79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.09.10 Справа № 05/53-77
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Городечної М.І.
Суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної фірми «Сунар»№ 24 від 23.07.2010 року (вх. № місцевого суду -01-34/530 від 23.07.2010 року, вх. № апеляційного суду -565 від 02.08.2010 року)
на рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року
у справі № 05/53-77
за позовом Приватної фірми «Сунар», м.Луцьк
до Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», м.Луцьк
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєв Олександр Олександрович, м.Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За участі представника позивача -Карплюк Р.П. Судом роз»яснено представнику позивача права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду від сторін в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України на день розгляду справи не надходило.
Встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 05/53-77 (суддя Бондарєв С.В.) відмовлено в позові Приватної фірми «Сунар», м.Луцьк, до Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», м.Луцьк, третя особа, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєв Олександр Олександрович, м.Київ, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Львівської області, позивач -Приватна фірма «Сунар» (надалі -ПФ, апелянт) у апеляційній скарзі просить його скасувати, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з»ясування фактичних обставин справи. В обгрунтування даних вимог, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що виконавчий напис від 20.04.2010 року не відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5: в ньому не вказані номери рахунків ПФ «Сунар»; підстави виникнення заборгованості; порушений порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису. Також апелянт зазначає про те, що позивач не отримував від відповідача жодних повідомлень про виконання порушеного зобов»язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім цього, апелянт зазначає про те, що спірна вимога не є безспірною, оскільки сума 80025 дол.США є строковою, а тому, з врахуванням п. 1.1 Договору в частині строків користування кредитними коштами, вважає, що нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. За наведеного, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 05/53-77 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відкрите акціонерне товариство «БМ Банк», м.Луцьк (відповідач у справі, надалі -ВАТ, Банк) апеляційну скаргу заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 17.09.2010 року (вх. № 9978 від 27.09.2010 року). Просить залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін та третьої особи належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 05.08.2010 року, виходячи з матеріалів справи, вважає, що ним забезпечено право сторін та третьої особи на участь в судовому засіданні, та, відповідно, й на судовий захист. Таким чином, керуючись нормою ст. 101 ГПК України, є можливим прийняти за наслідками розгляду справи постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників сторін, за наявними матеріалами справи.
Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
24.04.2008 року між ВАТ “БМ Банк” та Оліфір Світланою Олександрівною укладено кредитний договір № 4/58/240408 (надалі - Кредитний договір), за яким Банк надав Оліфір Світлані Олескандрівні кредит в сумі 99000,00 дол. США, а Оліфір С.О. зобов'язалась в порядку передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних (з останнім терміном повернення не пізніше 23.04.2018 року), а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
В забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та майновим поручителем - Приватною фірмою “Сунар” укладено Іпотечний договір № 4/58/240408 від 24.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Г.О за реєстровим номером № 1446, яким передано в заставу Банку:
- незавершене будівництво адміністративно-складського приміщення та магазин (раніше буд.№ 9) готовністю 32% (А-З), що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул..Ківерцівська, 9д;
- земельна ділянка площею 0,10 га кадастровий номер 22:027:0052, цільове призначення : для будівництва та обслуговування адміністративно-складського приміщення та магазину, що знаходяться за адресою: Волинська області, м.Луцьк, вул..Ківерцівська, буд № 9.
В зв'язку з невиконанням Оліфір С.О. умов Кредитного договору, Банк звернувся до приватного нотаріуса Сергеєва О.О. за вчиненням виконавчого напису на предмет іпотеки, який було вчинено 20.04.2010 року за реєстровим номером 486 та згідно якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості у розмірі: строкова сума заборгованості по кредиту в сумі еквівалентній 80 025,00 дол. США; прострочена сума заборгованості по кредиту в сумі, еквівалентній 13 200,00 дол. США; прострочена сума заборгованості по відсотках в сумі, еквівалентній 8 266,97 дол. США; пеня в сумі, еквівалентній 3 603,75 дол. США, що становить еквівалент 105 095,72 дол. США 72 центів, згідно з курсом НБУ становить 832 883,58 грн. 58 коп.
Як вбачається з виконавчого напису від 20.04.2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим Олександром Олександровичем, в зв»язку з невиконанням позичальником -Оліфір С.О. зобов»язань по Кредитному договору, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки по договору № 4/58/240408 від 24.04.2008 року.
Даний Виконавчий напис від 20.04.2010 року, ПФ «Сунар»просить визнати таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що виконавчий напис від 20.04.2010 року не відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача та не враховано, що ПФ «Сунар»не повідомлено про виконання порушеного зобов»язання по Кредитному договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність поданого позову.
Як вбачається з матеріалів справи, Банком для вчинення виконавчого напису, було подано приватному нотаріусу Сергеєву О.О. заяву № 05-2/632 від 08.04.2010 року, оригінал договору іпотеки № 4/58/240408 від 24.08.2008 року, розрахунок заборгованості станом на 07.04.2009 року , копію вимоги боржнику про дострокове погашення кредиту № 30-04/1405 від 23.02.2009 року з відміткою про отримання її позивачем, копію кредитного договору № 4/58/240408 від 24.08.2008 року, виписку по особовим рахункам станом на 24.04.2009 року, що повністю відповідає вимогам ч.ч. 1, 3 ст. 33, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п.п. 282-287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5.
При цьому, безпідставними є доводи апелянта щодо неотримання ним повідомлення з вимогою про дострокове повернення коштів за Кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а.с .53) ним було отримано під розписку 23.02.2009 року повідомлення Банку № 30-04/140 від 23.0.2009 року.
Окрім цього, є безпідставними посилання апелянта на те, що приватним нотаріусом при винесенні виконавчого напису від 20.04.2010 року не було перевірено безспірність вимог Банку, оскільки вони спростовуються змістом даного Виконавчого напису, умовами договору іпотеки № 4/58/240408 від 24.08.2008 року, та фактом порушення умов Кредитного договору.
Так, з матеріалів справи, зокрема банківських виписок (а.с. 45-48), вбачається, що позичальник - Оліфір С.О. неналежно виконувала умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати процентів, що згідно п. 9.3 Кредитного договору надає Банку право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та штрафних санкцій, а також відшкодування збитків.
Відповідно до умов іпотечного договору (п. 4.1, 4.4.1) в разі неналежного виконання умов іпотечного договору та/або кредитного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 5.1.4 кредитного договору № 4/58/240408 від 24.04.2008 року сторони погодили, що при настанні випадків, передбачених п.п. 9.3-9.4 даного Договору невиконання або неналежне виконання Позичальником умов даного договору (якщо Позичальник порушує графік погашення, встановлений даним договором; у випадку виникнення у Позичальника простроченої заборгованості за погашення кредиту та/або зі сплати процентів за користування ним більше 10-ти календарних днів) Позичальник зобов'язується достроково погасити заборгованість за кредитом та процентами в повному обсязі, а також оплатити всі суми пені і штрафів. Невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом, є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно та/або інші види забезпечення) всієї заборгованості за даним договором.
Згідно з п. 4.1.1 Іпотечного договору іпотекодержатель (Банк) набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотек, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та при несплаті або частковій несплаті процентів, при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлений Кредитним договором строк.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Частиною 2 ст. 590 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом
За таких обставин, враховуючи доведення Банком факту прострочення позичальником умов Кредитного договору щодо вчасності сплати кредиту та відсотків по ньому, у Банку згідно вищевказаних умов Договору та норм чинного законодавства, виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, і як наслідок, в разі незадоволення його вимоги про їх дострокове повернення як позичальником, так і заставодавцем, вимагати задоволення своїх вимог шляхом звернення на предмет іпотеки, в тому числі за виконавчим написом нотаріуса.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду апеляційної інстанції, господарський суд Волинської області дійшов правильного висновку про безпідставність позову ПФ «Сунар», м.Луцьк, до ВАТ «БМ Банк», м.Луцьк, третя особа, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергєєв Олександр Олександрович, м.Київ, про визнання виконавчого напису № 486 від 20.04.2010 року таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 05/53-77 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Апеляційну скаргу Приватної фірми «Сунар», м.Луцьк, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 05/53-77 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.