79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.10.10 Справа № 20/61-24/40
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Городечної М.І.
Суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»№ 688/01-10 від 30.07.2010 року (вх. № місцевого суду -3554 від 02.08.2010 року, вх. № апеляційного суду -584 від 09.08.2010 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року
у справі № 20/61-24/40
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Загальне управління будівельних робіт»в особі Львівської філії, м.Львів
до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ
про стягнення 135802,01 грн.
За участю прокурора представництва інтересів Держави в судах прокуратури Львівської області -Макогона Ю.І., від сторін -не з»явились. Відводів даному складу суду в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України не надходило.
Встановив, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у справі № 20/61-24/40 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Загальне управління будівельних робіт»до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ: стягнено 119207,20 грн. основного боргу, 13021,31 грн. інфляційних втрат, 3573,50 грн. річних, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 1358,03 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор»Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ (надалі -ДП) вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та за невідповідності висновків зроблених в ньому, фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача не повідомленого про розгляд справи, в наслідок чого він не мав можливості скористатись своїми правами сторони в господарському процесі. Окрім того, апелянт посилається на те, що судом не було враховано, що в актах виконаних робіт не вказано дати їх підписання, що унеможливлює можливість визначення моменту порушення відповідачем зобов»язань згідно договору. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у справі № 20/61-24/40 скасувати в частині стягнення 13021,31 грн. інфляційних нарахувань та 3573,5 грн. річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Загальне управління будівельних робіт»(надалі -ТОВ) письмових заперечень на апеляційну скаргу суду не подало. В судовому засіданні представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.
Від апелянта в судове засідання представник не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 12.08.2010 року, необов»язковість їх явки в судове засідання згідно вказаної ухвали суду, відсутність доказів бажання апелянта взяти участь в судовому засіданні та поважності причин неявки в судове засідання, достатність матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що ним забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
01 липня 2009 року між сторонами укладено договір підряду № 1 (надалі -Договір), відповідно п.2 якого, підрядник (позивач у справі) зобов»зувався виконати за завданням замовника (відповідача у справі) у відповідності до проектно-кошторисної документації з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника, а замовник зобов»язувався прийняти і оплатити роботи по відновленню (капітальний ремонт) моста через річку Надвірнянська на присілок Козирки в селі Пасічна, зруйнованого під час стихійного лиха (повені) 23-27 липня 2008 року.
Як підставно встановлено судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивачем на виконання умов договору № 1 від 01.07.2009 року виконано підрядні роботи, а відповідачем такі роботи прийнято без претензій та зауважень, що підтверджується актами прийому виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 499692 грн. (а.с. 21-34).
За наведеного, згідно з п.п. 2, 4.2-4.3 Договору, та відповідно до норм ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 610, 629, 853-854 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202 Господарського кодексу України, у відповідача виникло грошове зобов»язання щодо оплати виконаних позивачем робіт.
З поданих позивачем виписок з банківського рахунку (а.с. 58-67), вбачається часткове перерахування відповідачем коштів в рахунок оплати виконаних робіт по договору № 1 від 01.07.2009 року на суму 300000 грн. та в рахунок оплати поставив позивачу дизпаливо на суму 10724,64 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 56-57). Залишок непроплати становить 119207,20 грн.
Відповідачем на час подання позову та прийняття оскаржуваного рішення оплати виконаних йому позивачем робіт не проводилось. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов про стягнення 119207,20 грн. основної заборгованості є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування відповідачу 13021,31 грн. інфляційних втрат на суму основної заборгованості, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, факт прострочення відповідачем грошового зобов”язання щодо оплати отриманих по Договору робіт вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано правильно, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування позивачем відповідачу 3573,50 грн., що складає 3% річних з простроченої суми боргу за виконані роботи за період з 08.07.2009 року по 20.05.2010 року, відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, їх розрахунок є правильним (а.с. 8-10), а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов в цій частині вимог.
Щодо посилань скаржника на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме прийняття рішення за неповідомлення його про судове слухання, то апеляційний суд вважає його таким, що не заслуговує на увагу. Так, апеляційним судом встановлено, що як вбачається з протоколів судових засідань, ухвал суду від 08.06.2010 року, від 24.06.2010 року, від 06.07.2010 року, розгляд справи неодноразово відкладався в зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, для забезпечення його права на участь в судовому засіданні та, відповідно, на судовий захист. В матеріалах справи знаходяться поштові повідомлення про вручення йому згаданих ухвал.
До прийняття оскаржуваного рішення, відповідач мав можливість більше місяця на ознайомлення з матеріалами справи ( 28 травня 2010 року порушено провадження у справі -20 липня 2010 року - прийнято оскаржене рішення), подати суду заперечення вимог позовної заяви та докази в їх обґрунтування, свої контрозрахунки боргу, інфлчціних та річних. Однак, як видно з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень, міркувань, доказів в їх обґрунтування, не скористався, хоча судом відкладався розгляд справи для забезпечення йому даного процесуального права.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.
За наведеного, зазначені доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.
Таким чином, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у справі № 20/61-24/40 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2010 року у справі № 20/61-24/40 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь