Справа № 354/1382/23
Провадження № 22-ц/4808/1059/24
Головуючий у 1 інстанції Остап'юк М. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
08 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Яремчанського міського суду, постановлену суддею Остап'юк М.В. 12 червня 2024 року в м. Яремчі Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності,
У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності.
В лютому 2024 року ОСОБА_4 подала заяву про зміну підстав позову.
У травні 2024 року представник позивачки подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 130 кв.м., житловою площею 72,6 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1082 га, кадастровий номер 2611091501:12:009:0053, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 265 кв.м., житловою площею 84,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , площею 19,4 кв.м. (поверх III літ. 2Е), розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; машиномісце № НОМЕР_1 , площею 18,5 кв.м. (поверх III літ 2Е), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,2373 гa, кадастровий номер 2611091501:12:009:0052, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0617 гa, кадастровий номер 2611091501:12:006:0121, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 81,2 кв.м.: основна площа приміщень складає 58,6 кв. м., допоміжна - 22,6 кв. м., розташоване в АДРЕСА_3 .
Заява мотивована тим, що позивачці стало відомо з оголошення на інтернет-сайті ОЛХ, що квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом спору у цій справі, виставлена на продаж. На підтвердження зазначеного ОСОБА_4 подала роздруківку оголошення, а також фотокартки, на яких зображені сторони по справі та їх малолітня донька у цій квартирі, обладнаній такими ж меблями, що зображені в оголошенні про продаж квартири.
На думку заявниці, наявні обґрунтовані підстави побоюватись, що відповідачка ОСОБА_3 може розпорядитися не тільки вищевказаною квартирою, яка є предметом спору, а й іншим майном, що зареєстроване на її ім?я, відчужити його на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду у випадку вирішення справи на користь позивачки, що в свою чергу, ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Враховуючи наведене, просила заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Яремчанського міського суду від 12 червня 2024 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 130 кв.м., житловою площею 72,6 кв.м в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти дії по її відчуженню, зокрема, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.
Не погодившись із даною ухвалою суду, оскільки вважає її необґрунтованою, а доводи надуманими та такими, що не відповідають дійсності, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Вказує, що спір розглядається з вересня 2023 року і відповідачами за цей час не вчинено жодних юридично значимих чи фактичних дій, спрямованих на відчуження майна. Предметом розгляду в суді є позов, що містить 18 вимог не пов'язаних між собою. При цьому жодна із заявлених вимог не є віндикаційною. Апелянт з посиланням на правову позицію ВСУ у справі №522/2038/14 від 12.10.2016 зазначає, що у разі задоволення позовних вимог позивачки у останньої не виникне право власності на спірну квартиру. Тому вважає застосування заходу забезпечення позову неспівмірним з позовними вимогами. Вказує, що ОСОБА_3 є добросовісним власником зазначеної квартири та не робила жодних спроб щодо її відчуження. Вважає, що оголошення на сайті ОЛХ про продаж квартири могло бути створене самою позивачкою, оскільки фотографії були наявні також у ОСОБА_4 . Встановити хто розмістив оголошення про продаж квартири, коли воно було створене та чи взагалі існувало достеменно неможливо, а надані позивачкою докази не дозволяють встановити автентичність такого оголошення.
Зважаючи на вказане, просить скасувати оскаржену ухвалу, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
У поданому відзиві представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає її безпідставною, а оскаржену ухвалу вважає законною і обґрунтованою. Зазначає, що однією з позовних вимог є вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири щодо якої судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову. Представник позивача з посиланням на правову позицію ВС у справі №905/448/22 від 03.03.2023, а також надані позивачкою докази вважає, що у місцевого суду були цілком обґрунтовані підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Зауважує, що у цій справі оспорюваний односторонній правочин - згода позивачки на укладення чоловіком договору дарування квартири матері чоловіка, як така, що була укладена під тиском. ОСОБА_4 просить суд відновити свої майнові права - право спільної сумісної власності на квартиру, визнавши недійсним договір дарування, а також поділити цю квартиру між колишнім подружжям, визнавши за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири. А тому вважає вимоги пов'язаними між собою. Щодо підставності та безпідставності позовних вимог, то це є предметом розгляду по суті і не повинно вирішуватись судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідач ОСОБА_4 в засідання апеляційного суду не з'явився, хоча йому у встановленому законом порядку завчасно направлялись судові повідомлення про розгляд справи. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивачки апеляційну скаргу заперечила з огляду на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представниць сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , шляхом поділу спільного майна подружжя є серед інших позовними вимогами в даному спорі. Позивачкою додано роздруківки оголошення на сайті ОЛХ про продаж вказаної вище квартири. Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про забезпечення позову в частині накладення арешту на згадану квартиру, яка за договором дарування належить відповідачці ОСОБА_3 , шляхом заборони останній відчужувати її.
Відмовляючи в задоволенні заяви в частині накладення арешту на інше спірне майно, а саме: житловий будинок, земельні ділянки, машиномісця, місцевий суд виходив з недоведеності позивачкою наявності ризиків їх відчуження і інших ризиків, які утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Переглядаючи справу, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.
З матеріалів справи встановлено, що предметом позову, зокрема, є вимога майнового характеру - визнання права власностіна квартиру АДРЕСА_1 і, шляхом визнання недійсним договору дарування, а також поділ цієї квартири між колишнім подружжям, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину цієї квартири.
Станом на час звернення до суду із позовом та із заявою про забезпечення позову право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_6 .
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Відповідачка, як власник, може у будь-який час розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи, тому що може виникнути необхідність: залучення інших осіб в ході розгляду справи; зміни предмета і підстав позову, та ін.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при поданні позову з майновими вимогами, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).
Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання у випадку задоволення майбутнього позову про поділ майна подружжя є безпідставними.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Отже, такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії по відчуженню нерухомого майна, коли предметом спору є визнання права власностіна це майно шляхом визнання недійсним договору дарування спірної квартири, а також поділ цієї квартири між колишнім подружжям, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому, оскільки квартира фактично перебуває у володінні власника, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів та обмежується лише можливістю розпоряджатись спірним майном на час розгляду спору.
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 12 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 09 серпня 2024 року.