11 липня 2024 року
м. Чернівці
cправа № 726/1904/21
провадження № 22-ц/822/603/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Литвинюк І.М., Одинака О.О.
секретаря Тодоряка Г.Д.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
учасники справи:
позивач Колективне підприємство «Рембудмонтаж»
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод», Регіональне відділення Фонду державного майна України по івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Рембудмонтаж», в інтересах якого діє адвокат Бартусевич Влада Миколаївна, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року, головуючий у першій інстанції Мілінчук С.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» у листопаді 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод» про витребування майна.
Зазначало, що в процесі приватизації державного майна згідно договору купівлі-продажу від 30 грудня 1993 року та акту передачі проданого майна від 01 лютого 1994 року, Управлінням приватизації та комунальної власності Чернівецької обласної ради передано у власність Малого орендного підприємства «Рембудмонтаж», правонаступником якого є Колективне підприємство «Рембудмонтаж», нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 11 та складається з адмінбудівля літ. А площею 85,90 кв. м, склад літ. Б площею 21,30 кв. м, склад літ. В, склад літ. Г площею 222.80 кв. м, майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж площею 695,0 кв. м, будівля літ. З, склад літ. И площею 70,90 кв. м, будівля літ. К площею 200,60 кв. м, навіс літ. К, заправочна літ. Л, будівля літ. М площею 33,60 кв. м, майстерня літ. Н площею 104,20 кв. м, навіс літ. Н, навіс літ. П, майстерня літ. Р площею 239,70 кв. м, навіс літ. Р, майстерня літ. С площею 89,50 кв. м, котельня літ. Т площею 238,0 кв. м, навіс літ. О, склад літ. У площею 47,0 кв. м, склад літ. Ф. адмінбудівля літ. Х площею 1 166.0 кв. м, гараж літ. Ц площею 46,90 кв. м, будинок охорони літ. Ч, трансформаторна літ. Є, вбиральні літ. Ю. Ю1, склад літ. Я, стоянка автомашин І.
Вказані будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці площею 1,4564 га по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в постійному користуванні Колективного підприємства «Рембудмонтаж» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
30 серпня 2012 року Виконавчий комітет Чернівецької міської ради видав Колективному підприємству «Рембудмонтаж» свідоцтво про право власності на нерухоме майно на вищевказані нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності Колективного підприємства «Рембудмонтаж» на вказані нежитлові будівлі та споруди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2013 року.
Колективне підприємства «Рембудмонтаж» у 2021 року дізналося, що будівля майстерні літ. Д, яка входить до цілісного майнового комплексу підприємства за адресою: АДРЕСА_1 незаконно приватизована Товариством з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод» (який є правонаступником Акціонерне товариство закритого типу «Чернівецький хімзавод»), як житловий будинок, загальною площею 48,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом видачі 05 серпня 2005 року свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_3 , а у подальшому, за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, будівля майстерні літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 , як житловий будинок, загальною площею 48,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 була відчужена ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі.
Посилалося на те, що спірне майно було незаконно відчужене Акціонерним товариством закритого типу «Чернівецький хімзавод», яке не було власником, на користь ОСОБА_3 , що в подальшому призвело до ланцюга цивільно-правових угод, що виключає правомірність його набуття ОСОБА_2
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» просило визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Витребувати на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» будівлю майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок по АДРЕСА_2 ) з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 .
Скасувати запис про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу ВРД/597056, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т. Л., реєстр №2891, дата внесення запису: 18 січня 2011 року, номер запису: 14862 в книзі: 137, ст.111, реєстраційний номер майна: 11680712.
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» у січні 2022 року змінило предмет позову, просило скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу ВРД/597056, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т. Л., реєстр №2891, дата внесення запису: 18 січня 2011 року, номер запису: 14862 в книзі: 137, ст.111, реєстраційний номер майна: 11680712.
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 14 квітня 2022 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року в задоволенні позову КП «Рембудмонтаж» відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року скасовано.
Позов Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецький хімічний завод”, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про витребування майна задоволено.
Витребувано на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» будівлю майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок по АДРЕСА_2 ) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу ВРД/597056, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т. Л., реєстр № 2891, дата внесення запису: 18 січня 2011 року, номер запису: 14862 в книзі: 137, ст.111, реєстраційний номер майна: 11680712.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасовано.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року у частині відмови в задоволенні позовної вимоги Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Передано справу у частині позовної вимоги Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 про витребування майна та розподілу судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність порушеного права Колективного підприємства «Рембудмонтаж», недоведеність, що спірне майно є власністю Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
Так до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий у власність Колективного підприємства «Рембудмонтаж» при приватизації в 1993 році увійшли всі будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці площею 1,4564 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому була передана в постійне користування Колективного підприємства «Рембудмонтаж» на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 17 лютого 1998 року №133/4.
Повний перелік будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які входять до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий у власність Колективного підприємства «Рембудмонтаж», схематично відображений на Генеральному плані (схемі) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , користувачем якої є Колективне підприємство «Рембудмонтаж», від 26 вересня 1992 року, що є складовою частиною інвентарної справи №11982 Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації.
Спірна будівля позначена на Генеральному плані (схемі) земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 26 вересня 1992 року під літ. Д «Майстерня».
Посилається на помилковість висновку суду першої інстанції, що рішенням виконавчого комітету Садгірської районної ради депутатів трудящих м. Чернівці від 18 квітня 1975 року №104/8 було надано дозвіл на переобладнання спірної будівлі під гуртожиток.
Вказаним рішенням дозволено переобладнати під гуртожиток двоповерхову будівлю контори літ. А (пізніше літ. Ш) по АДРЕСА_1 . Жодної згадки про одноповерхову дерев'яну будівлю майстерні літ. Д (Е) у вказаному рішенні не має.
Помилковим є висновок суду першої інстанції, що протокол №2 засідання комісії по оцінці вартості майна Орендного підприємства «Чернівецький хімічний завод» від 06 грудня 1993 року складено, на підставі переліку жилих будинків станом на 01 листопада 1993 року по Орендному підприємству «Чернівецький хімзавод», який підписаний директором Орендного підприємства «Чернівецький хімічний завод» Салюком В.П. та головним бухгалтером Орендного підприємства «Чернівецький хімічний завод» ОСОБА_5 , де зазначено приміщення гуртожитків: двоповерхова будівля з підвалом та одноповерхова дерев'яна будівля за адресою: АДРЕСА_1 .
В протоколі №2 від 06 грудня 1993 року не зазначено про існування додатків до нього та не має посилань на перелік жилих будинків станом на 01 листопада 1993 року по Орендному підприємству «Чернівецький хімзавод».
Вказує, що висновки суду першої інстанції про переобладнання спірної будівлі під гуртожиток та перебування на балансі Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод» не відповідають матеріалам справи.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дві будівлі гуртожитку (двоповерхова будівля контори літ. А (пізніше літ. Ш) та одноповерхова дерев'яна спірна будівля літ. Д. (Е) «згідно відомостей інвентарної книги обліку основних засобів, за період з 01 грудня 1981року по 10 жовтня 1989 року Чернівецького хімзаводу» зареєстровані під одним інвентарним номером 1803, як «Контора лакокрасочного цеха».
Дані бухгалтерського обліку Закритого акціонерного товариства «Чернівецький Хімзавод» підтверджують, що на балансі цього підприємства під одним інвентарним номером 1803 знаходився тільки один двоповерховий гуртожиток літ. А (пізніше літ. Ш) по АДРЕСА_1 .
На порушення норм процесуального права суд першої інстанції посилався на лист Колективного підприємства «Рембудмонтаж» від 07 вересня 2004 року №91, існування оригіналу якого Колективним підприємством «Рембудмонтаж» заперечується, на ухвалу суду першої інстанції про витребування з Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації, Закритого акціонерного товариства «Чернівецький Хімзавод» повідомлено, що оригінал листа відсутній.
Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації складений Генеральний план (схема) земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 26 вересня 1992 року, за яким спірна будівля літера Д зазначена як нежитлова будівля «Майстерня», а двоповерхова будівля літера Ш (після виділення в окрему інвентарну справу та присвоєння окремої адреси - літера А) як «Житловий будинок».
Має місце подвійна реєстрація права власності на спірну будівлю за Колективним підприємством «Рембудмонтаж» на будівлю майстерні літ. «Д» за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 як на житловий будинок літ. «Д» за адресою АДРЕСА_2 в Рєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.
Зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати майстерню літ. «Д» ( АДРЕСА_1 ) та житловий будинок (на сьогодні адреса АДРЕСА_2 ), який начебто вибув із володіння Колективного підприємства «Рембудмонтаж» без достатніх на те правових підстав, як один і той самий об'єкт нерухомості.
Ні ОСОБА_2 , ні Товариством з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімзавод» не заперечувалося, що предметом спору є будівля літера «Д», яка позначена на генеральному плані (схемі) земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 26 вересня 1992 року як «Майстерня».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Д.В., просить апеляційну скаргу Колективного підприємства «Рембудмонтаж» залишити без задоволення.
У відзиві Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод» просить апеляційну скаргу Колективного підприємства «Рембудмонтаж» залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Колективного підприємства «Рембудмонтаж» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод» про витребування майна, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
На обґрунтування таких висновків судом першої інстанції зазначено, що вперше, спірне майно, враховуючи його площу та склад, а також матеріали з якого воно побудовано, відображається у користуванні Чернівецького лакофарбного заводу. У подальшому, незважаючи на зміну літерації та поштової адреси, вказане майно, із близькими до ідентичних ознаками та технічними характеристиками (враховуючи здійснені його користувачами покращення) було набуте у власність ОСОБА_2 Ідентифікувати майстерню літ. Д ( АДРЕСА_1 ), яку Колективне підприємство «Рембудмонтаж» вважає своєю власністю, та житловий будинок (на сьогодні адреса Хотинська 9-а), який начеб то вибув із його володіння без достатніх на те правових підстав, як один і той самий об'єкт нерухомості не виявляється за можливе.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що спірна будівля до 1954 року значилась як майстерня літ «Е», розміром 5,00 м. х 9, 10 м, дерев'яна споруда площею 37,40 кв. м, складалась з двох приміщень 24,20 кв. м та 13,20 кв. м, користувачем значився Чернівецький лакофарбний завод. Від 26 вересня 1992 року майстерня літ «Д», загальною площею 48,00 кв. м. З 27 листопада 1998 року - будинок літ. «Д». Станом на 10 грудня 1998 року - житловий будинок літ. «Е» користувачем якої є Чернівецький хімзавод. У подальшому гуртожиток літ. «Е» по АДРЕСА_1 зі складу будинковолодіння, яке належало Колективному підприємству «Рембудмонтаж», виділено житловий будинок літ. «Д», який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімзавод» в окреме будинковолодіння. У 2004 році, житловому будинку літ. «Д», загальною площею 48,00 кв. м (дві житлові кімнати) присвоєно поштову адресу АДРЕСА_3 ). У 2005 році, право власності на вказаний будинок було зареєстровано за фізичною особою. У подальшому, ОСОБА_2 стала власником спірного майна.
Крім того, судом першої інстанції вказано про не застосування позовної давності, оскільки право або охоронюваний законом інтерес Колективного підприємства «Рембудмонтаж» не порушено, у задоволенні позову Колективного підприємства «Рембудмонтаж» відмовлено через його необґрунтованість.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Встановлено, що у процесі приватизації державного майна, згідно договору купівлі-продажу від 30 грудня 1993 року та акту передачі проданого майна від 01 лютого 1994 року, Управлінням приватизації та комунальної власності Чернівецької обласної ради передано у власність Малого орендного підприємства «Рембудмонтаж», правонаступником якого є Колективне підприємство «Рембудмонтаж», нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серед якого майстерня літ. Д. (без вказівки про її площу).
На підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 17 лютого 1998 року № 133/4, Колективному підприємству «Рембудмонтаж» було надано у постійне користування земельну ділянку у розмірі 1,4564 га у АДРЕСА_1 , в межах згідно плану землекористування для виробничих потреб.
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 641698 від 30 серпня 2012 року, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, 21 листопада 2013 року Колективне підприємство «Рембудмонтаж» зареєструвало право приватної власності на ряд нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , серед яких майстерня літ. Д. (без вказівки про її площу).
22 грудня 2016 року (згідно витягу з державного земельного кадастру НВ-7301797192016 від 22 грудня 2016 року) було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1.4564 га із кадастровим номером №7310136900:40:002:0178, цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Згідно витягу із Державного земельного кадастру від 22 травня 2019 року, 12 січня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за територіальною громадою м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради. Цього ж дня, за Колективним підприємством « Рембудмонтаж» було зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Станом на 1964 рік Чернівецький хімзавод був розміщений на двох територіях в м. Чернівці, а саме по АДРЕСА_4 . Зазначене підтверджується історичною довідкою від 10 жовтня 1964 року.
У подальшому, Чернівецький хімічний завод було переміщено на територію за адресою АДРЕСА_5 ). З 1940 року по 1993 року все майно, що знаходилось в користуванні Чернівецького хімічного заводу, перебувало на балансі заводу та було державною власністю.
Згідно відомостей інвентарної книги обліку основних засобів, за період з 01 грудня 1981 року по 10 жовтня 1989 року Чернівецького хімзаводу під інвентарним номером 1803 зареєстрована «Контора лакокрасочного цеха» первинною вартістю 20464 руб., введеного в експлуатацію в лютому 1973 року.
Рішенням №104/8 виконавчого комітету Садгірської районної ради депутатів трудящих м. Чернівці від 18 квітня 1975 року було надано дозвіл на переобладнання адміністративного корпусу по
АДРЕСА_1 1993 році була здійснена оцінка вартості майна Орендного підприємства «Чернівецький хімічний завод». Так, згідно протоколу №2 засідання комісії оцінки вартості майна Орендного підприємства «Чернівецький хімічний завод» від 06 грудня 1993 року підлягає приватизації гуртожиток по АДРЕСА_1 , який приватизовано, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказаний протокол підписано представниками регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, органів місцевого самоврядування, Міністерства промисловості України та складено на підставі переліку житлових будинків, станом на 01 листопада 1993 року по Орендному підприємству «Чернівецький хімзавод». Згідно вказаного переліку на балансі підприємства перебувало приміщення гуртожитку, одноповерхова дерев'яна будівля АДРЕСА_1 .
Згідно інвентарної справи, виготовленої 19 жовтня 1988 року на будівлю літ. Е по АДРЕСА_1 , власником зазначено «Местний Совет», і вказано, що житловий будинок складається з кухні 8,2 кв. м, кімнати 13,0 кв. м, кімнати 24,6 кв. м, загальною площею 45,8 кв. м. Згідно поточних змін внесених Чернівецьким обласним бюро технічної інвентаризації 1998 року вказано, що житловий будинок складається з кухні 7,9 кв. м, кімнати 13,0 кв. м, кімнати 24,6 кв. м, тамбуру 2,4 кв. м, загальною площею 47,9 кв. м, також при внесенні цих поточних змін було змінено адресу на АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа генерального директора Закритого акціонерного товариства «Чернівецький Хімзавод», направленого заступнику голови Садгірського райвиконкому, завод має на своєму балансі гуртожитки по АДРЕСА_1 (кв. АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ), по АДРЕСА_1 , в яких мешкають працівники заводу. Згідно із заявами працівників, адміністрація заводу звернулась до Департаменту житкомунгоспу з проханням виключити названі квартири із числа гуртожитків і перевести їх у житловий фонд. Просила направити комісію на обстеження вказаних будівель.
Згідно довідки Чернівецького державного обласного бюро технічної інвентаризації від 10 грудня 1998 року №4820, житлова будівля літ. Е по АДРЕСА_1 зареєстрована за Чернівецьким хімзаводом. Технічні характеристики будівлі та її цільове призначення співпадають із зазначеними характеристиками в інвентарній справі.
Відповідно до матеріалів інвентарної справи у 1998 році Чернівецьким обласним бюро технічної інвентаризації було зафіксовано добудову тамбуру, площею 2,4 кв. м до будинку житлового будинку літ. Е за адресою АДРЕСА_1 .
25 січня 1999 року житловий будинок літ. Е по АДРЕСА_1 було обстежено на предмет придатності для проживання, що засвідчується актом обстеження стану житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлового будинку (житлового приміщення) придатним для проживання за адресою житловий будинок літ. Е по АДРЕСА_1 .
19 лютого 2001 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області було затверджено протокол засідання інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімічний завод», але залишилось на його балансі від 14 лютого 2001 року. Згідно вказаного протоколу майно, яке не увійшло до статутного фонду Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімічний завод», але залишилось на його балансі є гуртожиток по АДРЕСА_1 під інвентаризаційним номером 1803 балансовою вартістю 36 396 грн.
26 січня 2004 року Закритим акціонерним товариством «Чернівецький хімічний завод» було складено станом на 31 січня 2004 року інвентаризаційний опис основних засобів - державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства у процесі приватизації і перебуває на балансі та який затверджено протоколом засідання центральної заводської інвентаризаційної комісії по результатах проведення інвентаризації станом на 31 січня 2004 року (копії інвентаризаційного опису від 26 січня 2004 року та протоколу засідання центральної заводської інвентаризаційної комісії від 27 січня 2004 року додаються, оригінали яких наявні у Товаристві з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімзавод»). Згідно вказаного опису вбачається, що на балансі Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод» перебувало приміщення гуртожитку (1-поверховий дерев'яний будинок АДРЕСА_1 ) інвентарний номер 1803.
Листом № 1122 від 08 червня 2004 року, Чернівецьке колективне обласне бюро технічної інвентаризації повідомило про технічну можливість виділити зі складу будинковолодіння АДРЕСА_1 , користувачем якого є Мале орендне підприємство «Рембудмонтаж», житловий будинок літ. Д (користувачем якого є Закрите акціонерне товариство «Чернівецький хімічний завод») в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки № 2337 від 08 жовтня 2004 року, житловий будинок літ. «Д» по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімзавод» за інвентарним № 1803.
Згідно з листом Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод» від 26 листопада 2004 року № 2481 останнє звернулося до Колективного підприємства «Рембудмонтаж» з проханням розглянути питання виділення із складу будинковолодіння АДРЕСА_8 , який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод» в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 .
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» листом № 91 від 07 вересня 2004 року надало згоду на виділення зі складу будинковолодіння АДРЕСА_1 , житлового будинку літ. Д який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод» в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 .
09 грудня 2004 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області було затверджено акт перевірки щодо збереження та використання державного майна, яке в процесі приватизації було вилучено із статутного фонду та знаходиться на балансі Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімічний завод» від 09 грудня 2004 року. Згідно вказаного акту державне майно, а саме гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі дерев'яний одноповерхових будинок знаходиться у задовільному стані і на даний час оформляється документація про присвоєння йому нової поштової адреси ( АДРЕСА_2 ) і подальшої передачі в приватну власність.
На підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради № 1051/23 від 14 грудня 2004 року, житловому будинку літ. Д, площею 48,00 кв. м по АДРЕСА_1 , користувачем якої є Акціонерне товариство закритого типу «Чернівецький хімічний завод», присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 серпня 2005 року, будинок по АДРЕСА_2 приватизований згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа будинку - 48,00 кв. м. Право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно було зареєстровано Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 10 серпня 2005 року.
На підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради № 322/9 від 12 вересня 2006 року, одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці від Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод» та передано власникам квартир.
У подальшому, згідно копії договору купівлі-продажу від 22 лютого 2007 року продавець ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_6 купила вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 48,00 кв. м.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 19 липня 2007 року продавець ОСОБА_6 продала, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс-Буковина» купило вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 48,00 кв. м.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс-Буковина» продало, а покупець ОСОБА_7 купила вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 48,00 кв. м.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, продавець ОСОБА_7 продала, а покупець ОСОБА_4 купила вказаний житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 48,00 кв. м.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Предметом позову Колективного підприємства «Рембудмонтаж» тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є витребування на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» будівлі майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок по АДРЕСА_2 ) з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 .
Підставою позову, тобто обставинами, якими Колективним підприємством «Рембудмонтаж» обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалися незаконне відчуження Акціонерним товариством закритого типу «Чернівецький хімзавод», яке не було власником, на користь ОСОБА_3 , що в подальшому призвело до ланцюга цивільно-правових угод, що виключає правомірність його набуття ОСОБА_2 .
З огляду на наведене Колективне підприємство «Рембудмонтаж» звернулося до суду з позовом з метою захисту свого права власності на будівлю майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок по АДРЕСА_2 ) від особи, яка незаконно фактично володіє цим майном.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведеної норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 462/3689/16-ц (провадження № 61-19174св21).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Встановлено право власності Колективного підприємства «Рембудмонтаж», яке є правонаступником Малого орендного підприємства «Рембудмонтаж», на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з адмінбудівля літ. А площею 85,90 кв. м, склад літ. Б площею 21,30 кв. м, склад літ. В, склад літ. Г площею 222.80 кв. м, майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж площею 695,0 кв. м, будівля літ. З, склад літ. И площею 70,90 кв. м, будівля літ. К площею 200,60 кв. м, навіс літ. К, заправочна літ. Л, будівля літ. М площею 33,60 кв. м, майстерня літ. Н площею 104,20 кв. м, навіс літ. Н, навіс літ. П, майстерня літ. Р площею 239,70 кв. м, навіс літ. Р, майстерня літ. С площею 89,50 кв. м, котельня літ. Т площею 238,0 кв. м, навіс літ. О, склад літ. У площею 47,0 кв. м, склад літ. Ф. адмінбудівля літ. Х площею 1 166,0 кв. м, гараж літ. Ц площею 46,90 кв. м, будинок охорони літ. Ч, трансформаторна літ. Є, вбиральні літ. Ю. Ю1, склад літ. Я, стоянка автомашин І на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САЕ №641698, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30 серпня 2012 року.
Колективному підприємству «Рембудмонтаж» надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія 1-ЧИ №000974, виданий Чернівецькою міською радою 07 квітня 1998 року, на земельну ділянку площею 1,4564 га цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер розташовану по АДРЕСА_1 .
Заслуговують на увагу посилання Колективного підприємства «Рембудмонтаж» у апеляційній скарзі на помилковість висновків суду першої інстанції про недоведеність, що спірне майно є власністю Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
Водночас висновки суду першої інстанції про правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , фактично зводяться до наявності у Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімзавод» права на передачу у приватну власність ОСОБА_3 будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 серпня 2005 року.
Судом першої інстанції встановлено на підставі довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 26 липня 2022 року №949, що спірне майно зазначається як будинок літ. «Е» (основа дерево, прибудова цегла) АДРЕСА_9 ) відповідно до генерального плану схеми від 10 січня 1953 року інвентаризаційної справи по АДРЕСА_10 - майстерня літ. «Е» розмірами 5,00 м х 9,10 м, за зведеним оціночним актом від 22 січня 1953 року по будинковолодінню по АДРЕСА_10 - майстерня літ. «Е» користувач Чернівецький лакофарбний завод, згідно із схематичним планом земельної ділянки інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 від 26 вересня 1992 року літ. «Д» майстерня - в подальшому виділена в АДРЕСА_2 , починаючи з 27 листопада 1998 року - будинок АДРЕСА_11 , за довідкою від 10 грудня 1998 року №4820 - житловий будинок літ.»Е» за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за Чернівецьким хімзаводом (інформація про користувача нерухомості).
Слід погодитися з доводами Колективного підприємства «Рембудмонтаж», що рішенням виконавчого комітету Садгірської районної ради депутатів трудящих м. Чернівці від 18 квітня 1975 року №104/8 було надано дозвіл на переобладнання під гуртожиток лише двоповерхової будівлі контори літ. «А» (пізніше літ. « Ш») по АДРЕСА_1 .
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази зміни цільового призначення нерухомого майна майстерні літ. «Д» по АДРЕСА_1 , переведення нежитлового приміщення до житлового фонду, зокрема гуртожитку, житлового будинку.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 грудня 2004 року №1051/23 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 (замість АДРЕСА_1 ) житловому будинку літ.Д загальною площею 38,0 кв.м, в тому числі дві житлові кімнати площею 37,6 кв.м, користувачем якого є Акціонерне товариство закритого типу «Чернівецький хімічний завод».
До матеріалів справи приєднано свідоцтво про право власності на житло, видане Акціонерним товариством закритого типу «Чернівецький хімзавод» 05 серпня 2005 року, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_3 на будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 48,0 кв.м, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткачук В.О. 22 лютого 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 607.
Після чого ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавекс Буковина» вчинено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. 19 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7317.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавекс Буковина» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. 01 грудня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7934.
З приєднаного до матеріалів справи договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т.Л., вбачається, що предметом договору є житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Житловий будинок літ. «А» загальною площею 48,0 кв.м, у тому числі житловою площею 37,6 кв.м, матеріал стін - цегла/дерево.
З огляду на наведене висновки суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати майстерню літ.«Д» ( АДРЕСА_1 ), яка належить на праві власності Колективному підприємству «Рембудмонтаж», та житловий будинок (на сьогодні адреса Хотинська 9-а), який набуто ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т.Л., як один і той самий об'єкт нерухомості не відповідають обставинам справи.
Законом України «Про доступ до судових рішень» регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону).
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, за змістом рішення Садгірського райнного суду м.Чернівці від 13 грудня 2021 року у справі №727/722/21 за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Колективного підприємства «Рембудмонтаж» про припинення права постійного користування, вилучення частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею, скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, зазначала про набуття права власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
Отже, Акціонерним товариством закритого типу «Чернівецький хімзавод» передано у приватну власність ОСОБА_3 будинок на АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
За таких обставин переданий Акціонерним товариством закритого типу «Чернівецький хімзавод» у приватну власність ОСОБА_3 будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , перебуває у складі цілісного майнового комплексу, який належить на праві власності Колективному підприємству «Рембудмонтаж» відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30 серпня 2012 року.
Ураховуючи наведене доведеним є наявність порушеного права власності Колективного підприємства «Рембудмонтаж» на майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок по АДРЕСА_2 ).
Разом з тим протокол засідання інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімічний завод», але залишилось на його балансі від 14 лютого 2001 року, затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області 19 лютого 2001 року, за яким не увійшло до статутного фонду Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімічний завод», залишився на його балансі гуртожиток по АДРЕСА_1 під інвентаризаційним номером 1803 балансовою вартістю 36 396 грн, довідка Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімзавод» № 2337 від 08 жовтня 2004 року про знаходження житлового будинку літ. «Д» по АДРЕСА_1 на балансі Акціонерного товариства закритого типу «Чернівецький хімзавод» за інвентарним № 1803 не спростовують право власності Колективного підприємства «Рембудмонтаж», яке є правонаступником Малого орендного підприємства «Рембудмонтаж», на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, майстерню літ. «Д» відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30 серпня 2012 року.
Крім того, звернення Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод» до Колективного підприємства «Рембудмонтаж» від 26 листопада 2004 року № 2481 з проханням розглянути питання виділення із складу будинковолодіння АДРЕСА_8 , який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод» в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 , повідомлення Колективне підприємство «Рембудмонтаж» від 07 вересня 2004 року №91 про надання згоди на виділення зі складу будинковолодіння АДРЕСА_1 житлового будинку літ. «Д», який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод» в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 , самі по собі не дають підстав для висновку про право власності на наведене нерухоме майно Закритого акціонерного товариства «Чернівецький хімічний завод», або відмову Колективного підприємства «Рембудмонтаж» від права власності на спірне майно.
Навпаки, наведеним стверджується знаходження житлового будинку літ. «Д», який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод», у складі будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке належить Колективному підприємству «Рембудмонтаж».
Також Колективне підприємство «Рембудмонтаж» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято в якості допустимого доказу повідомлення Колективного підприємства «Рембудмонтаж» від 07 вересня 2004 року №91 про надання згоди на виділення зі складу будинковолодіння АДРЕСА_1 житлового будинку літ. «Д», який належить Закритому акціонерному товариству «Чернівецький хімічний завод» в окреме будинковолодіння з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Додане ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Д.В., до відзиву на позовну заяву повідомлення Колективного підприємства «Рембудмонтаж» від 07 вересня 2004 року №91 не засвідчене жодним чином.
Оригінал наведеного письмового доказу не подано, а Колективним підприємством «Рембудмонтаж» постановлено під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, Чернівецьким обласним комунальним бюро технічної інвентаризації, Товариством з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод», представником відповідача ОСОБА_1 повідомлено суду першої інстанції про відсутність оригіналу наведеного доказу.
Отже, всупереч зазначеним вимогам законодавства, суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі недопустимого доказу у справі.
Подібний висновок щодо визнання незасвідчених копій документів недопустимими доказами у справі міститься в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, зокрема про передчасність висновків апеляційного суду про витребування майна з чужого незаконного володіння без урахування, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 викладено висновок, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 дійшов висновку про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».
Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
Відповідно до пункту 1 приєднаного до матеріалів справи договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пентелюк Т.Л., предмет договору житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0988 га кадастровий номер 7310136900:40:002:0108.
Рішенням Садгірського райнного суду м.Чернівці від 13 грудня 2021 року у справі №727/722/21 за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Колективного підприємства «Рембудмонтаж» про припинення права постійного користування, вилучення частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею, скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою встановлено, що за повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19 серпня 2021 року що технічної документації щодо присвоєння кадастрового номеру № 7310136900:40:002:0108 земельній ділянці площею 0,0988га за адресою: АДРЕСА_2 не існує; за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 06 вересня 2021 року земельна ділянка за кадастровим номером № 7310136900:40:002:0108 не сформована, відомості про неї в Державному земельному кадастрі відсутні; відповідно до повідомлення Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 02 вересня 2021 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не сформована, правовстановлюючі документи на землю відсутні. Звернень щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою до Чернівецької міської ради не надходило.
Водночас попередні договори між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткачук В.О. 22 лютого 2007 року, зареєстрований в реєстрі за номером 607, між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавекс Буковина», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. 19 липня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за номером 7317, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавекс Буковина» та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. 01 грудня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за номером 7934 не містять відомості про земельну ділянку.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що до будинку на АДРЕСА_2 ходила через територію Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
Отже, ОСОБА_2 , укладаючи з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0988 га кадастровий номер 7310136900:40:002:0108 мала перевірити підстави зазначення у договорі купівлі-продажу знаходження житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0988 га кадастровий номер 7310136900:40:002:0108, розташування нерухомого майна на земельній ділянці, яка перебуває у користування Колективного підприємства «Рембудмонтаж».
Ураховуючи, що ОСОБА_2 могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, вживаючи передбачені законом заходи для отримання інформації щодо правомірності дій на укладання наведеного договору, це свідчить про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування майна.
За обставин цієї справи витребування спірного майна у ОСОБА_2 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном з метою задоволення вимог Колективного підприємства «Рембудмонтаж» визнається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес Колективного підприємства «Рембудмонтаж», спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у державі суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їхніх прав власності на нерухоме майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.
З урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги те, що ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно на підставі оплатного цивільно-правового договору, витребування зазначеного майна на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж», як його законного власника, сприятиме забезпеченню «справедливого балансу» між інтересами сторін спору та не свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Д.В., у січні 2023 року подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
На підставі частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У пункті 11постанови Пленуму Верховного СудуУкраїнивід18грудня 2009року №14«Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до абз.1.2 пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18 зроблено висновок, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Відповідно до частини 1статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
На підставі частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення своїх прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Колективне підприємство «Рембудмонтаж», звертаючись до суду з позовом зазначало, що у 2021 році довідалось про відчуження будівлі майстерні літ. Д, яка входить до цілісного майнового комплексу підприємства за адресою: АДРЕСА_1 шляхом приватизації Товариством з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод» (який є правонаступником Акціонерне товариство закритого типу «Чернівецький хімзавод») та подальшого неодноразового продажу.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Д.В. проти таких доводів заперечувала та наполягала на тому, що початок перебігу позовної давності у справі слід обраховувати з моменту, коли про порушене право могло довідатись Колективне підприємство «Рембудмонтаж» у зв'язку із отриманням повідомлення Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 12 квітня 2006 року №882 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності.
Оскільки предметом спору у справі є будівля майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у Колективного підприємства «Рембудмонтаж» був відсутній обов'язок щодо ідентифікації житлового будинку АДРЕСА_2 .
Отже, Колективне підприємство «Рембудмонтаж» об'єктивно могло дізнатись про відчуження будівлі майстерні літ. Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із зверненням ОСОБА_2 до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Колективного підприємства «Рембудмонтаж» про припинення права постійного користування, вилучення частини земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею, скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою у 2021 році.
Отже, строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом Колективним підприємством «Рембудмонтаж» не пропущений.
Судові витрати
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи
касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ).
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» звернулося до суду з майновим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та немайновим позовом про скасування запису про право власності.
За подання до суду позовної заяви Колективне підприємство «Рембудмонтаж» сплатило 5966 гривень 61 копійку.
Отже, Колективним підприємством «Рембудмонтаж» не сплачено судовий збір за подання позовної заяви за немайновим спором в сумі 2270 грн.
За подання до суду апеляційної скарги Колективне підприємство «Рембудмонтаж» сплатило 8949 гривень 91 коп.
Отже, з ОСОБА_2 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» слід стягнути 5966 гривень 61 копійку в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 8949 гривень 91 коп. в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року у частині, що переглядається, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Рембудмонтаж», в інтересах якого діє адвокат Бартусевич Влада Миколаївна, задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 серпня 2023 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод», Регіональне відділення Фонду державного майна України по івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про витребування майна скасувати.
Позов Колективного підприємства «Рембудмонтаж» до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод», Регіональне відділення Фонду державного майна України по івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про витребування майна задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» будівлю майстерні літ.Д, яка знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул.Хотинська,11 (житловий будинок по вул.Хотинській,9-а у м.Чернівці).
Стягнути з Колективного підприємства «Рембудмонтаж» у дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Колективного підприємства «Рембудмонтаж» судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5966 грн 61 коп., судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8949 грн 91 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 16 липня 2024 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді О. О. Одинак
І. М. Литвинюк