79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.10.10 Справа № 16/354
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(надалі ПАТ «ПроКредит Банк») б/н від 10.03.2010р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2010р.
у справі № 16/354
за позовом: ПАТ «ПроКредит Банк», м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Факт»(надалі ТзОВ «Факт»), м. Ужгород
про стягнення 257 402,51 грн.
за зустрічним позовом: ТзОВ «Факт», м. Ужгород
до відповідача: ПАТ «ПроКредит Банк», м. Київ
про визнання недійсним кредитного договору №21.72 від 13.04.2006р. та договору застави майна № 21.72-ДЗІ від 13.04.2006р.
за участю представників сторін:
від позивача по первісному позову: Гармадій Н.Я. -представник (довіреність б/н від 20.11.2009р.)
від відповідача по первісному позову: Маркусь М.І. -представник (довіреність б/н від 12.01.2010р.)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.02.2010р. у справі №16/354 (суддя Васьковський О.В.) у первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним кредитний договір №21.72 від 13.04.2006р. та договір застави майна №21.72-ДЗІ від 13.04.2006р., укладені між ЗАТ «ПроКредит Банк», м. Київ та ТзОВ «Факт», м. Ужгород, стягнуто з ПАТ «ПроКредит Банк»на користь ТзОВ «Факт»7 897,12 грн., 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з ТзОВ «Факт»на користь ПАТ «ПроКредит Банк»7 000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2008р. встановлено, що саме ОСОБА_1., а не ТзОВ «Факт», заволоділа кредитними коштами, тому позовні вимоги є безпідставними. Щодо зустрічних позовних вимог, то, враховуючи, що спірні договори були укладені ОСОБА_1. без відповідних повноважень, позовні вимоги підлягають до задволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «ПроКредит Банк»подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати в частині застосування наслідків недійсності спірного кредитного договору та прийняти нове рішення, яким застосувати двосторонню реституцію у повному обсязі, Зокрема, скаржник покликається на ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України, які передбачають наслідок недійсності договору -застосувати двосторонню реституцію.
Представник позивача за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2010р. з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2006р. між ЗАТ «ПроКредит Банк»(реорганізовано у ПАТ (т.2 а.с.7-22) (кредитор) та ТзОВ «Факт»в особі директора ОСОБА_1. (позичальник) укладено кредитний договір №21.72 відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 154 500,00 грн. на строк користування 24 місяці із сплатою відсотків в розмірі 20,00% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений договором строк і виконати свої обов'язки за договором в повному обсязі (а.с. 9-11 том І).
Для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між сторонами укладено договір застави майна №21.72-ДЗІ від 13.04.2006р., який також підписаний ОСОБА_1. в особі директора ТзОВ «Факт»(а.с. 12-13 том І).
Відповідно до п. 2.6. кредитного договору Кредитором суму кредиту перераховано на рахунок відповідача №26008301202175 у філії „Закарпатське центральне відділення „Промінвестбанку”. При видачі кредиту з кредитних коштів утримано комісію в розмірі 1 545,00 грн., фактично відповідачу перераховано суму 152 955,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №934/У-10 від 21.06.2010р.
В зв'язку з неповерненням відповідачем кредиту, відсотків та комісійних в терміни, обумовлені договором, ПАТ «ПроКредит Банк»звернувся про стягнення 257 402,51 грн. заборгованості в судовому порядку.
ТзОВ «Факт»звернулося до господарського суду з зустрічним позовом (за підписом директора Черних Д.В. (а.с.123-124 т.1) про визнання кредитного договору № 21.72 від 13.04.2006р. та договору застави № 21.72-ДЗ1 від 13.04.20006р. недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що товариство не отримувало кредитних коштів від позивача і тому не може їх йому повернути та вказало, що коштами позивача шляхом шахрайства заволоділа ОСОБА_1., котра використала його розрахунковий рахунок як інструмент для заволодіння коштами, оскільки після перерахування кредитних коштів на банківський рахунок товариства, того ж дня ці кошти були зняті ОСОБА_1., що підтверджується вироком Ужгородського міськрайонного суду від 09.12.08р.
Аналізуючи доводи сторін та обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.
Частина 1 ст. 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до статуту ТзОВ „Факт”, до змін та доповнень до статуту товариства від 19.12.2003р. учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які володіють рівними частками в статутному капіталі, по 50% кожен (а.с. 133-142 том мІ).
Протоколом №1 загальних зборів засновників ТзОВ „Факт” від 16.01.2006р. директором ТзОВ „Факт” призначено Черних Дмитра Валерійовича з правом розпорядчого підпису з 16.01.2006р.., який і займав вказану посаду на момент оформлення та отримання кредитних коштів ОСОБА_1. (а.с. 143 том І).
З вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2008р., який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.04.2008р., вбачається, що ОСОБА_1. визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1., являючись співзасновником та директором ТзОВ „Гордєєва і партнери”, уклала угоду з ТзОВ „Факт” про надання бухгалтерських послуг. Маючи доступ до печатки ТзОВ „Факт”, завідомо підробляла від імені товариства різні довідки, бухгалтерські, платіжні та інші документи, які використовувала у своїх злочинних діях. На підставі підробленого пакету документів ОСОБА_1., без відома директора ТзОВ „Факт” Черних Д.В., підписала з банком кредитний договір №21.72 від 13.04.2006р. на суму 154 500,00 грн. та договір застави майна №21.72 -ДЗ1 від 13.04.2006р. Того ж дня, ОСОБА_1. видала завідомо підроблений грошовий чек серії ЛА 4227869 від 13.04.2006р. про зняття із рахунку ТзОВ „Факт” готівки, підробила підписи та завірила печаткою ТзОВ „Факт”, які подала до філії Закарпатського центрального відділення „Промінвестбанку” та отримала готівку в сумі 144 000,00 грн. (а.с. 51-90 том ІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином, доведеними є обставини, які засвідчують, що ОСОБА_1. не мала повноважень діяти від імені ТзОВ „Факт” та не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності укладати від його імені з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) спірні договори. При цьому, спірні договори були укладені ОСОБА_1. свідомо без відповідних повноважень з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ПАТ „ПроКредит Банк”.
Також вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2008р. про обвинувачення Гордеєвої Г.В. у вчиненні злочинів задоволено цивільний позов ЗАТ „ПроКредит Банк” про стягнення з Гордеєвої Г.В. 154 500,00 грн. заборгованості по кредитному договору №21.72 від 13.04.2006р.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ПАТ „ПроКредит Банк” про стягнення з ТзОВ «Факт»заборгованості за кредитним договором є безпідставними, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у їх задоволенні.
Частина 2 ст. 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги ТзОВ «Факт»про визнання недійсними кредитний договір №21.72 та договір застави №21.72-ДЗІ, укладені 13.0.2006р. між ЗАТ „ПроКредит Банк”, м. Київ та ТзОВ „Факт”, м. Ужгород.
Щодо застосування реституції, передбаченої ст. ст. 216, 1212 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з довідки ПАТ «ПроКредитБанк»для застосування реституції (а.с. 25 том ІІ), за період з 13.04.2006р. по 18.12.2009р. ПАТ «ПроКредит Банк»отримав від ТзОВ «Факт»9 442,12 грн., з яких 1 545,00 грн. комісія за видачу кредиту 5 150,45 грн. капітал та 2 746,67 грн. проценти. Водночас, позивач просить у порядку двосторонньої реституції, враховуючи вищенаведену суму коштів, повернути з ТзОВ „Факт” 145 057,88 грн..
У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються і до вимог про повернення виконаного за недійсним право чином (п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України).
Проте, як зазначалося вище, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2008р. встановлено, що на підставі завідомо підроблених документів на поточний рахунок ТзОВ „Факт” №2608301202175 відкритий у Закарпатському центральному відділенні Промінвестбанку, ЗАТ „ПроКредит Банк” перераховано кредитні кошти у сумі 152 955,00 грн. (за мінусом комісії за видачу кредиту 1 545,00 грн.) із яких, теж на підставі завідомо підроблених документів 144 000,00 грн. готівкою отримала ОСОБА_1.
Тобто, грошовими коштами, які були перераховані ПАТ «ПроКредит Банк», згідно кредитного договору на банківський рахунок ТзОВ «Факт», заволоділа саме ОСОБА_1., а не ТзОВ «Факт»як юридична особа, тому правових підстав для застосування реституції в повному обсязі-повернення товариством коштів в розмірі 154 500,00 грн. -не має.
Таким чином, оскільки у матеріалах справи містяться докази, що ОСОБА_1. із суми кредиту фактично одержала 144 000,00 грн., при цьому сплативши банку 1 440,00 грн. з рахунку товариства за видачу готівки, на банківському рахунку товариства залишилося 7 515,00 грн., а відтак,, суд вважає можливим проведення, як наслідок набуття майна без достатньої правової підстави, часткової реституції: на користь ТзОВ «Факт»стягнути з ПАТ «ПроКредит Банк»7 897,12 грн. (5 150,45 грн. -капітал, 2 746,67 грн. проценти) та на користь останнього стягнути з ТзОВ «Факт»7 515,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України скаржником не було надано суду доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, проте судом першої інстанції допущено помилку при підрахунку суми, яка підлягає поверненню банку, в зв»язку з чим рішення слід частково змінити.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2010р. у справі № 16/354 змінити в частині стягнення з ТзОВ «Факт»на користь ПАТ «ПроКредитБанк». Замість суми 7000,00 грн. стягнути 7515,00 грн.
2. В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
4. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.