01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.08.2010 № 39/54
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача - Кваша О.О.,
від відповідача - Варічева Л.С.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група”
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2010
у справі № 39/54 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група”
до Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 48750,00 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 22.07.2010 та 29.07.2010 оголошувалась перерва.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 48 750,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 у справі № 39/54 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” 6 500,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. Стягнуто з Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в доход Державного бюджету України 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, позивач звернувсь з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, стягнувши з відповідача 32 500,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав шляхом невиплати авторської винагороди при публічному сповіщенні твору.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Також, з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 звернувсь відповідач, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджувалось питання надання авторами музичного твору дозволу на його використання у цілісному аудіовізуальному творі - телепередачі „Новая волна”, тоді як сам музичний твір відповідач не використовував у жодній формі і жодним способом.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги ТОВ „Телекомпанія „Студія 1+1” не підтримав та зазначив, що вона є необґрунтованою і безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Представник відповідача в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги ТОВ „Українська Музична Видавнича Група” заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2006 між ТОВ „Перше Музичне видавництво” (видавник) та ТОВ „Українська музична видавнича група” (субвидавник) було укладено договір про передачу виключних авторських прав № 4001/07, відповідно до п. 2.1 якого позивачу належать виключні майнові авторські права на твори з каталога видавника, а саме: право позивача на власний розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати у відношенні вказаних творів наступні дії:
а) відтворення твору;
б) публічне виконання і публічне сповіщення твору;
в) публічна демонстрація і публічний показ твору;
г) будь-яке повторне обнародування твору, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше обнародування;
д) переклад твору;
е) перероблення, адаптацію, аранжування чи інші подібні зміни твору;
ж) включення твору, як складової частини в збірники, антології, енциклопедії та ін.;
з) розповсюдження твору шляхом першого продажу, в тому числі шляхом продажу, здавання в прокат і іншими способами;
і) імпорт екземплярів твору.
Пунктом 2.3 договору було встановлено, що передача прав діє з 01.01.2007р. по 31.12.2008.
Додатковою угодою від 31.12.2008 до договору про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07 сторонами погодили, що передбачена п. 2.1 договору, передача прав продовжена на строк до 31.12.2009.
В п. 1.4 договору визначено, що каталогом є набір творів, як обнародуваних, так і не обнародуваних раніше, права на використання яких передані видавнику на основі відповідних договорів, діючих в період, вказаний у п. 2.3. ст. 2 договору. Каталог надається в електронному вигляді на будь-якому відповідному носії. На запит субвидавника, видавник зобов'язаний надати виписку з каталога, оформлену додатком до договору.
Пунктом 2.7. ст. 2 договору було встановлено, що видавник передає субвидавнику право представляти і захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, на вибір субвидавника, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням творів, права на які передані субвидавнику, на підставі діючого в Україні законодавства.
У відповідності до п. 3.1 договору, видавник в силу підписання договору приймає на себе зобов'язання передавати субвидавнику аналогічні права на твори, які будуть внесені в каталог протягом дії договору.
За використання творів з каталога видавника до дати підписання договору субвидавник вправі отримати авторську винагороду (роялті) від організацій колективного управління, зібравши таку винагороду, та від третіх осіб, які використали твори (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 4.2 договору, видавник заявляє та гарантує, що виключні права на використання творів належать йому на основі відповідних авторських договорів, укладених між правоволодільцями і видавником.
Субвидавник зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, права на які передані відповідно до договору, а також припиняти подібні факти такого використання творів, здійснюючи для цього будь-які юридичні дії, за власним вибором, вживаючи заходів для компенсації збитків і витрат, понесених у зв'язку з нанесенням таких збитків, у відношенні осіб, неправомірними діями яких були спричинені такі збитки (п. 4.6 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Перше Музичне видавництво” (видавник) набуло авторські права на підставі договору про передачу авторських прав № 128/07 від 17.12.2007, укладеного з Лопатіним А. В., та ліцензійного договору з автором № 18/08 від 17.02.2008, укладеного з Муратовським Д. В., відповідно до яких видавник отримав виключні майнові права на твори, зокрема, на музичний твір „Тебе одной”.
Також, наявним в матеріалах справи додатком від 18.02.2008 до договору про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07 від 22.12.2006 підтверджується, що каталог видавника включає, зокрема, музичний твір „Тебе одной”, майнові права на який передані субвидавнику (позивач) відповідно до п. 2.1 договору.
Предметом діяльності ТОВ „Українська Музична Видавнича Група” відповідно до п. 3.2 Статуту товариства, зареєстрованого 03.04.2008 державним реєстратором Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації за № 10731050006000786, є, зокрема, діяльність у сфері авторського права, використання майнових авторських прав на підставі договорів з авторами, правоволодарями, правовласниками про передачу виключних або невиключних прав на використання об'єктів авторського права.
Наказом від 01.06.2009 ТОВ „Українська Музична Видавнича Група” було створено комісію з метою забезпечення інформацією щодо використання музичних творів з каталогу позивача.
Матеріали справи свідчать, а саме акт проведення комісією позивача фіксації від 03.08.2009, що під час демонстрації 01.08.2009 о 16 годині 25 хвилин в ефірі музичної передачі „Новая волна” на телеканалі „1+1” відбулось сповіщення музичного твору „Тебе одной”.
Також, факт сповіщення зазначеного твору в ефірі музичної передачі „Новая волна” доведено, наданим позивачем, записом ефіру відповідача за 01.08.2009 на DVD-носії.
У відповідності до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.
Об'єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).
Закон України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.
Первинним суб'єктом авторського права, в силу ст. 435 ЦК України є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” автор та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Використання твору будь -якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Відповідно до ст. 440 ЦК України, ст. 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать, зокрема виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права” виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Використанням твору є його публічне сповіщення, відтворення будь -яким способом та у будь - якій формі (ст. 441 ЦК України).
Статтею 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” визначено, що аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, авторами аудіовізуального твору є режисер-постановник, автор сценарію і (або) текстів, діалогів, автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього, художник-постановник, оператор-постановник.
Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що якщо в аудіовізуальному творі використані музичні твори, що були створені автором не спеціально для аудіовізуального твору, а раніше та увійшли до нього як складова частина, автор таких музичних творів не являється автором аудіовізуального твору в розумінні ч. 1 ст. 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.
Частина 2 ст. 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права” надає право без згоди авторів використовувати музичні твори, що увійшли складовою частиною до аудіовізуального твору, якщо вони попередньо передали права на їх використання організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.
На підтвердження правомірного використання аудіовізуального твору - передачі „Новая волна” в матеріалах справи містяться наступні документи:
- договір від 11.09.2006, укладений між відповідачем (ліцензіар) та компанією „TV Media Planet” (ліцензіат), відповідно до умов якого (п. 1.2. ст. 1) ліцензіар передає (уступає) ліцензіату виключні права на використання форматів на території України (виключні права на використання форматів). В преамбулі цього договору надається визначення „Формату” та зазначається, що перелік форматів наводиться в додатку № 2 до цього договору;
- договір про передачу майнових прав від 28.05.2007, укладений між компанією „Stelson Enterprises Limited” та компанією „TV Media Planet”, відповідно до якого компанія „TV Media Planet” отримала від ліцензіара (компанія „Stelson Enterprises Limited”) виключні майнові авторські права на використання телепрограми (аудіовізуального твору під умовною назвою „Новая волна в Юрмале 2007” - 8 випусків) на території України, в тому числі, шляхом передачі в ефір через ефірне, супутникове чи кабельне телебачення.
Музичний твір „Тебе одной” увійшов до аудіовізуального твору „Новая волна” як самостійна складова частина із збереженням майнових авторських прав за його авторами, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів передачі авторами спірного музичного твору майнових прав на них автору аудіовізуального твору „Новая волна”.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність використання ним музичного твору „Тебе одной”, виключні майнові права на який на території України належать ТОВ „Українська музична видавнича група”, у складі аудіовізуального твору, право на сповіщення якого одержано відповідачем на законних підставах.
Отже, ТОВ „Телекомпанія „Студія 1+1” набуло право публічного сповіщення аудіовізуального твору „Новая волна”, але не набуло, разом з тим, право на сповіщення його складового музичного твору „Тебе одной”.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який обґрунтовано відхилив посилання відповідача, що надання авторами музичних творів дозволу на включення цих творів до аудіовізуального твору унеможливлює в подальшому заборону авторами публічного сповіщення цих музичних творів у складі аудіовізуального твору, оскільки відповідачем не доведено надання авторами музичного твору „Тебе одной” дозволу на включення цього твору до аудіовізуального твору та не доведено передачу авторами зазначеного музичного твору майнових прав на них автору аудіовізуального твору „Новая волна”.
Також, місцевий господарський суд мотивовано відхилив заперечення відповідача, що телерадіоорганізація, яка на законних підставах одержала право на сповіщення цілісного аудіовізуального твору (а відтак і відповідач), не зобов'язана отримувати у авторів, чиї музичні твори увійшли до складу цього аудіовізуального твору, жодних додаткових дозволів на публічне сповіщення цих музичних творів у складі аудіовізуального твору, оскільки даний факт не звільняє відповідача у справі від доказування факту передачі авторами музичних творів виключних майнових прав на них, як на складові частини аудіовізуального твору, автору вказаного аудіовізуального твору.
Беручи до уваги викладене вище, публічне сповіщення спірного музичного твору „Тебе одной” у складі аудіовізуального твору „Новая волна” має здійснюватися лише за згодою автора чи іншої особи, яка має авторське право.
Згідно з ч. 2 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною 3 ст. 426 ЦК України передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону (ч. 4 ст. 426 ЦК України).
Позивач, як власник виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори на підставі договору № 4001/07, окрім права на їх використання, має також право дозволяти чи забороняти на території України їх використання іншими особами та право вимагати виплати винагороди за їх використання.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу прав на використання музичного твору (публічного сповіщення) „Тебе одной” як складової частини цілісного аудіовізуального твору „Новая волна”.
Таким чином, використання відповідачем спірних музичних творів без дозволу позивача, який має авторське право на них, є порушенням авторського права.
Згідно зі ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту ст.ст. 17, 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” у відповідних випадках автор музичного твору має право на справедливу винагороду, а якщо має місце неправомірне використання твору -на стягнення компенсації за порушення авторського права.
Пунктом „г” ч. 1 ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” передбачено, що при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
В п. „г” ч. 2 ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” зазначено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п. 33 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності”, розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин з урахуванням тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, кількості потерпілих осіб, наміру відповідача, можливостей відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль тощо.
Пунктом 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007 №01-8/25 „Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав” передбачено, що розмір компенсації, що визначається судом при порушенні авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обов'язково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням.
Згідно зі ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 № 835-VI на час звернення позивача до суду із даним позовом мінімальна заробітна плата встановлена в сумі 650,00 грн.
Суд першої інстанції при визначенні розміру компенсації відповідачем позивачу врахував обставини, які свідчать про розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права та обсяг порушення.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивачем доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що компенсація в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за один музичний твір, що становить 6 500,00 грн. є достатньою.
Апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі Телерадіокомпанії „Студія 1+1”, що позивачу не належало прав на використання спірних музичних творів на території України, оскільки строк дії авторського права позивача на використання спірних музичних творів на території України з 01.01.2007 по 31.12.2008, враховуючи наявний у справі договір № 4001/07 та додаткову угоду від 31.12.2008 до нього, де п. 2.1 передбачено, що передача прав продовжена на строк до 31.12.2009.
Заперечення ТОВ „Українська Музична Видавнича Група” в доповненнях до апеляційній скарзі, що суд неправомірно зменшив розмір компенсації, яку позивач просив стягнути з відповідача, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Телерадіокомпанії „Студія 1+1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська Музична Видавнича Група” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 - без змін.
Матеріали справи № 39/54 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді