01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2010 № 17/148/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1- фізична особа - підприємець,
ОСОБА_2- представник, дов.№ 1155 від 09.04.10;
від відповідача -Давиденко А.В.- представник, дов. № 268 від 25.06.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.04.2010
у справі № 17/148/16 ( .....)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області
про стягнення 67163,96 грн.
Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 № 01-23/1/4, В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 № 01-23/1/5 склад колегії суддів змінювався.
На підставі ст.ст.77, 99 ГПК України 29.06.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2010.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2010 у справі № 17/148/16 у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними та достатніми доказами ні суму, на яку знизилася вартість пошкодженого автобусу з врахуванням вцілілих його частин, деталей, вузлів та агрегатів чи можливість встановлення даної суми експертним шляхом, ні факт відмови позивача від автобуса СПВ 17 Рута, 2005 року випуску, держ.№ НОМЕР_1 як цілісного об'єкту, на користь відповідача та повідомлення останнього про відмову чи можливість здійснити відмову на даний момент.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2010 у справі № 17/148/16 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Скаржник стверджує про залишення поза увагою суду того, що судова експертиза значною мірою грунтувалась на матеріалах звіту про незалежну оцінку збитків, спричинених транспортному засобу, що складався через нетривалий час після пожежі; внаслідок дії значної температури складові частини двигуна не підлягали повторному використанню і були утилізовані.
Відповідно до висновку експерта, навіть при наявності непошкоджених вузлів та деталей, оцінка щодо придатності їх до реалізації на вторинному ринку є майже неможливою.
На думку скаржника, суд, посилаючись на положення ч.2 ст.951 ЦК України, неправильно провів тлумачення поняття: "пошкодження речі" та "знищення речі"; належний позивачу автобус внаслідок пожежі був не пошкоджений, а саме знищений.
Відповідно до первинного незалежного дослідження оцінки збитків, виконаних директором ПП "Експерт" та висновками судової експертизи № 71-73ц від 15.03.2010, автобус відновленню не підлягає, тобто річ була знищена, отже у даному випадку застосовується норма ч.1 ст.951 ЦК України.
Вартість автобуса - 68 063,96 грн., була визначена експертом вже після його транспортування від відповідача 24.12.2010 і саме в такому вигляді автобус (кузов та деякі інші агрегати) був утилізований на металобрухт на суму 900,00 грн., про що суду був наданий відповідний приймально-здавальний акт.
Скаржник стверджує, що припущення суду щодо можливості залишення вцілілих частин, що можуть бути розукомплектовані та реалізовані, не грунтується на матеріалах справи та посилається на те, що після пожежі відмовився від знищеної та пошкодженої речі та відповідачу була зроблена пропозиція по добровільному відшкодуванню спричинених збитків, однак відповідач змусив за свій рахунок вивезти з його території залишки транспортного засобу, який згорів, таким чином відповідач відмовився та унеможливив застосування в подальшому норми ч.2 ст.951 ЦК України.
У зв'язку з відсутністю у позивача можливості зберігати знищений пожежею автобус, позивач частину залишків автобусу здав на металобрухт, але у зв'язку з подальшою забороною приймати металобрухт від фізичних осіб, змушений був решту залишків автобуса вивезти на звалище.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до висновку судової експертизи № 71-73ц від 15.03.10, вартість матеріального збитку була обрахована експертом не як сума, на яку знизилась вартість автобуса, а як його повна ринкова вартість, однак із пункту 3 дослідної частини висновку експерта не вбачається повного знищення двигуна, всіх коліс автомобіля та інших деталей; на даний момент пошкоджений вогнем автобус, як цілісна річ, позивачем повністю розукомплектований, що не дає можливості ні відмовитись позивачу від даного автобусу як цілісної речі на користь відповідача, ні експертним шляхом встановити суму, на яку знизилась вартість пошкодженого автобусу з врахуванням вцілілих його частин, деталей, вузлів та агрегатів.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача, з врахуванням вимог позовної заяви від 12.04.2010, грошових коштів в сумі 67 163,96 грн., у рахунок відшкодування збитків за пошкодження мікроавтобуса СПВ 17 "Рута" 2005 року випуску № шасі (рами) НОМЕР_2 державний номерний знак НОМЕР_1; судові витрати в частині витрат на проведення незалежної оцінки завданих збитків в сумі 350,00 грн., понесених витрат на консультативно-правову допомогу в сумі 2 000,00 грн., витрат по сплаті державного мита, керуючись ст.ст.173, 174, ч.1 ст.179, ст.ст.180, 193, 197, 216 222, 224, 225 ГК України, ст.ст.22, 509, 526, 532, 610, 611, 614, 623, 942, 950, 951, 977, 1167 ЦК України.
Згідно із пп.1.1 п.1 договору № 11 про надання послуг по стоянці автомобілів від 01.01.2009, предметом даного договору є надання відповідачем, за договором виконавцем, послуг по проведенню передрейсового медичного контролю стану здоров'я водіїв, стоянки автотранспортних засобів під охороною та надання спеціалізованих місць для проведення ремонту і технічного обслуговування автотранспорту позивача, за договором замовника, а саме: мікроавтобусу, 2000 року випуску, держ.№ НОМЕР_3, мікроавтобусу "Рута", 2005 року випуску, держ.№ НОМЕР_1
В пп.1.2 договору № 11 передбачено, що охорону автомобіля позивача відповідач зобов'язаний здійснювати цілодобово, згідно зі схемою розміщення стоянки відповідача.
Згідно із пп.2.1, 2.2 п.2 договору № 11 відповідач зобов'язався приймати всі необхідні заходи для проведення збереження автомобілів позивача, що знаходяться на території стоянки відповідача та останній зобов'язався своєчасно сповіщати позивача про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження автомобілів позивача.
Відповідно до пп.4.1 п.4 договору № 11 даний договір вступає в силу з 01.01.2009 по 31.12.2009.
Згідно із актом про пожежу від 15.08.2009, 15.08.2009 виникла пожежа на відкритій території відповідача, якою знищено автобуси, в тому числі "Рута" д.н.НОМЕР_1
Довідкою Прилуцького районного відділу ГУ МНС України в Чернігівській області від 20.08.2009 № 14/910 підтверджено факт пожежі, яка виникла 15.08.2009 на території відповідача, ймовірна причина пожежі - підпал.
Постановою слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 15.08.2009 № 16/16096 порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Згідно із реєстраційним свідоцтвом автобус 17 "Рута" реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_1.
Відповідно до висновку звіту Приватного підприємства "Експерт" про незалежну оцінку завданих збитків гр.ОСОБА_1, сума збитків внаслідок пошкодження автобуса реєстраційний № НОМЕР_1 СПВ 17 "Рута" складає 74 360,00 грн.
Згідно із висновком експерта № 71-73 ц судової автотоварознавчої експертизи, складеного 15.03.2010, вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу, власнику автобуса "СПВ 17 Рута", державний реєстраційний № НОМЕР_2, 2005 року виготовлення, внаслідок його пошкодження від пожежі, яка сталася в ніч з 15 на 16 серпня 2009 року на території КП "Комунальні послуги", складає 68 063,96 грн.; використання зазначеного автобуса за первісним призначенням неможливе, так як неможливо відновити пошкоджений кузов відповідно до технічних вимог виробника і виконати ремонтно-відновлювальні роботи; відповідь на третє питання, поставлене на вирішення експертів в ухвалі суду першої інстанції від 09.12.2009, яким призначена у справі судова автотоварознавча експертиза, викладена в п.5 дослідницької частини висновку.
Відповідно до приймально-здавального акту від 17.02.2010 та акту про надходження брухту чорних металів від 17.02.2010, позивачем здано в брухт списане обладнання (автобус) вагою 1,200 т на суму 900,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються.
Статтею 955 ЦК України встановлено, що положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Згідно з ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно з ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилась її вартість; якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилась настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Як вбачається із п.2 дослідницької частини висновку експерта № 71-73 ц, вартість матеріального збитку у розмірі 68 063,96 грн., - це розмір ринкової вартості автобусу марки "СПВ Рута 17", державний реєстраційний № НОМЕР_1 станом цін на момент перед пожежею 15.08.2008.
Однак, оскільки позивач не відмовився від зазначеного пошкодженого автобуса, як це передбачено статтею 951 ЦК України, то у нього відсутнє право вимагати відшкодування вартості згаданого автобуса.
Згідно з п.1 дослідницької частини висновку експерта № 17-73 ц, проведеним 24.12.2009 зовнішнім оглядом автобуса "СПВ 17 Рута" державний № НОМЕР_1 встановлено, що в автобусі відсутні передня частина кузова, рама, двигун, трансмісія та газобалонна установка; салон та двері автобуса пошкоджені вогнем та відновленню не підлягають.
Однак, як вбачається із опису об'єкту оцінки у характеристиці технічного стану об'єкту оцінки після пожежі у звіті Приватного підприємства "Експерт", усі частини спірного автобуса були присутніми, оскільки в опису вказано лише про механічні пошкодження внаслідок впливу на вузли, агрегати та деталі високої температури.
Як у звіті експерта судової автотоварознавчої експертизи так і у звіті про незалежну оцінку ПП "Експерт" встановлено про пошкодження автобуса "Рута" державний № НОМЕР_1 внаслідок впливу пожежі, а не про втрату цього автобуса.
Отже у позивача відсутнє право на відшкодування збитків у розмірі вартості згаданого автобуса.
Щодо збитків, які відповідно до ст.951 ЦК України підлягають відшкодуванню у разі пошкодження речі, то позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не підтвердив матеріалами справи розміру суми на яку знизилась вартість пошкодженого автобуса.
Як вказано у звіті ПП "Експерт", відсоток пошкодження автомобіля склав більше 90 відсотків. У звіті не наведено опис пошкоджених частин автобуса та їх вартість.
Щодо розміру ринкової вартості пошкодженого автобуса, встановленого ПП "Експерт" у сумі 74 360,00 грн., то немає підстав для висновку про його достовірність, оскільки у висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи ринкова вартість цього автобуса встановлена у розмірі 68 063,96 грн.
У висновку експерта № 71-73 ц судової автотоварознавчої експертизи вказано, що на копіях фотографій видно, що передня частина автобусу пошкоджена не повністю, але на даний час по фотографіях встановити яка ступінь пошкодження вузлів та деталей автобуса не є можливим, оскільки автобус розукомплектований; оскільки автобус розукомплектований, то визначити вартість технічно справних складників взагалі неможливо; під час проведення огляду 24.12.2009 по частині кузова, що залишилась, неможливо було ідентифікувати кузов автобуса, але розрахунок експертизи проводився на матеріалах справи № 17/148, а саме звіту про незалежну оцінку завданих збитків гр.ОСОБА_1
Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджено розмір вартості технічно справних складових частин пошкодженого автобусу, які залишились у розпорядженні позивача, то не підтверджено і розміру збитків, спричинених пошкодженням автобуса.
У зв'язку із тим, що позивачем матеріалами справи не підтверджено розміру збитків, підстави для задоволення позову відсутні.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
У ст.951 ЦК України відсутнє поняття: "знищення речі", а є поняття: "втрата (нестача) речі, однак, матеріалами справи не підтверджено того, що мала місце втрата автобусу.
Та обставина, що після розукомплектування автобусу решта його частин була утилізована згідно із актом від 17.02.2010, не свідчить про відсутність цінності тих частин, які не постраждали від пожежі та були зняті із автобуса.
Оскільки використання свого права відмовитись від речі, якість якої внаслідок пошкодження змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, передбачене частиною другою статті 951 ЦК України, не вимагає будь-яких дій зі сторони позивача, то твердження останнього про змушення його вивезти з території відповідача залишки транспортного засобу, є безпідставним, та, крім того, матеріалами справи не підтвердженим.
Також не відповідає матеріалам справи твердження про те, що у зв'язку із подальшою забороною приймати металобрухт від фізичних осіб, рештки автобуса вивезені на звалище, оскільки автобус був уже розукомплектований на час проведення судової експертизи та до часу здавання частин автобуса в металобрухт.
Згідно із висновком експерта № 71-73 ц для визначення вартості технічно справних складників, необхідно було провести демонтаж, часткове розбирання, діагностування та дефектування двигуна, коробки швидкостей, заднього моста та передньої балки для визначення придатності складників цих вузлів на спеціалізованому для даної моделі підприємстві автосервісу; також необхідно враховувати витрати, пов'язані з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торгівельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку; зазначені витрати мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки; оскільки автобус "СПВ Рута 17" державний реєстраційний № НОМЕР_1 розукомплектований, то визначити вартість технічно справних складників взагалі неможливо.
Таким чином твердження скаржника, що навіть при наявності непошкоджених вузлів та деталей, оцінка щодо придатності їх до реалізації на вторинному ринку є майже неможливою, є як не точним так і голослівним. Як вже зазначалось, неможливість реалізації непошкоджених деталей та вузлів або використання їх, матеріалами справи не підтверджено.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2010 у справі № 17/148/16 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 17/148/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
09.08.10 (відправлено)