79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.10.10 Справа № 14/91
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Городечної М.І.
Суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський»б/н від 03.08.2010 року (вх. № місцевого суду -05/1-22-522 від 04.08.2010 року, вх. № апеляційного суду -359 від 09.08.2010 року)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 14/91
за позовом, поданим Берегівським міжрайонним прокурором в інтересах Держави в особі Аграрного фонду, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський», с.Гать Берегівського району Закарпатської області, про стягнення 116357,69 грн.
За участю прокурора представництва інтересів Держави в судах прокуратури Львівської області -Макогона Ю.І., представника позивача -Хромченко Н.В., від відповідача - не з»явився. Права та обов»язки сторони в процесі представнику позивача роз»яснено. Відводів даному складу суду в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України не надходило.
Встановив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 14/91 задоволено позов поданий Берегівським міжрайонним прокурором в інтересах Держави в особі Аграрного фонду, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський», с.Гать Берегівського району Закарпатської області, про стягнення 116357,69 грн., а також стягнено з відповідача в дохід державного бюджету України судові витрати по справі: 1163,58 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Закарпатський»(надалі -ВАТ, апелянт) вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та за неповного зясування фактичних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача не повідомленого про розгляд справи, в наслідок чого він не мав можливості скористатись своїми правами сторони в господарському процесі, зокрема, подати суду свої заперечення на позовну заяву, контрозрахунок суми боргу, з врахуванням часткових проплат, здійснених під час розгляду справи. Окрім того, апелянт посилається на те, що судом необґрунтовано стягнено з нього 7775,97 грн. штрафу без врахування обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та безпідставно не застосовано положення ст. 233 цього ж Кодексу щодо зменшення належних до стягнення з нього штрафних санкцій. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 14/91 скасувати та направити справу на новий розгляд.
Аграрний фонд апеляційну скаргу заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 05.10.2010 року (вх. № 10374 від 06.10.2010 року).
В судовому засіданні представник позивача та прокурор заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача.
Від апелянта в судове засідання представник не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 12.08.2010 року, необов»язковість їх явки в судове засідання згідно вказаної ухвали суду, відсутність доказів бажання апелянта взяти участь в судовому засіданні та поважності причин неявки в судове засідання, достатність матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що ним забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Між Аграрним фондом, м. Київ, як Кредитором, та ВАТ "Племінний завод Закарпатський" як позичальником 18.11.2008 року було укладено кредитний договір про бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель зерна № 49 (на далі -Договір), згідно умов п.п.1.1 п. 1 якого, Кредитор зобов»язувався надати Позичальнику бюджетну позику в межах режиму державних заставних закупівель відповідно до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України”, а Позичальник зобов»язувався повернути суму бюджетної позики та сплатити відсотки за її користуванням на умовах цього Договору.
Згідно п.п. 1.2 п. 1 Договору Позичальник для забезпечення своїх зобов”язань передає в заставу зерно на умовах цього договору.
Розмір бюджетної позики становить 3420000 грн. (п.п. 2.1 п. Договору).
Відповідно до умов п.п. 4.1.3 п. 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов”язався повернути бюджетну позику до 30.06.2009 року та сплатити відсотки за її користування відповідно до ст. 12 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” з розрахунку 8,7 відсотків річних від суми непогашеної бюджетної позики. Дозволяється дострокове погашення суми бюджетної позики та пропорційне погашення плати за її користування або їх частин.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору, Аграрним фондом, як Кредитором, було надано ВАТ "Племінний завод Закарпатський", як Позичальнику, бюджетну позику у розмірі 3 420 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №8918 від 20.11.2008р. (а.с. 25).
Також як встановлено судом, відповідачем на виконання умов п.п. 1.2 п. 1 Договору для забезпечення своїх зобов”язань було передано в заставу зерно (кукурудзу 4 групи, урожаю 2008р., у кількості 5000 тонн) на умовах цього Договору, що підтверджується копією Подвійного складського свідоцтва на зерно Заставного свідоцтва (частина Б) від 10.11.2008р. серії АБ № 043673, копією Подвійного складського свідоцтва на зерно Заставного свідоцтва (частина Б) від 10.11.2008р. серії АБ № 043674 (а.с. 103, 105), копією Договору № 27/06-1-08 про надання послуг по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відпуску сільськогосподарської продукції від 27.06.2008р. (а.с.113-116).
Як підставно встановлено судом першої інстанції з аналізу поданих банківських виписок (а.с. 10-15), відповідачем отриману бюджетну позику в розмірі 3420000 грн. було повернуто в повному обсязі у строк, встановлений п.п. 4.1.3 п.4.1 Договору: до 30.06.2009 року (10.04.2009р. повернуто бюджетну позику в сумі 684 000 грн. та сплачено відсотки за користування бюджетною позикою в сумі 22 988,02 грн.(а.с. 10-11); 16.04.2009р. повернуто бюджетну позику в сумі 684000 грн. та сплачено відсотки за користування бюджетною позикою в сумі 23966,24 грн.(а.с. 12-13).; 30.06.2009р. повернуто бюджетну позику в сумі 2052 000грн., без сплати відсотків, які складають суму 108581,72 (а.с. 14-15), що й не заперечується відповідачем.
Також судом встановлено, що в зв»язку з повним погашенням відповідачем бюджетної позики в межах режиму державних заставних закупівель зерна та частковим погашенням відсотків за користування бюджетною позикою згідно Договору, Аграрним фондом відповідно до листа від 21.04.2009р. повернуто ВАТ «Племінний завод Закарпатський»подвійне складське свідоцтво на зерно Заставного свідоцтва (частина Б) від 10.11.2008р. серії АБ № 043674 на зерно кукурудзи 4 групи (ДСТУ 4525-2006) в кількості 2000 тонн (а.с. 104), що підтверджено позивачем й у поясненні від 09.07.2010р. № 79 (а.с.101-102). В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувався факт повернення Аграрним фондом ВАТ «Племінний завод Закарпатський»Подвійного складського свідоцтва на зерно Заставного свідоцтва (частина Б) від 10.11.2008р. серії АБ № 043673 на зерно кукурудзи 4 групи (ДСТУ 4525-2006) в кількості 3000 тонн, які б підтверджували факт переходу у власність Держави вищезазначеної кількості зерна кукурудзи, як обставини, що б спростовували факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по Договору, в тому числі й по відсотках.
В порушення умов п.п. 4.1.3 п. 4.1 Договору, ст.ст. 509, 526, 599, 629, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідачем не повернуто відсотки за користування бюджетною позикою у розмірі 2052000 грн., що становлять суму 108581,72 грн., згідно розрахунку позивача, викладеного в позовній заяві. Зауважень щодо викладеного розрахунку суми боргу по відсотках судом не встановлено.
03.07.2009 року позивачем направлялась відповідачу вимога № 41-07/3208 про сплату боргу по відсотках за користування бюджетною позикою (а.с. 43-44), яку відповідачем залишено без задоволення.
Доказів погашення боргу в сумі 108581,72 грн. по відсотках за користування бюджетною позикою згідно Договору, відповідач як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подав.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов про стягнення 108581,72 грн. відсотків за користування бюджетною позикою за період з 20.11.2008 року по 30.06.2009 року є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування відповідачу 5754,83 грн. інфляційних втрат на суму основної заборгованості, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню відсотків за користування бюджетною позикою, факт прострочення відповідачем грошового зобов”язання вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано правильно, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування позивачем відповідачу 2021,14 грн., що складає 3% річних з простроченої суми боргу по неповернутих відсотках за період з 01.07.2009 року по 12.02.2010 року, відповідає вимогам ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, їх розрахунок є правильним (а.с. 38-41), а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов в цій частині вимог.
При цьому, безпідставними є посилання апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнено з нього 7775,97 грн. штрафу без врахування обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та безпідставно не застосовано положень ст. 233 цього ж Кодексу щодо зменшення належних до стягнення з нього штрафних санкцій, оскільки, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду України, нараховані відповідачу 5754,83 грн. інфляційних нарахувань, 2021,14 грн. 3% річних по своїй правовій природі згідно норм ст.ст. 625, 1050 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями в розумінні глави 26 Господарського кодексу України, а отже, до них не може бути застосовано норми ч. 6 ст. 232 та ст. 233 Господарського кодексу України.
Щодо посилань скаржника на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме прийняття рішення за неповідомлення його про судове слухання, то апеляційний суд вважає його таким, що не заслуговує на увагу. Так, апеляційним судом встановлено, що як вбачається з протоколів судових засідань, ухвал суду від 22.12.2009 року, від 26.01.2010 року, від 16.02.2010 року, від 23.06.2010 року, від 09.07.2010 року розгляд справи неодноразово відкладався в зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, для забезпечення його права на участь в судовому засіданні та, відповідно, на судовий захист. В матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення № 3645865 про вручення йому 15.07.2010 року ухвали суду про розгляд справи 19.07.2010 року.
До прийняття оскаржуваного рішення, відповідач мав можливість більше як півроку на ознайомлення з матеріалами справи, подання суду заперечень вимог позовної заяви та доказів в їх обґрунтування, своїх контрозрахунків боргу, інфляціних та річних. Однак, як видно з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень, міркувань, доказів в їх обґрунтування, на участь в судовому засіданні не скористався, хоча судом неодноразово відкладався розгляд справи для забезпечення йому даного процесуального права.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.
За наведеного, зазначені доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.
Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 14/91 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський»залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 14/91 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь