донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.11.2010 р. справа №40/113пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Волкова Р.В.
Тупицького О.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Рульов П.В. -дов. від 15.03.10.
від відповідача:Бруско О.В. -дов. від 19.05.10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від06.09.2010 року
у справі№40/113пд
за позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" м. Донецьк
до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" м. Київ
проВизнання кредитного договору недійсним
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2010 року у справі №40/113пд (суддя Підченко Ю.О.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання недійсним кредитного договору № 2007-424 від 27.12.2007 року.
Рішення господарського суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з невідповідністю висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що директор позивача був зобов'язаний укласти кредитний договір на умовах, визначених Протоколом Загальних зборів учасників товариства, тобто організувати виконання рішення Вищого органу управління товариства. Скаржник наполягає на тому, що спірний кредитний договір був укладений директором товариства з перевищенням повноважень, а тому підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам цивільного законодавства. На думку заявника скарги судом першої інстанції були неправильно застосовані норми статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Позивач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" м. Київ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Банк стверджує про те, що при укладанні спірної кредитної угоди директор позивача діяв в межах своїх повноважень, згідно зі Статутом товариства та приписами чинного законодавства. Відповідач просить залишити рішення господарського суду -без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Зборами учасників ТОВ "Торговий дім "Параді" було постановлено: отримати кредит в Донбаському філіалі ВАТ "Родовід Банк" в загальній сумі 13000000грн. строком на 15 місяців з процентною ставкою 12,5% річних для наступних цілей: оплата за товари, сировину, обладнання, транспортні послуги, маркетингові послуги та інші розрахунки, що пов'язані з веденням поточної господарської діяльності.
В забезпечення запитуваного кредиту передати в заставу майно ТОВ "Торговий дім "Параді", а саме: товари в обороті (виноробна продукція, лікеро-горілчані вироби) вартістю 6415000грн.
Уповноважити директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" Тарасюка Олександра Євгеновича на підписання кредитного договору, договору застави та інших документів, необхідних для отримання та забезпечення кредиту, на умовах, пропонованих банком, а також представляти інтереси товариства в Донбаському філіалі ВАТ "Родовід Банк". Вказане рішення зборів учасників товариства викладено в Протоколі №30 від 24.12.2007 року.
Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" (позичальник) 27.12.2007 року був укладений Кредитний договір №2007-424 (кредитний договір).
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору ним встановлюються: мета, порядок та умови видачі (надання ) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті з частковою або повною конвертацією в іноземну валюту (долари США, Євро) в межах загальної суми 13000000грн. на основі Додаткових угод про надання кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід'ємною частиною; порядок та умови погашення (повернення) позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами; види забезпечення зобов'язань позичальника; порядок плати за кредити; відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів; а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі (наданні) банком кредитів.
За пунктом 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.
Процентні ставки за користування кредитами визначаються Додатковими угодами за кожним окремим кредитом (траншем).
Додатковими угодами №1 від 27.12.2007 року та №2 від 29.01.2008 року до кредитного договору №2007-424 була визначена сума кредиту в розмірі 11 500 000 грн.
На виконання умов кредитного договору вказана сума була перерахована на поточний рахунок підприємства позивача.
Позивач наполягає на тому, що додатковими угодами до договору була передбачена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 15%., в той час як рішенням зборів учасників товариства відповідача було визначено отримати кредит з відсотковою ставкою в розмірі 12,5% річних в гривні.
На думку скаржника, при підписанні додаткових угод до кредитного договору директор товариства перевищив свої повноваження, оскільки Статутом товариства встановлено, що дії директора підзвітні загальним зборам учасників і він організує виконання його рішень.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.
У відповідності до статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
7) виключення учасника із товариства;
8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
Статтями 41 та 59 Закону України "Про господарські товариства" встановлені аналогічні приписи.
Так, зокрема, в пункті "і" частини 5 статті 41 цього ж Закону встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Пунктом 6.5 Статуту ТОВ "Торговий Дім "Параді" встановлена виключна компетенція зборів учасників товариства, до якої, зокрема, належить визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів, та звітів про їх виконання.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Пунктом 6.11 Статуту товариства встановлено, що керівництво і управління поточною діяльністю товариства здійснює виконавчі органи товариства, очолювана директором, який обирається зборами учасників. Виконавча дирекція товариства має право розглядати і приймати рішення з будь-яких питань поточної діяльності товариства, винесених на її розгляд директором.
Директор, відповідно до умов пункту 6.18 Статуту, у межах своєї компетенції, без доручення представляє інтереси товариства у всіх організаціях і установах, підписує договори та інші документи, є розпорядником коштів товариства, самостійно визначає і затверджує розклад товариства, видає доручення.
Таким чином, Статутом позивача передбачена компетенція директора підписувати договори та вона не обмежена виключною компетенцією зборів учасників товариства передбачених у пункті 6.5 Статуту.
Матеріали справи не містять доказів внесення змін до Статуту позивача.
З огляду на зазначене, установчими документами товариства право виконавчого органу на укладення договорів не обмежено, тобто такий орган -директор підписав договір без порушення наданих йому повноважень, тобто директор діяв у межах належних йому повноважень, визначених законом та установчими документами цього товариства без перевищення своїх повноважень.
Судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду не можуть бути прийняті до уваги доводи заявника апеляційної скарги, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.
Позивачем вимоги не доведені, тому господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2010 року у справі №40/113пд -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2010 року у справі №40/113пд -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 05.11.10.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя Р.В.Волков
Суддя О.М.Тупицький
Надруковано 6 прим.:
1 прим. -у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. -ГСДО;
2 прим. -ДАГС