Справа № 752/10118/24
Провадження № 1-кп/752/1824/24
08 серпня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023000000000407 від 22 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 6, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
встановив:
Голосіївський районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 16 серпня 2024 року включно.
Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого вартою під вартою, мотивуючи обґрунтованістю підозри останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. При цьому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Захисники та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання прокурора. Вказали на відсутність у клопотанні прокурора ґрунтовних доводів про те прокурора, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, не зменшились або з'явились нові ризики. Тяжкість можливого покарання не може свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду. Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані неправильно, доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину матеріали кримінального провадження не містять. Підстав незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших учасників судового провадження у обвинуваченого немає, як і немає наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення. Обвинувачений позитивно характеризується, має постійне місце проживання, сім'ю, стійкі соціальні зв'язки. Просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу в розмірі 500 000 грн як альтернативу триманню під вартою.
Також захисник ОСОБА_7 подав клопотання про повернення законному володільцю (власнику) вилучений 10 серпня 2023 року під час проведення обшуку у м. Жмеринка Вінницької області транспортний засіб марки «Land Rover» модель «Range Rover Evoque», який знаходився у користуванні дружини обвинуваченого, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключі від нього, мотивуючи тим, що автомобіль не має ознак речового доказу, дозвіл на його вилучення не надавався, арешту у формі заборони користування не накладався, а тому він незаконно утримується стороною обвинувачення.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 .
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що вказаний автомобіль належить обвинуваченому, арешт на нього накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та відмову у задоволенні клопотання захисника щодо повернення майна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині тре тій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 6, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та у випадку доведеності винуватості йому загрожує покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судом не закінчено з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не допитано обвинуваченого, потерпілого, свідків, не досліджено речові докази, документи та висновки експертів.
З огляду на характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його соціальний та майновий стан, розмір покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності винуватості, суд дійшов висновку що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою насьогодні не зменшились, а саме у випадку звільнення з-під варти обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, котрі ще не буди допитані в судовому засіданні.
При цьому, застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даний час буде недостатнім для запобігання цим ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
В силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення обвинуваченому розміру застави суд не вбачає.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню, натомість у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого слід відмовити.
Вирішуючи порушене у клопотанні захисника питання про повернення вилученого під час обшуку автомобіля, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до приписів ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення обшуку 10 серпня 2023 року у дружини обвинуваченого - ОСОБА_9 було вилучено належний обвинуваченому автомобіль марки «Land Rover» модель «Range Rover Evoque».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року клопотання слідчого задоволено та з метою забезпечення можливої конфіскації накладено арешт на майно обвинуваченого, в тому числі на автомобіль марки «Land Rover» модель «Range Rover Evoque», про повернення якого ставить питання сторона захисту.
Уподальшому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобіля.
Враховуючи що санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає можливість конфіскації майна, питання про що буде вирішуватись під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, тому підстави для повернення належного обвинуваченому автомобіля наразі відсутні, оскільки це може призвести до його втрати, що становитиме шкоду для кримінального провадження.
За таких обставин, клопотання захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 100, 170, 177, 183, 199, 331, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення майна.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів, до 06 жовтня 2024 року включно.
В частині продовження строку тримання під вартою ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3