01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.08.2010 № 41/162
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явилися
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Циклон-Холод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010
у справі № 41/162 ( .....)
за позовом ТОВ "Айстек"
до ТОВ "Циклон-Холод"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 22060,96 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙСТЕК» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон -Холод» (далі - відповідач) про стягнення 19 540,00 грн. - основного боргу, 789,57 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 278,06 грн. - інфляційних втрат та 453,33 грн. -3% річних.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 18 540,00 грн. - основного боргу, у зв'язку з тим, що 09.06.2010 року позивач частково погасив борг.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСТЕК» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон - Холод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙСТЕК» 18 540, 00 грн. - основного боргу, 1 122,24 грн. - інфляційних втрат, 225,48 грн. - 3% річних, 198,88 грн. державного мита та 222,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.
Підставами для скасування рішення відповідач вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 27.07.2010 року.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 22.07.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 41/162 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Моторного О.А. суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 22.07.2010 року (вх. № 02-7.1/4706) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року розгляд справи відклаедно на 05.08.2010 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.
У судове засідання 05.08.2010 року представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.12.2009 року позивачем було надано відповідачу рахунок - фактури № 494 на суму 38 240,00 грн. (а.с. 15).
03.12.2009 року за видатковою накладною № 301 позивач поставив відповідачу компресор з теном BITZER ES743Y та вентиль Rotalock на загальну суму 38 240,00 грн. (а.с. 14).
Відповідач на підставі виставленого рахунку - фактури № 494 від 03.12.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., що засвідчується банківською випискою від 03.12.2009 року (а.с. 16).
Також, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 9 700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.12.2009 року на суму 8 200,00 грн., від 08.04.2010 року на суму 500,00 грн. та від 09.06.2010 року на суму 1 000,00 грн., в графі «Призначення платежу» міститься посилання на вищезазначений рахунок - фактуру (а.с. 17-18,48).
Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в яких зазначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав від позивача обладнання за видатковою накладною від 03.12.2009 року № 301 на підставі рахунку -фактури № 494 від 02.12.2009 року.
Відповідач частково оплатив вартість отриманого обладнання. Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача за отримане обладнання становила 18 540,00 грн.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
29.03.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу (а.с. 19-22), відповідно до якої просив останнього оплатити кошти за поставлений товар, а також, 3% річних, інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошовими коштами, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 5639 від 29.03.2010 року (а.с. 23-24).
Відповідач дану вимогу залишив без відповіді, зобов'язання по оплаті отриманого обладнання не виконав.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 540,00 грн. задоволені судом обґрунтовано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).
Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявлених інфляційних втрат в розмірі 1 278,06 грн. та 3 % річних в розмірі 453,33 грн., у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком, зробленим судом першої інстанції, та вважає, що вони задоволені судом обґрунтовано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 122,24 грн. та 3 % річних в розмірі 225,48 грн. на підставі статті 625 ЦК України.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки за час користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення, а саме з 03.12.2009 року по 15.04.2010 року в сумі 789,57 грн. на підставі ст. ст. 536, 1048 та 612 ЦК України.
Судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки статті Цивільного кодексу України, якими обґрунтовує позивач свої вимоги в цій частині, не регулюють та не застосовуються до даних правовідносин.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Циклон-Холод» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 41/162 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді