01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.08.2010 № 27/208-47/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явилися
від відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010
у справі № 27/208-47/206 ( .....)
за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "ДФ-АГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 29786,09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ДФ-АГ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» (далі - відповідач) про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 20 289,82 грн., неустойки в сумі 2028,98 грн., 3 % річних в сумі 458, 60 грн., індексу інфляції в сумі 2008,69 грн.
Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.
15.04.2010 року представник позивача надав Господарському суду м. Києва письмові пояснення (уточнення) по справі, в яких просив суд задовольнити позов у сумі 20 289,82 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року позовні вимоги задоволені повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ДФ-АГ» суму заборгованості в розмірі 20 289,80 грн., а також витрат по сплаті державного мита 202,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 80,38 грн.
Не погоджуючись, із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року у справі № 27/208-47/206 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.08.2010 року.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав.
У судове засідання 03.08.2010 року представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 29.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ДФ-АГ» (виконавць) було укладено договір №18 (далі -договір, т.1 а.с. 8-10).
Умовами договору № 18 від 29.04.2008 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по облаштуванню офісу системою відеонагляду та контролю доступу, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 136 згідно з технічним завданням, що розробляє замовник та узгоджує виконавець (п. 1.1).
Вартість робіт та обладнання наведена у додатку № 1 (п. 2.1).
Згідно пункту 2.2. договору закінчення робіт підтверджується підписанням двостороннього акту вводу обладнання в експлуатацію та актом прийняття виконаних робіт
Загальна ціна договору складається з ціни обладнання, матеріалів на монтажні роботи і на день підписання договору складає; 65 289,82 грн., в.т.ч. ПДВ 20%-10881,64 грн. Для початку робіт замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі: 45 000 грн. В тому числі ПДВ 20% - 7 500 грн., протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання п. 5.2 договору було перераховано у якості авансового платежу 45 000,00 грн., що підтверджується квитанцією ( т. 1 а.с. 33).
В п. 5.3. договору зазначено, що замовник на підставі акту приймання виконаних робіт протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами зазначеного акту проводить остаточні розрахунки з виконавцем за фактично виконані роботи.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору № 18 від 29.04.2008 було виконано роботи по облаштуванню офісу системою відео нагляду та контролю доступу за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 136 загалом на суму 65 289,82 грн.
Факт виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання робіт згідно договору № 18 від 29.04.2008 року на суму 65 289,82 грн. та актом вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу (т.1 а.с. 15,16). Зазначені документи складено, підписано та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень.
Враховуючи той факт, що в акт приймання робіт по договору № 18 від 29.04.2008 року на суму 65 289,82 грн. та оригінал акту вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу не датовано конкретними датами підписання, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті заборгованості в розмірі 20 289,89 грн. не випливає із договору № 18 від 29.04.2008 року, а тому строк оплати відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг виник на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
13.04.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по договору № 18 від 29.04.2008 року в сумі 20 289,89 грн., направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2746 від 13.04.2010 року та описом вкладеного у цінний лист (т. 1 а.с. 127-129).
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимога позивача від 13.04.2010 року є пред'явленою відповідачу в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тому обов'язок у відповідача по оплаті за надані послуги у відповідача настав з 20.04.2010 року.
Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 909 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 20 289,89 грн. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, та правомірно задовольнив їх.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 27/208-47/206 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді