Справа № 346/7491/23
Провадження № 33/4808/790/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.
Суддя-доповідач Кукурудз
09 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
З матеріалів справи, слідує, що 16.12.2023 року о 00 год 00 хв. в смт. Гвіздець по вул. Українській, Коломийського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Ford Transit" д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскаржуючи вказану постанову ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушеннями норм права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт керування ним транспортним засобом.
Крім того, стверджує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Просить постанову суду щодо нього за ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши апелянта, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Судом враховується, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.
При цьому судом не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов'язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів.
Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення.
Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про правопорушення. Тому апеляційний суд розцінює це як істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції.
Суддя першої інстанції у своїй постанові посилається як на доказ на відеоматеріали згідно яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння.
Однак, із переглянутих судом апеляційної інстанції відеоматеріалів встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння неможливо, оскільки даний відеоматеріал є непослідовний, фрагментарний.
Слід вказати на те, що докази на які посилається суд першої інстанції є передчасними, недоведеними, оскільки грунтуються на припущеннях.
З огляду на наявні істотні порушення, та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, суд визнає вказаний протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Згідно ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.07.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз