01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.08.2010 № 22/553
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились;
від відповідача -Тоцька А.О. - дов. б/н від 26.02.2010
від третьої особи- не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Автобан-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2010
у справі № 22/553 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"
до Дочірнє підприємство "Автобан-Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача Служба автомобільних доріг у Волинській області
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 653365,60 грн., пені за порушення зобов'язання по оплаті виконаних робіт у розмірі 76864,44 грн., інфляційних збитків у розмірі 47042,32 грн., 3% річних в сумі 11975,38 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2010 у справі №22/553 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство „Автобан-Україна” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №22/553 від 17.05.2010 і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що приймаючи спірне рішення суд не прийняв до уваги, що платіжні доручення третьої особи, які лягли в основу рішення, як один із основних доказів, не містять в графі „призначення платежу” посилання на укладений між сторонами договір, а тому є неналежним доказом у справі. Разом з цим скаржник зазначає, що позивач не з'являвся в судові засідання, пояснень по суті спору не давав, а тому суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19 вересня 2008 між Дочірнім підприємством „Автобан-Україна” (надалі - ДП „Автобан-Україна”) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (надалі - ТОВ „Донспецпром”) укладено контракт субпідряду №03/09С (надалі - контракт), предметом якого є виконання субпідрядником переважно власними силами і засобами робіт по реконструкції автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на ділянці км 478+000 -км 482+100 відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений строк, а генпідрядник (відповідач у справі) зобов'язувався надати субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти роботи і повністю сплатити вартість фактично виконаних робіт.
За умовами контракту роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт або підтвердженні, як перехідні (п. 3.3 договору).
Згідно п. 16.1 контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008р. при умові повного розрахунку за виконані роботи.
Згідно з п. 3.1 розрахунки за фактично виконані роботи провадяться щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3 протягом 15-ти днів після їх підписання.
Судом першої інстанції встановлено факт виконання позивачем договірних зобов'язань, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Розрахунки і платежі за контрактом погоджені у статті 4 контракту, де у п. 4.4 визначено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з субпідрядником здійснюються на протязі 20 днів після підписання акту виконаних робіт при умові розрахунку замовника з генпідрядником.
Замовником робіт, які згідно з контрактом субпідряду №03/09С від 19.09.2008 виконувались позивачем, є Служба автомобільних доріг у Волинській області по договору підряду № 03.1/52 від 28.08.2008, який залучено до матеріалів справи.
За виконані підрядні роботи по реконструкції автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на ділянці км 478+000 -км 482+100 у 2008 замовник розрахувався у повному обсязі шляхом перерахування вартості робіт в сумі 4537323 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які були досліджені судом першої інстанції, а також листом Служби автомобільних доріг у Волинській області, яким підтверджується, що вказані кошти були перераховані саме за вказані роботи.
Отже, доводи апеляційної скарги на те, що платіжні доручення, які залучені до матеріалів справи, не є належним доказом оплати робіт за укладеним між сторонами договором, спростовуються даним листом.
Судом першої інстанції правомірно встановлено,що з урахуванням положень п. 4.4 контракту та з урахуванням підписання актів виконаних робіт за грудень 2008 (31.12.2008) розрахунки з позивачем відповідач мав здійснити протягом 20 днів від дня підписання актів. При цьому, господарським судом враховано, що станом на дату підписання актів виконаних підрядних робіт по контракту субпідряду №03/09С від 19.09.2008 відповідачем отримано розрахунок від замовника на суму 4411598,00 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 17.2 контракту за порушення строків оплати виконаних робіт, за умови його належного бюджетного фінансування, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості робіт представлених до оплати, за кожен день прострочення.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, однак кошти відповідачем сплачені не були.
Враховуючи відсутність доказів оплати виконаних робіт за контрактом субпідряду, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 653365,60 грн., а також інфляційних збитків у розмірі 47042,32 грн., 3% річних у розмірі 11975,38 грн. та пені у розмірі 76864,44 грн. задоволені судом першої інстанції правомірно.
При цьому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, які стосуються відсутності в судових засіданнях позивача, що на думку апелянта було для господарського суду м. Києва підставою для залишення позову без розгляду, оскільки згідно п. 5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду лише в разі неподання необхідних доказів для розгляду спору, а також коли неявка позивача перешкоджає розгляду спору.
В даному випадку у суду були всі необхідні докази для розгляду спору, які відповідач не спростував, а тому явка позивача в судове засідання не була обов'язковою.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва у справі №22/553 від 17.05.2010 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Автобан-Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №22/553 від 17.05.2010 без змін.
2. Матеріали справи №22/553 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
04.09.10 (відправлено)