаписами з нагрудної камери інспектора (а.с.32-39).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 03 травня 2024 року рядовим поліції 2 взводу № 1 роти № 3 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Кучеровою З.О. складено постанову серії ЕАН № ЕНА №2057569 про накладання адміністративного стягнення у справі проадміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с.9).
Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона виражається у ненаданні переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.
Відповідно до змісту постанови, 03 травня 2024 року о 07 год. 37 хв. у м. Києві по просп. Берестейському, 117, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Toyota Land Cruiser 200, держаний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ , позначеної дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.17.1. ПДР - На дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка ін. ТЗ на цій смузі.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію порушення у п. 7 «До постанови додаються», а саме: 477745.
У позові позивач зазначає, рухаючись із другорядної дороги в бік головної, яка складається із трьох смуг, серед них одна для громадських ТЗ, знаходилась спочатку в полосі для руху ТЗ, а потім перестроїлась і виїхала у другу полосу, після чого позивач відразу була зупинена працівниками поліції. Вказує, що працівник поліції, перед тим, як подати знак позивачу зупинити ТЗ, знаходився за автобусом, який зробив зупинку, а позивач в цей час рухалась по другорядній дорозі і виїжджаючи на головну
Судом у судовому засіданні досліджено доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву DVD-диск з відеофайлами (електронними документами у цифровій формі).
Зокрема, відеозаписом, здійсненим нагрудною відеокамери інспектора, зафіксовано, як позаду маршрутного транспортного засобу жовтого кольору по крайній правій смузі рухається транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, держаний номерний знак НОМЕР_1 , який з увімкненим покажчиками повороту здійснює перестроювання на сусідню (другу) смугу руху. Смуга, по якій рухався ТЗ позивача, є смугою для руху маршрутних ТЗ та водночас має переривчасту лінію дорожньої розмітки, тобто перестроювання на сусідню смугу позивач здійснював у спосіб, передбачений дорожньою розміткою.
Зокрема, відповідно до п. 11.10. ПДР України на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання.
Відповідно до доводів позовної заяви з посиланням на додану позивачем карту місцевості, позивач виїжджала з другорядної дороги по вул. Ф. Кричевського на головну - проспект Берестейський, та спочатку знаходилась на смузі для маршрутних ТЗ по проспекту Берестейському, яка має переривчасту лінію розмітки для перестроювання на сусідню смугу.
Вказані твердження стороною позивача не спростовані, адже відеофіксування ТЗ позивача здійснюється вже після перехрестя зазначених доріг, ТЗ позивача з'являється у полі зору лише після того, як від'їжджає маршрутний ТЗ, разом з тим, обв'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень що правомірності свого рішення покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Крім того, позивачем надано відеозапис з власного пристрою, який підписано ЕЦП і є належним та допустимим доказом у розумінні положень КАС України, з якого вбачається місце розташування ТЗ працівників поліції, що за ним відразу зупинився на зупинці автобус, і розмітка дороги, яка дозволяє рух у смузі для громадського транспорту для виїзду з другорядної дороги на головну, й закінчується між автобусом і ТЗ патрульної поліції.
Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002р., неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 132, 139, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову від 03 травня 2024 року серії ЕНА №2057569 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 09 серпня 2024 року.
Суддя А.В. Слободянюк